Справа №: 398/1807/25
провадження №: 3-зв/398/4/25
Іменем України
"28" квітня 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши заяву судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Яни Миколаївни про самовідвід у розгляді справи №398/1807/25 (провадження 3/398/730/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП,
03.04.2025 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Подоляк Я.М.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була призначена до розгляду у судовому засідання на 04.04.2025 рік о 14:00 год.
09.04.2025 року суддею Подоляк Я.М. по справі був заявлений самовідвід, який обґрунтований тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є рідним племінником помічника головуючого судді ОСОБА_2 - Клочко Ю.П.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заява про самовідвід розподілена судді Голосеніній Т.В.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.05.2025 року, у задоволенні заяви судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Яни Миколаївни про самовідвід у розгляді справи №398/1807/25 (провадження №3/398/730/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП - відмовлено.
17.04.2025 року суддею Подоляк Я.М. вдруге по справі був заявлений самовідвід, який обґрунтований тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є рідним племінником помічника головуючого судді ОСОБА_2 - Клочко Ю.П. та надано письмові докази.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заява про самовідвід розподілена судді Петренко С.Ю.
Біляєв Р.А., потерпіла ОСОБА_3 повідомлені про розгляд заяви про самовідвід судді Подоляк Я.М. шляхом направлення смс-повідомлення на номери телефонів, які зазначені у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності та в поясненнях. До початку судового засідання подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Я.М. належним чином повідомлена про розгляд заяви про самовідвід, у судове засідання не з'явилась, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.
Враховуючи наведене, суддя вважає за можливе розглянути заяву про самовідвід судді у відсутність осіб, що не з'явилися.
Дослідивши заяву про самовідвід, повно та всебічно з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про самовідвід судді, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відвід судді Подоляк Я.М., виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. При цьому чинні процесуальні норми КУпАП не містять положень щодо обставин, які виключають участь судді в провадженні у справі про адміністративне правопорушення, підстав для відводу/самовідводу і порядку їх вирішення.
Разом з тим, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Одними із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-4 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення заяви судді Подоляк Я.М. про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК України, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом учасників провадження (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання. При цьому, у випадках, коли положення адміністративного законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст. 129 Конституції України, розділі I Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах.
Нормами, про які йдеться мова у КПК України є: ст. 75, 76, 80-82, які визначають обставини, які виключають участь судді у розгляді провадження, підстави для відводу та порядок його вирішення, зокрема, у разі заявлення самовідводу суддею, якій здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (Salov v. Ukraine), заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу».
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, необхідно з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз'яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998) встановлено, що суддя зобов'язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є рідним племінником ОСОБА_4 , яка є помічником головуючого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Я.М., на підтвердження вказаного факту надано письмові докази.
Згідно Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 року № 21, помічник судді, зокрема бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов'язаних із розглядом конкретної справи.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, судя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Тому з метою уникнення будь-яких сумнівів у сторін цієї справи та у стороннього спостерігача в об'єктивності та безсторонності суду та судді Подоляк Я.М., нею заявлено самовідвід.
З огляду на викладене, заяву судді Подоляк Я.М. необхідно задовольнити, а справу передати на повторний автоматизований розподіл.
Враховуючи наведене, керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Заяву судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Яни Миколаївни про самовідвід у розгляді справи №398/1807/25 (провадження 3/398/730/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП- задовольнити.
Відвести суддю Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Подоляк Яну Миколаївну від участі у розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Справу за №398/1807/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП передати до канцелярії суду для її повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО