Справа № 404/2218/23
Номер провадження 2-о/404/62/23
02 квітня 2025 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді Варакіної Н.Б.
за участі секретаря Бокатенко Ю.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Управління комунальної власності Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006), Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю більше п'яти років
У березні 2023 року заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю більше п'яти років.
В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 з 1989 року проживає у м. Кропивницькому. У 2004 році познайомилася з ОСОБА_3 , а пізніше і з її чоловіком ОСОБА_4 . Спочатку з ними періодично спілкувалася, а потім почали дружити. Через певний час ОСОБА_5 почав хворіти, а потім почала хворіти і ОСОБА_6 . У 2015 році заявниця почала допомагати їм по господарству (купувала продукти, прибирала у квартирі, доглядала домашніх тварин та таке інше). А з 01 січня 2016 року переїхала до них та проживала до ІНФОРМАЦІЯ_1 (по день її смерті). За період спільного проживання заявниця готувала їсти, купувала продукти, речі, ліки, прибирала у квартирі, доглядала домашніх тварин (котів). Коли хворіла ОСОБА_6 чи ОСОБА_5 супроводжувала їх до лікаря, також возила на різноманітні медичні обстеження. Коли хворіли домашні тварини то теж возила їх до ветеринарного лікаря. З початку 2016 року заявниця систематично, за власні кошти, оплачувала комунальні послуги по квартирі за адресою; АДРЕСА_3 , що підтверджується оригіналами квитанцій. За період сумісного проживання (з 01 січня 2016 року до ії смерті,) жодні громадяни, які б були родичами, не з'являлися. ОСОБА_3 неодноразово говорила, що вона одинока та рідних не має. Після її смерті заявниця займалась похованням і так як інших спадкоємців не має, вважала, що має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, так як доглядала свою подругу та проживала з нею однією сім'єю понад шість років. За вказаний період спільного проживання вони були пов'язані немайновими та майновими правами, спільними обов'язками та спільним побутом, вели спільне господарство, спільно харчувались та мали спільний бюджет. Після смерті ОСОБА_3 організувала та провела її поховання, що підтверджується свідоцтвом про поховання від 22.02.2022 та договором замовлення про організацію та проведення поховання № 10 від 21.02.2022. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
16 серпня 2022 року заявниця звернувся до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак 01 березня 2023 року державним нотаріусом видано постанову про відмовуу вчиненні нотаріальної дії, оскільки для оформлення спадщини ним не надано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та роз'яснено, що не надано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше п'яти років до часу відкриття спадщини. У зв'язку з цим заявниця вимушена звернутись до суду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2023 року залучено заінтересованою особою Управління комунальної власності Кропивницької міської ради.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2023 року витребувано копію спадкової справи.
06 лютого 2024 року на виконання вимог ухвали Кропивницька міська державна нотаріально контора №2 направила копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 29.11.2024 до участі у справі залучено заінтересованою особою ОСОБА_2 .
Представники заявника ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та заявник в судовому засіданні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві.
Представник заінтересованої особи Управління комунальної власності Кропивницької міської ради в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви.
Представник Кропивницької міської ради Сніцар О.П. в судовому засіданні пояснив, що власне ставлення заявника до померлого подружжя, періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг (де в квитанціях зазначений платник ОСОБА_9 ), в похованні не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю. У ОСОБА_1 є дорослий син та чоловік, з яким вона проживає однією сім'єю у цьому ж під'їзді, де проживала і родина ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що родину ОСОБА_9 знала з 1996-1998 років, її батьки з ними близько спілкувались, тому вона також з ними спілкувалась. ОСОБА_1 жила у під'їзді ОСОБА_9 на четвертому поверсі, а ОСОБА_9 на третьому. Вони тісно спілкувались, вона допомагала їм по господарству, готувала їсти, робила покупки у магазині, аптеках. Іванови хотіли все майно заповісти їй. Заявниця проживала з Івановими у двокімнатній квартирі, в маленькій кімнаті жила ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , а в іншій кімнаті проживав ОСОБА_4 коли помер 31 грудня ОСОБА_4 заявницяя організувала похорони.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що проживає в сусідньому будинку, родину ОСОБА_9 знає 10 років. Була у них в гостях на Різдво, коли вони повідомили, що ОСОБА_1 буде проживати з ними. ОСОБА_4 хворів, ОСОБА_1 допомагала їм по господарству, готувала їсти, робила покупки у магазині, аптеках. Проводила поховання ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що з 1997 року знає родину ОСОБА_9 , потім познайомився з ОСОБА_1 бачив її з 2016 року у квартирі ОСОБА_9 , вона допомагала їм по господарству, готувала їсти, робила покупки у магазині, аптеках. Іванова відносилась до ОСОБА_1 як до доньки та планувала скласти заповіт на її ім'я. чи спілкувалась ОСОБА_1 зі своїм чоловіком не бачила.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що була сусідами з родиною ОСОБА_9 з 2013 року. Заявниця проживала з Івановими у двокімнатній квартирі, в маленькій кімнаті жила ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , а в іншій кімнаті проживав ОСОБА_4 . ОСОБА_1 допомагала їм по господарству, готувала їсти, робила покупки у магазині, аптеках. ОСОБА_1 залишилась і на даний час проживати в квартирі ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що перебуває з ОСОБА_1 у напружених відносинах. Знайомий з родиною ОСОБА_9 з 2000 року. За пару років до смерті ОСОБА_4 захворів, але ходив, та сам себе доглядав. Родина ОСОБА_9 самі себе доглядали, а коли переболіли, до них приходила ОСОБА_15 з ліками. Заявниця не проживала з родиною ОСОБА_9 , а проживала поверхом вище із своєю родиною (чоловіком і сином, який вже не проживає з батьками). Оскільки ОСОБА_16 був дуже працьовитий, багато разів брав у нього інструмент, дробину, просив його допомогти щось полагодити, і завжди двері у їх квартирі відкривала або ОСОБА_17 , або ОСОБА_18 . ОСОБА_1 не бачив у них вдома. Котів вона кормила на вулиці, а н у них в квартирі.
Свідок ОСОБА_19 суду показала, що є головую ОСББ, куди входить будинок, де проживали ОСОБА_9 та заявниця. Головую ОСББ є з 2019 року. ОСОБА_1 заявляє, що я заінтересована її оговорити, оскільки ОСББ влаштувало у дворі стоянку для автомобілів, а вона була у ініціативній групі, яка була проти цього. Оговорювати підстав немає. Оскільки вона голова ОСББ, то розносила платіжні доручення на оплату комунальних послуг по квартирам, а ОСОБА_9 залишала платіжки для того, щоб вони роздали їх іншим мешканцям будинку. Таким чином ОСОБА_9 їй допомагали, вони жили вдвох, обоє були осудні та не потребувала сторонньої допомоги. Якщо їм була потрібна медична допомога, то сусіди з медичною освітою їм допомагали, а саме ОСОБА_20 . Саме вона і знайшла ОСОБА_21 мертвою, оскільки були ключі від їх квартири. Коли як голова ОСББ ходила по квартирам по справам ОСББ, то бачила, що ОСОБА_1 проживає у квартирі зі своїм чоловіком. Влітку ОСОБА_1 підійшла до мене за довідкою про те, що вона проживала разом із родиною ОСОБА_9 , відмовила їй у видачі такої довідки, оскільки це шахрайство. Як голова ОСББ зацікавлена в тому, щоб квартиру отримали люди, які стоять у черзі.
Свідок ОСОБА_22 суду показала, що не бачила, щоб ОСОБА_1 проживала з родиною ОСОБА_9 . Вона дуже ініціативна та часто ходить, збирає підписи у мешканців будинку, ввечері заходила до ОСОБА_9 і не бачила, щоб з ними проживала ОСОБА_23 , оскільки її бачила у своїй квартирі АДРЕСА_4 . Коли помер ОСОБА_16 , то ОСОБА_24 допомагала лікар та ОСОБА_25 з квартири АДРЕСА_5 .
Суд, заслухавши сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Глава 6 Розділу IV ЦПК України розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії. Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 315 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно паспортних даних ОСОБА_1 з 15.01.2003 року зареєстрована у АДРЕСА_6 .
Заявниця зазначила, що у 2004 році познайомилася з ОСОБА_3 , а пізніше і з її чоловіком ОСОБА_4 , а у 2015 році почала допомагати їм по господарству (купувала продукти, прибирала у квартирі, доглядала домашніх тварин та таке інше), а з 01 січня 2016 року переїхала до них та проживала однією родиною до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження надала копії квитанція про оплату комунальних послуг.
З квитанцій вбачається, що платником зазначений ОСОБА_4 .
Крім того, заявниця посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 , нею організовано та проведено поховання, що підтверджується Свідоцтвом про поховання від 22.02.2022 року та договором замовлення про організацію та проведення поховання № 10 від 21.02.2022.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
16 серпня 2022 року заявниця звернулась до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак 01 березня 2023 року державним нотаріусом видано постанову про відмовуу вчиненні нотаріальної дії, оскільки для оформлення спадщини ним не надано рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та роз'яснено, що я не надала рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
На виконання вимог ухвали Кропивницька міська державна нотаріально контора №2 направила копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме:
1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судому постановах: від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі№ 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18); від 09 січня2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявник посилається на покази свідків, та просить визнати недопустимими покази свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_26 та ОСОБА_14 , оскільки у них є підстави її оговорювати.
Суд ставиться критично до показів свідків, допитаних за клопотанням заявниці, оскільки будучі добре обізнаними у взаємовідносинах ОСОБА_1 та родини ОСОБА_9 , жоден свідок не зміг відповісти на питання, що змусило ОСОБА_1 покинути своє місце проживання та чоловіка і почати проживати в родині ОСОБА_9 .
Крім того, свідки не надали пояснень або ж посилання на конкретні обставини та факти, які ж саме спільні права та обов'язки мала ОСОБА_1 з родиною ОСОБА_9 .
Суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків з родиною ОСОБА_9 , позивачем не надано, відсутні посилання на конкретні відповідні обставини та факти.
Ставлення позивача до померлого подружжя, періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, їх пов'язаності спільним побутом та взаємними правами і обов'язками, що в розрізі статті 1264 ЦК України дає право на спадщину.
У квитанціях поданих ОСОБА_1 , платником по рахункам вказаний ОСОБА_4 . Підтвердження того, що саме заявниця платила за комунальні послуги за кв. АДРЕСА_7 немає.
Суд приходить до висновку, що участь в сплаті комунальних послуг не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, їх пов'язаності спільним побутом та взаємними правами і обов'язками.
Обов'язковою умовою для визнання факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги завниці є не доведеними допустимими доказами, тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 76-80, 258, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Управління комунальної власності Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006), Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25006) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім'єю більше п'яти років - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Вступна та резолютивна частини проголошені 10.04.2025, повний текст рішення складений 28.04.2025.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда