Справа № 344/7163/25
Провадження № 1-кс/344/3201/25
24 квітня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 12025090000000020 від 04 січня 2025 року,-
Старший слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області майор поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 23 квітня 2025 року дану справу передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Доводи клопотання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що відділом розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 04 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000020 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 04 січня 2025 року близько 15 год ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, вступив у конфлікт зі своєю сусідкою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийшла до нього додому з'ясувати обставини зникнення своїх свійських тварин (нутрій).
Під час конфлікту ОСОБА_7 вирішив умисно протиправно заподіяти смерть своїй односельчанці та в приміщенні свого помешкання спричинив побої ОСОБА_9 , у результаті чого остання впала на підлогу.
При цьому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя іншої людини, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пішов на вулицю, де взяв сокиру та зайшовши у приміщення будинку за місцем свого проживання, із значною фізичною силою наніс ОСОБА_9 цілеспрямовані удари в область життєво важливої ділянки тіла - по голові, у результаті чого спричинив потерпілій рубані рани голови, від яких остання померла на місці події.
04 січня 2025 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 січня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, неодруженому, непрацюючому, з базовою середньою освітою, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
06 січня 2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів - до 04 березня 2025 року включно.
28 лютого 2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до чотирьох місяців, тобто до 05 травня 2025 року.
28 лютого 2025 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів - до 27 квітня 2025 року включно.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 04.01.2025, протоколами допитів потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , слідчими експериментами проведеними з участю останніх та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
27 квітня 2025 року закінчується строк тримання під вартою ОСОБА_7 , однак завершити досудове розслідування в указаний строк неможливо, оскільки у даному кримінальному провадженні необхідно закінчити проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , медико-криміналістичних експертиз одягу підозрюваного, молекулярно-генетичної експертизи.
У зв'язку з указаним слідчий за погодженням із заступником керівника обласної прокуратури звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування на строк шість місяців, тобто до 05 липня 2025 року.
Також, зважаючи на те, що ризики, які були заявлені слідчим та дослідженні слідчим суддею при обранні стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати, а тому є всі підстави продовжити строк тримання під вартою підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, є особливо тяжким та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
На цей час підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою немає, ризики, що були заявлені органом досудового розслідування, не відпали та продовжують існувати.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі;
пункт 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки підозрюваний знайомий з допитаними свідками у кримінальному провадженні та є родичем потерпілої;
пункт 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела доходів для існування, а також під час проведення допитів потерпілої та свідка отримано інформацію, яка може вказувати на неконтрольовану поведінку останнього.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного на 60 днів в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити. Також додав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2025 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 05 липня 2025 року.
У судовому засіданні слідчий підтримала вимоги клопотання, просив задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні захисник підтримав позицію підозрюваного та просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Вислухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 04.01.2025, протоколами допитів потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , слідчими експериментами проведеними з участю останніх та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного
від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків
у цьому кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, і обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі контактні дані потерпілих та свідків.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілих та свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя, оцінюючи наявність ризику, встановленого у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, враховує те, що підозрюваний не має постійного джерела доходів для існування.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років .
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 27 квітня 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді визначити розмір застави в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою.
Також, згідно пункту 2 частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Слідчий суддя, вирішуючи визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, враховує в сукупності всі наявні обставини даного кримінального провадження, характер інкримінованого злочину та його тяжкість, те, що інкримінований злочин спричинив загибель людини, приходить до переконання не визначати розмір застави.
Жодних даних, які б свідчили про існування на даний час підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчому судді не надано.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_7 під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 червня 2025 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 червня 2025 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Строк дії ухвали до 22 червня 2025 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1