Справа № 203/2770/25
1-кс/0203/1710/2025
25 квітня 2025 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання старшого слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12025042110001137, -
До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042110001137, про арешт майна.
В призначене судове засідання слідчий не з'явився, надавши заяву про розгляд клопотання без його участі.
Перевіривши викладені в клопотанні доводи та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частинами 1,2 ст.168 КПК України передбачено, що тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001137, відомості за яким внесено до ЄРДР 24.04.2025 року за ч.1 ст.121 КК України, за фактом заподіяння тілесного ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки, проникаючого в черевну порожнину, потерпілому ОСОБА_4 .
Також 24.04.2025 року на відкритій ділянці місцевості за адресою: м.Дніпро, пр.Олександра Поля, поблизу будинку №50, слідчим в ході огляду місця події було виявлено та вилучено тканинну рукавчику чорного кольору, яку постановою від 25.04.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та на яку слідчий в поданому клопотанні просив накласти арешт з метою збереження як речового доказу.
Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що надані до нього матеріали кримінального провадження в достаній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та про приченість до його вчинення ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя враховує, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, вилучена в ході огляду місця події рукавичка може містити на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення (біологічні зраки), а тому відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України.
З урахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події речі.
Керуючись ст.ст.131,132,167,168,170-172,175,237,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на вилучену згідно протоколу огляду місця події від 24 квітня 2025 року на відкритій ділянці місцевості за адресою: м.Дніпро, пр.Олександра Поля, поблизу будинку №50, тканинну рукавичку чорного кольору, із забороною відчуження, розпорядження та користування.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1