Справа № 202/1209/24
Провадження № 1-кп/202/1106/2024
11 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_13 та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, в рамках об'єднаного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041660001180 від 28.10.2023, 12024041660000021 від 03.03.2020, у відношенні:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч.1 ст. 353, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
Обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 289 КК України, -
В провадженні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023041660001180 від 28.10.2023, 12024041660000021 від 03.03.2020, у відношенні ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч.1 ст. 353, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_12 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 289 КК України.
У відношенні обвинуваченої ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає, у зв'язку з чим, під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченої.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_13 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжких, особливо тяжких злочинів та кримінальних проступків. Підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду, також незаконно впливати на свідків. На даний час заявлені ризики не зменшились. Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченої спливає, просить суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на недоведеність ризиків.
Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу більш м'який запобіжний захід - домашній арешт певний період доби, в обгрунтування поданого клопотання зазначив, що обвинувачена ОСОБА_13 жодним чином не перешкоджає кримінальному провадженню, а навпаки дала правдиві свідчення, крім того обвинувачена тривалий час перебуває під вартою, тоді як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій не може бути єдиною підставою для продовження тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_13 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримала клопотання захисника.
Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 30.10.2023 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у відношенні ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалами суду.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вирішуючи заявлені клопотання суд зазначає, що згідно ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд зазначає, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду відповідно до статті 5 §3 Конвенції, період, який слід враховувати, починається в день затримання звинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції (§23-24 Калашніков проти Росії).
Виходячи з загальних принципів Конвенції судовим органам не надається вибору між тим, щоб «притягнути звинуваченого до суду у розумний строк або дарувати йому тимчасове звільнення до суду». До засудження звинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає перед усім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим. Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжували інші підстави, наведені судовими органами, виправдовувати позбавлення волі. Якщо ці підстави були «доречними» та «достатніми», суд має також з'ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу ретельність» у провадженні справи». Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою. Питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно, але повинне оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи (Маккей проти Сполученого Королівства). Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Ідалов проти Росії §140)
При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).
У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_13 тривалий час перебуває під вартою, доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання обвинуваченої під вартою може забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки з огляду на рішення Європейського суду вагомість наявних доказів може бути важливим фактором, що свідчить про наявність в минулому і зараз серйозних ознак вини, само по собі не може служити виправданням тривалого тримання під вартою (Дереджі проти Туреччини §38), а наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективу про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі».
Разом з тим, судом встановлено, що обвинувачена має постійне місце проживання та реєстрації, соціальні зв'язки, зокрема, матір та сестру, раніше не судима, зареєстрована як ФОП, тривалий час - більше року, перебуває під вартою, визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень та під час встановлення порядку дослдження доказів повідомила про свою готовність давати покази.
За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_13 альтернативних запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 289 КК України. При цьому, суд вважає доведеним стороною обвинувачення ризику можливості переховування від суду з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, а тому суд вважає що особисте зобов'язання є в даному випадку надзвичайно м'яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а тому, на думку суду, єдиним достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання ОСОБА_13 покладених на неї процесуальних обов'язків, є цілодобовий домашній арешт.
Разом з тим, суд вважає доцільним покласти на обвинуваченого згідно ч.5 ст.194КПК України наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_5 , окрім випадків необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров'ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов'язаних із вказаним лікуванням пересувань. утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні. Також з метою нівелювання ризику переховуватись від суду, суд також вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_13 обов'язки: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, що на переконання суду, сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченої ОСОБА_13 та виконання нею процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 194, 201 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою - відмовити за необгрунтованістю.
Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронних засобів контролю, який полягає в забороні обвинуваченій залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_5 , строком на два місяця, тобто до 10 січня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати обвинувачену ОСОБА_13 :
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- не залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_5 , окрім випадків необхідної евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров'ю або у випадку перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні у медичних закладах та пов'язаних із вказаним лікуванням пересувань.
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Негайно звільнити обвинувачену ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до зареєстрованого місця свого проживання: АДРЕСА_5 .
Ухвала суду діє по 10.01.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до ГУНП у Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченої, для забезпечення контролю за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_13 під час дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3