г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/560/25
Номер провадження 3/213/409/25
28 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Алексєєв О.В., розглянув матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 09 лютого 2025 року о 17.07 годині по вул. Панаса Мирного, буд. 14, в Інгулецькому районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, керував атомобілем марки Форд Транзіт, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора ALCOTEST Drager 6820, результат тестування 2,31 проміле. З результатом ОСОБА_1 не погодився. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я відмовився.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п.п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ видно, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суддею відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. За таких підстав доходжу до висновку про необхідність провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. В порядку ст. 268 КУпАП справу розглянуто без участі ОСОБА_1 .
Дослідив матеріали справи у їх сукупності, приходжу до таких висновків.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), що кореспондується з п.1.9 ПДР на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність в тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок встановлення стану сп'яніння особи, яка керує транспортним засобом, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/7350, відповідно до якої огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.3 розділу І вказаної інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6, п.7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, відмова від проходження огляду для встановлення або/чи спростування факту перебування водія у стані алкогольного сп'яніння є самостійною підставою для притягнення особи, яка відмовилась від проходження такого огляду, до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративого правопорушення, передбаченого
ст. 130 ч.1 КУпАП підтверджується наданими суду доказами, які узгоджуються між собою, є достатніми та допустимими, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №242706 від 09 лютого 2025 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09 лютого 2025 року та висновком тестування на алкоголь за допомогою спеціального технічного приладу «АLCOTEST Drager 6820» з позитивним результатом - 2,31 проміле, з яким ОСОБА_1 не погодився, направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 лютого 2025 року, рапортом поліцейського Полку ПП м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Білаброва Д. від 09 лютого 2025 року, відеозаписами.
Згідно з даними національної автоматизованої інформаційної системи ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Належних доказів на спростування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 суду не надав. Факт відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння не спростував, активних дій щодо проходження огляду не вчинив.
Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на вище викладене, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, що буде достатнім для виконання завдань провадження у справі про адміністративні правопорушення та здійснення виховного впливу на правопорушника.
Також необхідно стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП,
ст.4 Закону України “Про судовий збір».
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 24, 27, 130 ч. 1, 249, 251, 252, 266, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (Отримувач: ГУК у Дніпр-кій обл./Дн-ка об.21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, Банк отримувача - Казначейство України; Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача: UA758999980313020149000004001, Код класифікації доходів бюджету - 21081300, Призначення платежу _____;______________________; 21081300, Серія, номер протоколу (адміністративний штраф (ДАІ) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відповідно до ч.1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Алексєєв