Справа №: 641/ 1384 /25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 1212 /25 Головуючий апеляційної інстанції:
ОСОБА_2 Категорія: продовження запобіжного заходу
22 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме - обвинуваченого та його захисника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12024221150001664 від 28.12.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06 червня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або, у разі залишення без змін ухвали, встановити обвинуваченому розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник посилається на недоведеність стороною обвинувачення мети та підстав продовження застосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вважає, що клопотання містить формальні посилання на можливі ризики, без підтвердження будь-якими доказами.
Просить врахувати, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем його постійного мешкання, було б доцільним та повністю б гарантувало виконання ним усіх покладених обов'язків.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений, захисник та прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, просили в своїх заявах розглядати апеляційну скаргу за їх відсутністю, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за їх відсутністю не надали. На особистій участі не наполягали.
Прокурором подана заява про розгляд справи за його відсутністю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга обвинуваченого не стосується погіршення становища обвинуваченого.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024221150001664 від 28.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
В ході досудового слідства та розгляду справи обвинуваченому ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, який неодноразово продовжувався.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного обвинуваченому раніше, оскільки є достатньо підстав та ризиків вважати, що ризики, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, а також вчинити інший злочин.
Вказані ризики прокурор обґрунтовував тим, що, з огляду на тяжкість та реальність покарання, у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не працює, не одружений та не має міцних соціальних зв'язків, останній може переховуватись від суду. Окрім цього, прокурор вважав, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків, які можуть під його тиском дати неправдиві свідчення на користь останнього. Оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, законних джерел існування, зловживає спиртними напоями, то вказані обставини, на думку прокурора можуть спровокувати останнього на вчинення іншого злочину.
Враховуючи вищевикладене, прокурор вважав, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити процесуальні обов'язки обвинуваченого, у зв'язку з чим, просив продовжити ОСОБА_6 раніше обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд погодивсяз обґрунтуванням ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та вважав, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшились, враховуючи характер і фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке вказує на підвищену суспільну небезпеку і свідчить про наявність суспільного інтересу, та вважав, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може незаконно впливати на потерпілого та/або свідків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на даній стадії судового провадження відсутні підстави для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , продовживши дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або вчинити інший злочин, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Характер обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, що посягає відповідно до Конституції України на найвищу соціальну цінність в державі, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, а тому, не є безпідставними висновки суду першої інстанції, що заявлені ризики продовжують існувати. При цьому, існує реальний ризик, що знаючи, яке кримінальне покарання йому загрожує, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду.
При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
З урахуванням обґрунтованості обвинувачення, яка підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження, а також зважаючи, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, тобто, не має легального стабільного заробітку, вчинив злочин, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, що в сукупності дає підстави вважати, щовін може переховуватись від суду, ухилитись від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, не виключений ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, враховуючи, з метою змусити змінити свої покази.
З огляду на характер та обставини правопорушення, які інкримінується ОСОБА_6 , дані про особу обвинуваченого, який не працює, а відповідно і не має джерел для забезпечення нормальної життєдіяльності, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, поєднаного з застосуванням насильства та вчиненого у стані алкогольного сп'яніння, що вказує на підвищену суспільну небезпеку його особи, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може вчинити новий злочин, що підтверджує існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи, що наявність та продовження визначених ризиків була встановлена під час досудового розслідування та судового розгляду, а станом на теперішній час достовірних даних на підтвердження того, що ці встановлені ризики зменшились або зникли під час судового засідання, є про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, колегія суддів вважає, що у цьому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони життя, а також інтересів суспільства і держави в цілому.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернута увага на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого.
Твердження в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого щодо наявності у нього міцних соціальних зв'язків належними доказами не підтверджена та не спростовує наявних ризиків,запобігти яким, в даному випадку, може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даних обвинувачених під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються осіб обвинувачених та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -, -
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 06.06.2025 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4