Справа № 645/1047/25
Провадження № 2/645/1262/25
22 квітня 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.
при секретарі - Ятлової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є її батьком. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2007 року з ОСОБА_3 на користь матері позивачки ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 у розмірі частини заробітку до досягнення дитиною повноліття. В подальшому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2011 відповідач ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.09.2024 року позивачка вступила до Конестога Коледж Інституту технології та поглибленого вивчення і в теперішній час навчається на першому курсі денного відділення. Позивачка не отримує стипендії, немає іншого джерела доходів тому потребує матеріальної допомоги. Відповідач ОСОБА_2 не приймає участі в утриманні дитини. В зв'язку з чим, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання у розмірі частки всіх видів (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дати подання позову по 23 квітня 2028 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 18.02.2025.р. справа розподілена в провадження судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Сілантьєвої Е. Є.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач та її представник адвокат Ю.Ю. Усатенко не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 25.03.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просив розглянути справу без участі позивача та її представника (Вих.7056 від.25.03.2025).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Судовим розглядом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_1 ).
Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2007 року з ОСОБА_3 на користь матері позивачки ОСОБА_4 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 у розмірі частини заробітку до досягнення дитиною повноліття.
Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від.30.08.2011 року відповідач ОСОБА_2 позбавлений батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії виконавчого листа виданого 2-9446/07, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2007 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 . аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 у розмірі 1/4 від усіх доходів з 06.11.2007 року досягнення дитиною повноліття.
Крім того, до повноліття позивача з відповідача стягувались аліменти на користь ОСОБА_4 що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського управління юстиції №10316755.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є студенткою Конестога Коледж Інституту технології та поглибленого вивчення, за програмою: бакалавр наук- Сестринська справа( з відзнакою), денна форма навчання з 01.09.2024 строк закінчення 22.04.2028, що підтверджується довідкою від 07 січня 2025 року виданої Конестога Коледж Інституту технології та поглибленого вивчення, переклад здійснено перекладачем ОСОБА_6 , засвідченої приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бондаренко А.В. 07.02.2025 зареєстровано в реєстрі за № 410.
Крім того судом встановлено, що оскільки ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання та не має самостійного заробітку, у зв'язку із тим, що дитині виповнилось 18 років, стягнення аліментів за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2007 року припинилось, проте повнолітня дитина все ще потребує матеріальної допомоги, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини, у зв'язку з її навчанням.
Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч. 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з п.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".
Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14.
Разом з цим необхідно пам'ятати, що за змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і(або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, що встановлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"(п. 17).
У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст..199, 200, 201цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Судом встановлено, що з відповідача відповідно до Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.2007 року стягувалися аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття.
У зв'язку з досягненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, стягнення аліментів з відповідача припинено.
Позивачкою доведено, що вона є донькою відповідача, яка набула повноліття та не досягла віку 23 років, вона продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, в зв'язку з навчанням.
Таким чином суд приходить до переконання, що оскільки утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання є обов'язком батьків, а відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає матеріальну допомогу, хоча може її надавати, позов про стягнення аліментів на час навчання підлягає задоволенню.
Визначаючи розмір аліментів судом враховується також те, що повнолітня ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, працевлаштуватися вона не має змоги у зв'язку з навчанням, проживає та навчається за кордоном, матеріальне становище позивачки ОСОБА_1 , а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.
З врахуванням наданих сторонами доказів, відповідач не скористався правом подачі відзиву, суд приходить до переконання, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13.02.2025 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умов продовження навчання, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітньої доньки, виходячи з засад розумності та справедливості.
Крім того, стаття 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з моменту пред'явлення позовної заяви до суду.
У відповідності до ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.
На підставі ст.ст. 182, 199, 200 СК України, керуючись ст.ст. 10, 18, 81, 200, 206, 259, 263-265, ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини- задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 13.02.2025 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умов продовження навчання.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий 20.12.2006, орган що видав 3501,
представник позивача - Адвокат Усатенко Юрій Юрійович, РНОКПП НОМЕР_4 , 25006, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, офіс 511
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКпП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 25.04.2025 року.
Головуючий суддя: Е.Є. Сілантьєва