Справа № 643/6473/25
Провадження № 1-кс/643/2208/25
28 квітня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221170001269 від 19.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України -
Слідчим відділом Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, за процесуальним керівництвом Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025221170001269 від 19.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.04.2025 до Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 18.04.2025 у приміщенні магазину "Аврора" розташованого за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 89, невстановлена особа, таємно, шляхом вільного доступу, у період дії воєнного стану, здійснила крадіжку годинника Smart CE заявниці, чим завдала останній матеріального збитку, розмір якого встановлюється. (ЄО 15363 від 18.04.2025 року)
З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, на підставі ч. 1 ст. 237 КПК України було проведено огляд місця події.
21.04.2025 в період часу з 21 год. 30 хв. по 21 год. 50 хв. проведено огляд місця події біля біля магазину «Посад» за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 96/153. В ході проведення огляду за вищезазначеною адресою виявлено та вилучено: смарт-годинник ТМ «Apple Watch» 44 Aluminium Case з темно-сірим силіконовим ремінцем, котрий було опечатано до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP1253517, який добровільно видала гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником якого згідно наданої документації є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (к.т. НОМЕР_1 ).
Жодних зауважень від учасників огляду місця події не надходило, протокол записано в точній відповідності до проведених дій та отриманих результатів.
Вищезазначений годинник належить потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_1 , яка надала документи на вищезазначений годинник, які підтверджують власність на майно.
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства - з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Вилучене в ході огляду місця події може бути використано як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а в подальшому буде використаний у кримінальному проваджені в якості речового доказу, повернення якого на теперішній час може привести до втрати речового доказу, з метою забезпечення збереження речового доказу, позбавлення можливості його знищення або переховування..
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому посилаючись на те, що вилучене майно буде використовуватись у якості речових доказів і з метою збереження речових доказів, позбавлення можливості його знищення або переховування, просив накласти арешт на майно.
Прокурор в судове засідання не з'явився, разом з клопотанням подав заяву, в якій просив розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилученого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчий суддя вважає, що строки для звернення з клопотанням про арешт майна прокурор не порушив, оскільки відповідно до штемпеля поштового відділення на конверті, відправлення прокурором клопотання про арешт майна відбулося вчасно.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Крім цього, відповідно до п.п. 4, 5 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядку виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Враховуючи положення статей 170, 173 КПК України, а також з врахуванням розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе визначити спосіб накладання арешту на смарт-годинник ТМ «Apple Watch» 44 Aluminium Case з темно-сірим силіконовим ремінцем, котрий було опечатано до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP1253517, шляхом заборони його відчуження, з передачею вищевказаного майна його власнику - ОСОБА_4 на відповідальне зберігання під розписку, попередивши про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на майно із позбавленням права відчуження, розпорядження майном, а саме на смарт-годинник ТМ «Apple Watch» 44 Aluminium Case з темно-сірим силіконовим ремінцем, котрий було опечатано до полімерного сейф-пакету НПУ за №PSP1253517, який було вилучено під час огляду місця події в присутності понятих 21.04.2025 у період часу у період часу з 21 год. 30 хв. по 21 год. 50 хв. проведено огляд місця події за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 96/153, біля магазину «Посад», у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , к.т. НОМЕР_2 .
Зазначене майно повернути на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відповідальне зберігання, попередивши її про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1