Рішення від 17.04.2025 по справі 643/14829/24

Справа № 643/14829/24

Провадження № 2/643/1239/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головний сервісний центр МВС України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головний сервісний центр МВС України, який у подальшому уточнив та остаточно просить:

1)визнати недійсним договір купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладений 29 вересня 2022 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11 травня 2022 року, реєстровий номер 361, від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , у присутності адміністратора ОСОБА_4 , зареєстрований в територіальному сервісному центрі №6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області, зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію - НОМЕР_4 за номерним знаком НОМЕР_3 ;

2)витребувати майно від ОСОБА_3 , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію - НОМЕР_5 за номерним знаком НОМЕР_3 ;

3)визнати право власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач зазначив, що 26.07.2013 він придбав транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , за Договором купівлі-продажу №0252640038 в ТОВ «Автомобільний Дом «Соллі-Плюс», який був зареєстрований за ним 26.07.2013 підрозділом МВС (6302) ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харків та Харківського району № 2 ГУМВС України в Харківській області, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_3 . Зазначив, що 11.09.2021 він, позивач, за допомогою порталу «ДіЯ» надав ОСОБА_3 право належного користування вказаним автомобілем зі строком до 04.01.2025 із домовленістю між ними про подальше його продовження. Однак, з початком 24.02.2022 повномасштабної військової агресії рф проти України, ОСОБА_3 на вказаному транспортному засобі, як належний користувач, вимушена була здійснити переїзд до міста Вінниця з м.Харкова, через те, що м.Харків зазнавало масового артилерійського обстрілу. У зв'язку з побоюванням за власне життя, ОСОБА_3 попросила в нього, як у власника автомобіля, надати їй документальний дозвіл на користування транспортним засобом поза межами території України, у тому числі, здійснювати в його, позивача, інтересах обслуговування автомобіля, його страхування, тобто з усіх питань, пов'язаних з використанням та експлуатацією, за умови оформлення такого права у встановленому чиним законодавством України порядку, виключно в його, позивача, інтересах та не на шкоду його інтересам, зазначив, що іншої домовленості між ними не було. 11.05.2022 він видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О.А., реєстровий номер 361, на ім'я ОСОБА_3 , яка мала виїхати за допомогою вказаного транспортного засобу за межі території України. Посилався, що у грудні 2023 року він дізнався, що він не є власником вказаного автомобіля, оскільки було проведено перереєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2 , відповідача у справі. Відповідач ОСОБА_2 став власником транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023, який був оформлений та підписаний між ОСОБА_3 , яка діяла за дорученням, та ОСОБА_2 , у присутності адміністратора ОСОБА_4 та був зареєстрований в сервісному центрі №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільській області. Вказаний транспортний засіб перейшов у власність ОСОБА_2 , який є батьком, членом сім'ї першого ступеня споріднення, повіреною особою, відповідно до виданої довіреності від 11.05.2022. Тобто, як про це зазначає позивач, фактично правочин був вчинений у власних інтересах та в інтересах своєї родини, а не в інтересах довірителя. Він, позивач, згоди на продаж транспортного засобу не надавав, кошти від продажу автомобіля не отримував. Як на думку позивача, представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у власних чи родинних інтересах, а тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним. Як про це зазначає позивач, відповідачі фактично здійснили противоправну дію щодо заволодіння його, позивача, транспортним засобом, поза його волею, тобто його було позбавлено права власності. Зазначив, що підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявлення повіреного при укладенні договору. У зв'язку з противоправними діями довіреної особи та укладеного договору купівлі-продажу автомобіля, останній 18.12.2023 скасував наведену вище довіреність. Посилався, що в пункті 3.1. розділу 3 «Оплата та розрахунки за договором» договору купівлі-продажу транспортного засобу сторони зазначили ціну транспортного засобу у 40000,00 грн, яка не відповідає інтересам позивача та вимогам законодавства України, позаяк є нижчою за середньоринкову вартість відповідного транспортного засобу та нижче його оціночної (ринкової) вартості, яка на день подачі позову становить 760 000,00 грн. Зазначив, що дії представника повіреної особи, яка стала в кінцевому випадку власником транспортного засобу та особи, що стала так званим «проміжним» власником автомобіля, які між собою є родичами (члени сім'ї першого ступеня споріднення), були вчинені на свою користь, а не на користь довірителя. Посилався, що усвідомлюючи помилковість даних правочинів щодо укладання оспорюваного договору купівлі-продажу ТЗ №6141/2023/4079406 від 29.09.2023 та №6349/2023/4193818 від 09.12.2023, було прийнято рішення розірвати (внести зміни) у зазначені договори купівлі-продажу транспортного засобу, у зв'язку з чим позивач разом з відповідачем ОСОБА_2 одночасно звернулися до ТСЦ №6141 ГСЦ МВС в Тернопільській області з відповідними заявами (нотаріально засвідченими) про розірвання договору купівлі-продажу ТЗ від 29.09.2023. На відправлені заяви (звернення) ТСЦ №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільській області (третя сторона у цій справі) надіслала листи від 29.12.2023 та від 04.01.2024, якими відмовлено у розірвані оспорюваного договору, звернуто увагу, що положеннями пункту 40 Порядку (№1388) передбачено скасування перереєстрації транспортного засобу у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу, і що правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Як про це зазначає позивач, при визнанні недійсним оспорюваного ним договору його сторони повинні повернутись у стан, який існував до його укладення, а тому записи підлягають вилученню з реєстру, тобто усі реєстраційні операції, укладені після дати цього оспорюваного договору із цим транспортного засобу будуть скасовані, а транспортний засіб поновлюється, як власність позивача, що дає право та можливість позивачу вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при цьому належним користувачем транспортного засобу залишається ОСОБА_3 . Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача, як про це зазначає позивач, є ефективним у спірних правовідносинах та не суперечить закону, оскільки мета визнання недійсним оспорюваного договору є повернення сторін у стан, який існував до його укладення, тобто власником транспортного засобу є позивач, а належним користувачем ОСОБА_3 , проти чого не заперечують та надають згоду відповідачі, не зважаючи на застосовування вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, спрямованої на застосування судової практики з приводу приписів статей 387 і 388 ЦК України.

Посилався, що він, позивач, є особою з інвалідністю II групи, у зв'язку з чим звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Відтак, просить суд: 1) визнати недійсним Договір купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір БІЛИЙ, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладений 29 вересня 2022 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11 травня 2022 року, реєстровий номер 361, від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , у присутності адміністратора ОСОБА_4 , зареєстрований в територіальному сервісному центрі №6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області, зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію - НОМЕР_4 за номерним знаком НОМЕР_3 ; 2) витребувати майно від ОСОБА_3 , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а саме: транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір БІЛИЙ, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію - НОМЕР_5 за номерним знаком НОМЕР_3 ; 3) визнати право власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 за ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

16 грудня 2024 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного сервісного центру МВС через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких представник третьої особи зазначив таке. Щодо правових наслідків визнання договору купівлі-продажу 6141/2023/4079406 від 29 вересня 2023 року недійсним, посилався, що частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24 квітня 2020 року № 354) (далі - Положення про ГСЦ МВС), Головний сервісний центр МВС утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ. Зазначене Положення є публічно доступим, розміщене на офіційному сайті ГСЦ МВС. ГСЦ МВС відповідно до пункту 4 розділу 1 Положення про ГСЦ МВС складається зі структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів - регіональних сервісних центрів (далі - РСЦ). РСЦ складається зі структурних підрозділів, до яких, у тому числі, входять територіальні підрозділи - територіальні сервісні центри МВС (далі - ТСЦ МВС). Зауважував, що відповідно до розділу ІІ Положення одним з основних завдань ГСЦ МВС є забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, видача (обмін) посвідчень водія. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок № 1388). Вичерпний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, визначено пунктом 8 Порядку №1388. Відповідно до положень пункту 3 Порядку №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. ГСЦ МВС України звертає увагу суду, що п.8 Порядку №1388 передбачає можливість укладення та оформлення безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договорів купівлі-продажу транспортних засобів, ти інших договорів, визначених цивільним законодавством, на підставі яких набувається право власності на транспортний засіб. При перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного в ТСЦ МВС такий договір формується засобами Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі ЄДРТЗ) на підставі відомостей про фізичну особу, яка є власником авто, особу яка має намір його придбати, а також ціни автомобіля стосовно звіту про оцінку майна чи за домовленістю сторін. Внесення змін до договору або його розірвання законодавством у сфері державної реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів не передбачено. Звертав увагу, що згідно із матеріалами справи, 29 вересня 2023 року в територіальний сервісний центр №6141 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) із заявою про перереєстрацію на нового власника транспортного засобу Mersedes Benz В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см. куб, білого кольору, кузов НОМЕР_2 звернувся гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , попередній власник вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 . До заяви про проведення реєстраційної операції «перереєстрація транспортного засобу на нового власника по договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ» Микитась В.І. додав наступні документи: свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_6 , видане 26 липня 2013 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харків та Харківського району № 6302 ГУМВС України в Харківській області на автомобіль засобу Mersedes Benz В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см.куб, білого кольору, кузов НОМЕР_2 , власник ОСОБА_1 ; договір-купівлі продажу №6141/2023/4079406 від 29 вересня 2023 року, на даний транспортний засіб, укладений в територіальному сервісному центрі №6141 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) між продавцем ОСОБА_1 , особу, якого згідно нотаріально завіреного доручення від 11 травня 2022 року, термін дії до 11 травня 2027 року, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О. А та зареєстрованого в реєстрі за № 361, представляла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , та покупцем ОСОБА_2 , жителем АДРЕСА_2 . Довіреність на представництво інтересів власника транспортного засобу ОСОБА_1 від 11.05.2022 була видана та посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О.А., реєстраційний номер 361, на ім'я ОСОБА_3 зазначено про те, що власник автомобіля ОСОБА_1 уповноважує гр. ОСОБА_3 представляти його інтереси в територіальних сервісних центрах МВС та інших установах, підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з у сіх питань пов'язаних з використанням та експлуатацією, втому числі: розпоряджатися транспортним засобом, продати, за умови сплати податків, передбачених статтею 173 Податкового кодексу України, будь-кому на умовах та за ціну, визначену на власний розсуд. На час перереєстрації транспортного засобу дана довіреність була чинною, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру довіреностей, який знаходиться при матеріалах реєстраційної справи та представлений в суд позивачем. Ціна транспортного засобу Mersedes Benz В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см.куб, білого кольору, кузов НОМЕР_8 за домовленістю сторін складала 40000 грн, що відображено в п 3.1 договору та засвідчено відписами сторін. Ураховуючи, що ОСОБА_1 протягом 2023 року відчужив лише один транспортний засіб Mersedes Benz В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см.куб, білого кольору, кузов НОМЕР_2 , даний вид операції не підлягає оподаткуванню за ст.173 податкового кодексу України, а тому оцінка вартості не проводилась. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль Mersedes Benz В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см.куб, білого кольору, кузов НОМЕР_2 , був зареєстрований за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 26.09.2023 даний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 від 26.09.2023, укладеного в присутності адміністратора ТСЦ перереєстрований на гр. ОСОБА_2 09.12.2023 даний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу №6349/2023/4193818, укладеного в присутності адміністратора ТСЦ перереєстрований на гр. ОСОБА_3 . У відповідності до вимог чинного законодавства, адміністратором ТСЦ МВС №6141 у встановленому порядку були проведені всі необхідні перевірки і підстав, за наявності яких забороняється перереєстрація авто на нового власника (зокрема - перебування транспортного засобу в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця) не було виявлено. Витяги із державних реєстрів про перевірку транспортних засобів за усіма наявними інформаційно-пошуковими базами на предмет обтяжень та достовірності документів та квитанції про оплату за надання послуг з перереєстрації транспортного засобу знаходяться при матеріалах перереєстрації даного автомобіля. Отже, у зв'язку із відсутністю підстав для відмови у наданні адміністративної послуги адміністратор ТСЦ МВС № 6141, керуючись виключно нормами законодавства, здійснив реєстрацію вказаного транспортного засобу. Згідно із інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на теперішній час, транспортний засіб - марки Mersedes Benz В180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1796 см. куб, білого кольору, кузов НОМЕР_8 зареєстрований за ОСОБА_3 . Законність дій співробітників територіального сервісного центру вивчалась та досліджувалась у судовій справі 643/58/24 та підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції. Абзацом 5 пункту 40 Порядку №1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема, у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду. Тобто, для скасування державної реєстрації транспортного засобу відповідно до вимог законодавства є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов'язання для його виконання. Враховуючи зазначене, у разі прийняття судом рішення про визнання недійсними зазначених договорів, вказане судове рішення є підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу. Тобто, у разі прийняття судом рішення про визнання договору купівлі продажу на вищезазначений транспортний засіб недійсним, його сторони повернуться у стан, який існував до його укладення, що знайде своє відображення в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

23 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку від відповідача ОСОБА_3 надійшов «Відзив та відповідь на пояснення третіх осіб», в якому зазначено, що відповідач просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , здійснювати розгляд справи, призначеної на 06 січня 2025 року за відсутності відповідача ОСОБА_3 . У поданій заяві по суті справи посилається, що 11.09.2021 ОСОБА_1 , як власник автомобіля mercedes-benz в 180 cdi, 2012 року д.н.з. НОМЕР_9 по договору купівлі-продажу від 26.07.2013 надав їй, ОСОБА_3 , право належного користування цим транспортним засобом за допомогою порталу «ДіЯ», терміном до 04.01.2025, далі в них була домовленість про продовження вказаного терміну і далі на декілька років. На підставі побоювання за власне життя, у зв'язку із початком 24.02.2022 повномасштабної агресії рф проти України вона перебувала в м. Вінниці, а потім стала розглядати можливість переїзду і за межі України, у зв'язку з чим для реалізації можливості безперешкодного проїзду за кордон та безперешкодного користування вказаним вище автомобілем, ОСОБА_1 , як власник автомобіля, 11.05.2022 видав їй довіреність для виїзду за кордон за допомогою ТЗ, у тому числі, здійснювати в його інтересах ( ОСОБА_1 ) обслуговування цього ТЗ, у тому числі, пов'язаних з використанням та експлуатації ТЗ, і не на шкоду власникові. Посилалася, що для переконливого користування вказаним автомобілем за межами України та для безперешкодного перетинання кордону їй порадили перереєструвати автомобіль на її ім'я на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності. Метою переоформлення автомобіля було належне користування ним, а не зміна його власника. Зазначила, що, оскільки вона на підставі довіреності на себе перереєструвати спірний автомобіль не змогла, тому була вимушена здійснити його переоформлення на батька - ОСОБА_2 29.09.2023 автомобіля був зареєстрований на ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406, який був підписаний між нею та ОСОБА_2 , у присутності адміністратора сервісного центру №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільської області, який його зареєстрував. Зазначила, що в п. 3.1. вони визначили ціну в розмірі 40 000,00 гривень. Посилалася, що вона та покупець розуміли, що вартість автомобіля в сумі 40 000,00 гривень є нижчою за його ринкову вартість, але метою укладення такого правочину в неї було не позбавити ОСОБА_1 права власності на автомобіль, а належним чином оформити на своє ім'я право користування вказаним автомобілем. 09.12.2023 вказаний автомобіль був перереєстрований на її ім'я на підставі договору купівлі-продажу №6349/2023/4193818, укладеного між нею та ОСОБА_2 , грошові кошти за вказаний автомобіль не передавалися, таким чином вона реалізувала своє право на належне користування вказаним автомобілем. Посилалася, що вона та позивач намагалися розірвати вказаний договір купівлі-продажу, але відповідно до роз'яснень ТЦС №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільської області, розірвання такого договору - не передбачено і є можливість лише визнати його недійсним за рішенням суду. Зазначила, що законність дій третьої особи ГСЦ МВС України при перереєстрації транспортного засобу нею не оспорюється, нею визнаються обставини, зазначені в позові ОСОБА_1 , тому вона вважає єдиним можливим шляхом забезпечити порушене право позивача шляхом задоволення позовних вимог останнього.

23 грудня 2024 року засобом поштового зв'язку від відповідача ОСОБА_2 надійшов «Відзив та відповідь на пояснення третіх осіб», в якому зазначено, що відповідач просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , здійснювати розгляд справи, призначеної на 06 січня 2025 року за відсутності відповідача ОСОБА_2 . У поданій заяві по суті справи посилається, що 11.09.2021 ОСОБА_1 , як власник автомобіля надав ОСОБА_3 право належного користування цим транспортним засобом за допомогою порталу «ДіЯ», терміном до 04.01.2025. 11.05.2022 ОСОБА_1 видав довіреність його дочці ОСОБА_3 , яка хотіла виїхати за допомогою цього ТЗ за межі території України, у тому числі здійснювати в інтересах ОСОБА_1 обслуговування цього ТЗ, тобто з усіх питань, пов'язаних з використанням та експлуатації ТЗ, і не на шкоду власникові. Посилався, що ОСОБА_3 є його дочкою, 29.09.2023 вказаний транспортний засіб був зареєстрований на нього, ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406, який був оформлений та підписаний між ним та ОСОБА_3 , яка діяла на підставі доручення та за присутності адміністратора сервісного центру №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільської області, який його зареєстрував. Зазначив, що в п. 3.1. вони визначили ціну в розмірі 40 000,00 гривень. Посилався, що вони з ОСОБА_3 розуміли, що вартість автомобіля в сумі 40 000,00 гривень є нижчою за його ринкову вартість, але метою укладення такого правочину було не позбавити ОСОБА_1 права власності на автомобіль, а належним чином оформити на своє ім'я право користування вказаним автомобілем. 09.12.2023 вказаний автомобіль був перереєстрований на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №6349/2023/4193818, укладеного між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , грошові кошти за вказаний автомобіль не передавалися. Посилався, що він та позивач намагалися розірвати вказаний договір купівлі-продажу, але відповідно до роз'яснень ТЦС №6141 РСЦ ГСЦ МВС Тернопільської області, розірвання такого договору - не передбачено і є можливість лише визнати його недійсним за рішенням суду. Зазначив, що законність дій третьої особи ГСЦ МВС України при перереєстрації транспортного засобу ним не оспорюється, ним визнаються обставини, зазначені в позові ОСОБА_1 , Посилався, що іншого способу розірвання Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 ТЗ від 29.09.2023 законодавством не передбачено, крім як тільки виключно визнання недійсним Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023 за рішенням суду.

06 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла «відповідь відзиви на пояснення третіх осіб у справі №643/14829/24». У поданій заяві позивач зазначає про обставини, як про них зазначено у позовній заяві, у заяві позивач наголошує на визнанні відповідачами його позовних вимог, в зв'язку з чим просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення про задоволення позову на підставі визнання відповідачами позову.

27 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив про необхідність заявити про уточнення позовних вимог шляхом їх збільшення та додатково, до раніше пред'явлених позовних вимог, додати таку позовну вимогу: визнати право власності на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 за ОСОБА_1

06 лютого 2025 року засобом поштового зв'язку від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. У поданій заяві ОСОБА_3 зазначає, що раніше нею було подано відзив на позовну заяву, в якій нею викладені аргументи на підтримання позову. Посилалася, що іншого способу розірвання Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 ТЗ від 29.09.2023 законодавством не передбачено, крім як тільки виключно визнання недійсним Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023 за рішенням суду. У поданій заяві просила судове засідання, призначене на 06 лютого 2025 року на 11-30 годину проводити за її відсутності.

06 лютого 2025 року засобом поштового зв'язку від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. У поданій заяві ОСОБА_2 зазначає, що раніше нею було подано відзив на позовну заяву, в якій нею викладені аргументи на підтримання позову. Посилався, що іншого способу розірвання Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 ТЗ від 29.09.2023 законодавством не передбачено, крім як тільки виключно визнання недійсним Договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023 за рішенням суду. У поданій заяві просив судове засідання, призначене на 06 лютого 2025 року на 11-30 годину проводити за його відсутності.

Рух справи

Московський районний суд м.Харкова ухвалою від 06 грудня 2024 року відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив проведення підготовчого засідання.

Московський районний суд м.Харкова ухвалою від 03 лютого 2025 року задовольнив заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного сервісного центру МВС Андрощука В.В. про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Забезпечив участь представника позивача в підготовчому засіданні, призначеному на 06 лютого 2025 року на 11-30 годину в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

Московський районний суд м.Харкова ухвалою від 06 лютого 2025 року задовольнив заяву позивача ОСОБА_1 , прийняв до провадження заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову у справі. Установив відповідачам п'ятнадцятиденний строк із дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву, установив третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору строк десять днів із дня вручення даної ухвали для надання пояснень щодо позову.

Московський районний суд м.Харкова ухвалою від 19 лютого 2025 року закрив підготовче провадження у зазначеній справі, призначив справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Позивач 06.01.2025, 27.01.2025, 06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» скерував до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, у поданих заявах просив за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення про задоволення позовних вимог на підставі визнання відповідачами позову та заяви про уточнення позовних вимог. 19.03.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість його явки в судове засідання, призначене на призначене на 19.03.2025 на 15-30 годину. 16 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він одночасно просить: 1) перенести розгляд справи на іншу дату; 2) на розсуд суду здійснити розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів за матеріалами справи; 3) прискорити розгляд справи по можливості.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом згідно з вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України.

Усі судові повістки про виклик відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 06.01.2025 на 11-30 годину, на 06.02.2025 на 11-30 годину, на 19.02.2025 на 10-30 годину, на 19.03.2025 на 15-30 годину, на 17.04.2025 на 11-30 годину, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачів повернулися до суду, як неотримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного сервісного центру МВС - Андрощук В.В., який приймав участь у судовому засіданні 06 лютого 2025 року в режимі відеоконференції висловив позицію стосовно позову, як воно викладено у поясненнях третьої особи щодо позову, посилався, що укладення оспорюваного позивачем договору було проведено із дотриманням вимог законодавства на підставі виданої позивачем довіреності.

14 квітня 2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного сервісного центру МВС - Андрощука В.В. надійшла заява про подальший розгляд справи за відсутності представника Головного сервісного центру МВС, у поданій заяві просив взяти до уваги наявні у справі матеріали.

У зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання позивача, відповідачів, представника третьої особи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін та представника третьої особи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , транспортний засіб MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 належить ОСОБА_1 , дата реєстрації - 26.07.2013 (а.с. 23).

Згідно з Реєстраційною карткою ТЗ, транспортний засіб MERCEDES-BENZ, легковий, тип кузова - 1600, 2012 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , 26.07.2013 на праві власності зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , підстава для реєстрації ТЗ - придбано в торгівельній організації, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 (а.с. 26).

Згідно з наданою представником третьої особи Головного сервісного центру МВС до пояснень третьої особи щодо позову копією довіреності від 11.05.2022, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О.А., зареєстровано в реєстрі за №361, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , для виконання договору доручення, попередньо укладеного в усній формі, цією довіреністю уповноважує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 : бути його представником перед третіми особами, в тому числі органах Національної поліції України та всіх її структурних підрозділах, що складають систему поліції, в органах нотаріату, страхових компаніях, територіальних сервісних центрах, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів на території України або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності, з усіх питань, пов'язаних з використанням та експлуатацією в його інтересах, при цьому з правом тимчасового виїзду за кордон, за умови оформлення такого права у встановленому чинним законодавством України порядку, а також розпоряджатися від його імені, продати, обміняти, здати в оренду, за умови сплати податків довіреною особою, передбачених ст. 173 Податкового кодексу України, будь-кому на умовах та за ціну, визначену на свій власний розсуд, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , зареєстрованого 26.07.2013 ВРЕВ №2 ГУ МВСУ Харків, транспортним засобом: MERCEDES-BENZ, рік випуску: 2012, тип - легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , колір білий. Для цього ОСОБА_1 надає ОСОБА_3 право керувати згаданим транспортним засобом, з правом отримання тимчасового реєстраційного талону, представляти його інтереси в усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням транспортного засобу, його обладнанням (зміна типу і моделі транспортного засобу, кольору, заміна у встановленому порядку кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням технічного огляду, тощо. У довіреності, яка підписана ОСОБА_1 , зазначено, що ОСОБА_1 розуміє значення та правові наслідки довіреності, її зміст відповідає його волі і дійсним намірам, у нього відсутні зауваження щодо змісту довіреності, про що свідчить його особистий підпис. Зміст довіреності містить штамп «Анульовано» (а.с. 65).

Як убачається з фотокопії договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023, зареєстрованого в Територіальному сервісному центрі МВС 6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області (далі - Договір), Продавець ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 , яка діє на підставі доручення продавця, та ОСОБА_2 , Покупець, уклали договір про передачу продавцем покупцеві транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180, 2012 року випуску, колір БІЛИЙ, VIN НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_9 , зареєстрований за продавцем 26.07.2013 підрозділом 6302 ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Харків та Харківського району №2 ГУМВС України в Харківській області (а.с. 18-19).

Відповідно до умов п. 2.1. розділу 2 «Передача об'єкта» Договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

У свою чергу, умовами п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 40 000 (сорок тисяч гривень).

Умовами п. 4.1. Договору закріплено, що кожна сторона зобов'язується виконувати реально та належно обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків за цим договором.

Як це погоджено сторонами Договору в його п. 5.1. розділу 5 «Обов'язки покупця», покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору.

Відповідно до умов п. 6.1. розділу 6 «Обов'язки продавця» Договору, продавець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати транспортний засіб.

У розділі 10 «Місцезнаходження і реквізити сторін» містяться відомості щодо сторін договору, їх підписи у договорі та відомості про те, що договір підписаний та оформлений сторонами в сервісному центрі РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області №6141/2023/4079406 в присутності адміністратора ОСОБА_4 .

Згідно з Реєстраційною карткою ТЗ, транспортний засіб MERCEDES-BENZ, легковий, тип кузова - 1600, 2012 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , 29.09.2023 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТЦС №6141/2023/4079406 від 29.09.2023, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_4 (а.с. 27).

Відповідно до Реєстраційної картки ТЗ, транспортний засіб MERCEDES-BENZ, легковий, тип кузова - 1600, 2012 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_1 , 09.12.2023 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТЦС №6349/2023/4193818 від 09.12.2023, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_13 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_5 (а.с. 28).

Як убачається з листа №31/19-С-84 від 29.12.2023 за підписом начальника Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) Святослава Вишневського, скерованого на ім'я ОСОБА_1 , останньому роз'яснено, що скерований лист носить інформативний характер та яким роз'яснюється порядок державної реєстрації та обліку транспортних засобів, регламентований «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженим постановою КМУ від 07.09.1998 №1388 (а.с. 20, 33).

Відповідно до листа №31/19/1-С-11 від 13 грудня 2023 року за підписом начальника Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) Територіального сервісного центру МВС №6141 (ТСЦ МВС №6141) Василя Воробця, скерованого на адресу ОСОБА_1 , на запит останнього №б/н від 10.12.2023 повідомлено, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів автомобіль MERCEDES-BENZ, модель В 180, номерний знак НОМЕР_9 , 29.09.2023 в ТСЦ 6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області зареєстрований за гр. ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 надіслано документи, які стали підставою для перереєстрації вказаного вище транспортного засобу, а саме: договір купівлі-продажу від 29.09.2023 №6141/2023/4079406 та довіреність від 11.05.2022 НРС 658188, терміном дії до 11.05.2027, зареєстровано в реєстрі за №361 та посвідчену приватним нотаріусом ВМНО Гавінською О.А. (а.с. 22).

Згідно із копією заяви ОСОБА_1 від 18.12.2023, скерованої приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Жицькій Я.Є., посвідченої приватним нотаріусом ХМНО Жицькою Я.Є., зареєстровано в реєстрі за №182, ОСОБА_1 просить скасувати довіреність, посвідчену від його імені 11 травня 2022 року приватним нотаріусом Вінницького МНО Гавінською О.А., за реєстровим номером №361, на ім'я ОСОБА_3 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на розпорядження автомобілем MERCEDES-BENZ, 2012 року випуску, Шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстрованим ВРЕР №2 ГУМВСУ Харків 26.07.2013 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 , видане ВРЕВ №2 тоді ж (а.с. 24).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №51605378 від 18.12.2023, за реєстровим номером 53686202 у вказаному реєстрі зареєстровано припинення дії довіреності від 11.05.2022, номер у реєстрі №361, посвідченої приватним нотаріусом Вінницької МНК Гавінською О.А., бланк № ВРС 658188, на розпорядження транспортним засобом (а.с. 25).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Як це унормовано положеннями ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, як це унормовано положеннями ч. 3 ст. 237 ЦК України.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, що закріплено в положеннях ч. 1 ст. 238 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч. 3 ст. 238 ЦК України).

Правові наслідки вчинення правочину представником унормовані правилами ч. 1 ст. 239 ЦК України, згідно з якими , правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Як це визначено положеннями ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (ч. 1, 2 ст. 249 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, за змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину, лише сторонами. Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи, права або охоронювані інтереси яких порушені таким правочином. За визнанням недійсним правочинів до суду звертаються не тільки сторони, а й інші особи, на стані яких негативно відбивається цей правочин, або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.

Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка звертається з позовом про визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року по справі № 716/1471/18 (провадження № 61-16011св19).

Як посилається позивач ОСОБА_1 у пред'явленому позові, він своєї «згоди на продаж спірного транспортного засобу не надавав, кошти від продажу не отримував, про що також підтверджують відповідачі у своїх заявах».

Водночас, як це убачається зі змісту довіреності від 11.05.2022, посвідченої приватним нотаріусом Вінніцького міського нотаріального округу Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О.А., зареєстровано в реєстрі за №361, ОСОБА_1 , позивач у справі, уповноважив ОСОБА_3 , відповідача у справі, бути його представником перед третіми особами, в тому числі органах Національної поліції України та всіх її структурних підрозділах, що складають систему поліції, в органах нотаріату, страхових компаніях, територіальних сервісних центрах, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів на території України або в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності, з усіх питань, пов'язаних з використанням та експлуатацією в його інтересах, при цьому з правом тимчасового виїзду за кордон, за умови оформлення такого права у встановленому чинним законодавством України порядку, а також розпоряджатися від його імені, продати, обміняти, здати в оренду, за умови сплати податків довіреною особою, передбачених ст. 173 Податкового кодексу України, будь-кому на умовах та за ціну, визначену на свій власний розсуд, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , зареєстрованого 26.07.2013 ВРЕВ №2 ГУ МВСУ Харків, транспортним засобом: MERCEDES-BENZ, рік випуску: 2012, тип - легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , колір білий.

Відтак, зі змісту виданої ОСОБА_1 на ОСОБА_3 довіреності чітко вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив останню розпоряджатися від його імені, у тому числі, продати, належний йому на праві власності транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_9 . Таким чином, посилання позивача у позові на те, що він не надавав своєї згоди на продаж спірного транспортного засобу спростовуються змістом виданої самим же позивачем на ОСОБА_3 довіреності, якою він уповноважив останню розпоряджатися від його імені, у тому числі, продати належний йому транспортний засіб.

При цьому суд зважає на те, що ані від позивача, ані від відповідачів зауважень щодо наданої представником Головного управління сервісного центру МВС до пояснень третьої особи щодо позову вказаної вище довіреності не надходило.

Що стосується посилань позивача у позові на те, що вартість спірного автомобіля становить 760 000,00 гривень станом на день пред'явлення ним позову, то суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження таких обставин позивачем суду не надано, водночас, як це убачається зі змісту пред'явленого позову, позивач, зазначаючи ціну позову, визначає її у розмірі 40 000,00 гривень, а, як це унормовано положеннями п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Відтак, зважаючи на наведене, позивач сам собі суперечить у визначенні вартості спірного транспортного засобу.

Крім зазначеного, позивач посилається, що сторони в оспорюваному ним договорі погодили ціну транспортного засобу у 40 000,00 гривень, яка не відповідає інтересам позивача, коли вартість відповідного транспортного засобу становить 760 000,00 гривень.

Так, як вже зазначалося судом вище, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що вартість спірного автомобіля становить 760 000,00 гривень.

Разом з тим, суд бере до уваги зміст довіреності від 11.05.2022, посвідченої приватним нотаріусом Вінніцького міського нотаріального округу Вінницького міського нотаріального округу Гавінською О.А., зареєстровано в реєстрі за №361, виданої ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_1 уповноважує останню розпоряджатися від його імені, у тому числі, продати, належний йому на праві власності транспортний засіб MERCEDES-BENZ, рік випуску: 2012, тип - легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_9 , колір білий, та обмежує її дії лише такими умовами: «за умови сплати податків довіреною особою, передбачених ст. 173 Податкового кодексу України, будь-кому на умовах та за ціну, визначену на свій власний розсуд».

Таким чином, доводи позивача про те, що ОСОБА_3 здійснила на підставі виданої ним довіреності відчуження належного йому транспортного засобу за суму, яка не відповідає його, ОСОБА_1 , інтересам, нівелюються змістом виданої ним же довіреності, в якій чітко зазначено, що ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 розпоряджатися, у тому числі, продати, належний йому на праві власності транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_9 , будь-кому на умовах таза ціну, визначену на свій власний розсуд та за умови сплати податків довіреною особою, передбачених ст. 173 ПК України. Будь-яких інших умов зміст виданої Станіславським на ОСОБА_3 довіреність не містить.

У свою чергу, як це убачається з умов п. 2.1. розділу 2 «Передача об'єкта» оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Умовами п. 3.1. договору сторонами погоджено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 40 000 (сорок тисяч гривень). Умовами п. 4.1. договору закріплено, що кожна сторона зобов'язується виконувати реально та належно обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків за цим договором. У п.5.1. розділу 5 «Обов'язки покупця» договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору. Відповідно до умов п. 6.1. розділу 6 «Обов'язки продавця» договору продавець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати транспортний засіб. Вказаний договір був підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому законом порядку в Територіальному сервісному центрі МВС 6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області.

Таким чином, з наведеного вище можна дійти висновку, що ОСОБА_3 , будучи уповноваженою ОСОБА_1 розпоряджатися, у тому числі, продати, належний йому на праві власності транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_9 , будь-кому на умовах та за ціну, визначену на свій власний розсуд, діючи на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності, уклала та підписала договір купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу від 29.09.2023 з ОСОБА_2 (з будь-ким, як це зазначено у довіреності) за погодженою сторонами ціною 40 000,00 гривень (за ціну на свій власний розсуд, як це зазначено у довіреності).

З приводу зазначеної в наведеній вище довіреності умови щодо сплати податків довіреною особою, передбачених ст. 173 ПК України, при здійсненні довіреною особою розпорядження, у тому числі, продажу належного ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_9 , то суд бере до уваги, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 , укладаючи з ОСОБА_2 оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу не дотрималася такої зазначеної в довіреності умови. При цьому, суд бере до уваги, що, як про це зазначено у поясненнях щодо позову представника третьої особи - Головного сервісного центру МВС, «ураховуючи, що ОСОБА_1 протягом 2023 року відчужив лише один транспортний засіб MERCEDES-BENZ В 180, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , об'єм двигуна 1796 см куб., білого кольору, кузов НОМЕР_2 , даний вид операції не підлягає оподаткуванню за ст. 173 Податкового кодексу України, а тому оцінка вартості не проводилася».

Що стосується посилань позивача у пред'явленому позові на те, що ОСОБА_3 здійснила продаж спірного транспортного засобу на підставі виданої ним на її ім'я довіреності своєму батькові ОСОБА_2 , тим самим, вчинила правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних інтересах, то суд зважає на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є родичами (дочкою та батьком). Відтак, такі посилання позивача суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження жодними належними, допустимим та достовірними доказами та про дійсність яких можна лише припускати, а, відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про прийняття визнання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовних вимог ОСОБА_1 , суд керується таким.

За приписами ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Відтак, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 червня 2020 року у справі №588/1311/17, від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16, від 09 вересня 2020 року у справі №572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі №675/2136/19.

Так, суд звертає увагу, що відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку було скеровано до суду відзиви на позовну заяву та пояснень третьої особи, а також відзиви на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, в яких останні зазначають про визнання ними позовних вимог позивача. Справжність підписів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у наданих суду заявах по суті справи не засвідчені у нотаріальному порядку.

Разом з тим, суд бере до уваги, що, як це убачається зі змісту відзиву на позов та відзиву на «заяву про збільшення розміру позовних вимог», надісланих до суду засобами поштового зв'язку відповідачами, у даних заявах по суті справи вони посилаються, що іншого способу розірвання оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу, ніж визнання його недійсним законодавством не передбачено.

Водночас, «розірвання договору» та «визнання договору недійсним» є різними інститутами Цивільного законодавства України. Питання щодо розірвання договору врегульовано положеннями Глави 53 Розділу ІІ ЦК України, у свою чергу, питання недійсності договорів врегульовано положеннями Глави 16 Розділу ІV ЦК України. Також різними є правові наслідки розірвання договору та визнання договору недійсним, тобто, розірвання договору не є тотожним за змістом та наслідками з тими, що настають унаслідок визнання договору недійсним.

Крім того, суд бере до уваги правила ч. 2 ст. 206 ЦПК України, якими унормовано, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Як убачається зі змісту відзивів на позовну заяву, які надійшли до суду засобом поштового зв'язку від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у них не міститься посилань відповідачів на те, що їм відомі наслідки визнання позовних вимог позивача. У свою чергу, зазначення відповідачами у відзивах на заяву про збільшення розміру позовних вимог, при посиланні на визнання позовних вимог позивача, на те, що іншого способу розірвання оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу, ніж визнання його недійсним, не дає суду підстави вважати, що відповідачі достеменно розуміють наслідки визнання ними пред'явлених до них позовних вимог. У свою чергу, через відсутність відповідачів у підготовчому засіданні та в ході судового розгляду справи, суд був позбавлений можливості роз'яснити їм наслідки такої процесуальної дії, як визнання позову, відповідно до положень ч. 2 ст. 206 ЦПК України.

Водночас, як на це звертав увагу суд вище, суд ураховує позицію, викладену Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 травня 2022 року, прийнятій у справі №675/2136/19, провадження №61-2251св22, в якій Верховний Суд виснував, що «суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Разом з тим, суд зауважує, що усі судові повістки про виклик відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 06.01.2025 на 11-30 годину, на 06.02.2025 на 11-30 годину, на 19.02.2025 на 10-30 годину, на 19.03.2025 на 15-30 годину, на 17.04.2025 на 11-30 годину, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачів повернулися до суду, як неотримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачі також не отримали, направлена кожному з відповідачів на адресу їх зареєстрованого місця проживання копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулася до суду, як неотримана останніми із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Жодних відомостей щодо інших, окрім місця проживання відповідачів, засобів зв'язку з відповідачами, як то номер телефону, офіційна поштова адреса, позивачем надано не було, а зміст наданих суду відзивів таких відомостей не містить.

Відтак, суд викликав відповідачів у судові засідання у передбачений вимогами цивільного процесуального законодавства спосіб за наявними у суду засобами зв'язку з відповідачами, однак останні в судове засідання не з'явилися, судові повістки повернулися до суду неотримані останніми із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім наведеного вище, суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Як убачається з пояснень третьої особи щодо позову, наданих суду представником третьої особи Головного управління сервісного центра МВС, та що знайшло своє відображення у позиції, висловленій у судовому засіданні 06.02.2025 у даній справі представником третьої особи- Головного сервісного центру МВС, укладення договорів купівлі-продажу на спірний транспортний засіб та, як наслідок, перереєстрація вказаного транспортного засобу на його подальших власників було проведено із чітким дотриманням вимог діючого законодавства, жодних порушень при вчиненні таких реєстраційних дій відповідним сервісним центром допущено не було, відповідач ОСОБА_3 діяла на підставі та в межах виданої на її ім'я ОСОБА_1 довіреності, ціна продажу автомобіля була визначена сторонами договору купівлі-продажу та зафіксована у відповідному пункті договору купівлі-продажу, а, оскільки, як про це зазначив представник третьої особи, Станіславським В.П. в особі Микитась В.В. на підставі довіреності здійснювалося відчуження належного йому на праві власності транспортного засобу вперше за рік, оцінка транспортного засобу не проводилася та податок, визначений положеннями ст. 173 ПК України, не нараховувався. Відтак, із позиції представника третьої особи убачається, що третя особа не погоджується з обставинами, на які посилається позивач у пред'явленому позові, і які визнаються відповідачами, а тому підстави для задоволення позовних вимог із застосуванням положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України у суду відсутні.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2022 року, прийнятій у справі №675/2136/19, провадження №61-2251св22, виснував, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року, прийнятій у справі №910/18036/17).

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Результат наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У постанові, прийнятій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Зазначене має важливе правове значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову та ухвалення рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК У країни.

Що стосується посилань позивача у позові на те, що відповідачем йому не було передано грошові кошти за відчуження належного йому транспортного засобу, то суд зважає на те, що на підтвердження таких обставин суду не надано жодного доказу.

При цьому суд зауважує, що позивач не скористався своїм процесуальним правом та не заявив клопотання про допит його, позивача, як свідка, показання якого могли б бути джерелом доказів у силу приписів ст. 76, 90, 92 ЦПК України.

Водночас, позивач, надавши суду заяви, в яких просив проводити розгляд справи за його відсутності, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

У свою чергу, посилання відповідачів у відзивах на позовну заяву на визнання ними позовних вимог позивача суд відхиляє з огляду на наведені вище судом обставини.

При цьому суд вкотре наголошує, що, як про це неодноразово виснував Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року, прийнятій у справі №572/2515/15-ц, від 15 червня 2020 року, прийнятій у справі №588/1311/17, від 15 липня 2020 року, прийнятій у справі №524/10054/16, від 25 травня 2022 року, прийнятій у справі №675/2136/19, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

З приводу посилань позивача у пред'явленому позові на те, що він разом з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , усвідомлюючи помилковість правочинів щодо укладання оспорюваного договору купівлі-продажу ТЗ №6141/2023/4079406 від 29.09.2023 та №6349/2023/4193818 від 09.12.2023, одночасно зверталися до ТСЦ № 6141 ГСЦ МВС в Тернопільській області з відповідними нотаріально засвідченими заявами про розірвання договору купівлі-продажу ТЗ від 29.09.2023 - від 19.12.2023, від 18.12.2023, від 12.12.2023, від. 11.12.2023, на що їм було повідомлено про відмову у розірванні договорів та на підтвердження чого позивач надає суду докази, то суд звертає увагу, що таких нотаріально посвідчених звернень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТСЦ № 6141 ГСЦ МВС в Тернопільській області із відповідними поштовими накладними №6110100749310 від 25.12.20213, №6110100747016 від 16.12.2023, як про це зазначає у позові позивач, суду не надано, а тому такі посилання позивача суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження жодними доказами.

У свою чергу, що стосується копії наданої позивачем відповіді №31/19-С-84 від 29.12.2023 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області Головного сервісного центру МВС (а.с. 20-21, 33-34), то він носить виключно роз'яснювальний характер та містить відомості про роз'яснення ОСОБА_1 порядку державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, жодних відомостей про спірний транспортний засіб, про оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу, відомостей про відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розірванні оспорюваного позивачем договору та внесення до нього змін, наданий суду лист не містить, а тому суд його відхиляє, як неналежний доказ, позаяк він не містить інформації щодо предмета доказування.

Посилання позивача у пред'явленому позові на надіслання на його адресу Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Тернопільській області Головного сервісного центру МВС також листа від 04.01.2024, яким йому було відмовлено у розірванні оспорюваного договору, не знаходять свого підтвердження жодним доказом, у зв'язку з чим суд не бере їх до уваги при прийнятті рішення у справі.

Що стосується наданих позивачем до позовної заяви копії заяви ОСОБА_2 від 12.09.2024, справжність підпису в якій засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Жицькою Я.Є., зареєстровано в реєстрі за №443, та копії заяви ОСОБА_3 від 12.09.2024, справжність підпису в якій засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Жицькою Я.Є., зареєстровано в реєстрі за №442, то суд звертає увагу, що вони були адресовані Харківському апеляційному суду та Головному сервісному центру МВС у справі №22-ц/818/3369/24, призначеною Харківським апеляційним судом на 25.09.2024 на 11-20 годину, тобто вони адресовані та були скеровані іншому суду та в іншій справі, а тому такі надані позивачем заяви суд відхиляє, як неналежні докази.

З приводу наданого позивачем рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 по справі №643/58/24, яке він надав суду разом із заявою, поданою 16.04.2025 через підсистему «Електронний суд», то суд зважає на те, що такий доказ із дотримання вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивачем разом з поданням позовної заяви не подавався, вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України щодо такого доказу позивачем не виконувалися, більш того, позивачем у поданій заяві не ставилося питання про поновлення процесуального строку на подання доказу із зазначенням поважності причин його пропуску, а тому суд, на дотримання вимог ч. 2 ст. 126 ЦПК України такий доказ суд залишає без розгляду. При цьому суд зауважує, що ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду була постановлена судом ще 19 лютого 2025 року про що позивач був повідомлений у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №6141/2023/4079406 транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель В 180 CDI, 2012 року випуску, колір білий, номер двигуна НОМЕР_1 , VIN номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , укладеного 29 вересня 2022 року між ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреності від 11 травня 2022 року, реєстровий номер 361, від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , у присутності адміністратора ОСОБА_4 , зареєстрованого в територіальному сервісному центрі №6141 РСЦ ГСЦ МВС в Тернопільській області, зареєстрованого в свідоцтві про реєстрацію - НОМЕР_4 за номерним знаком НОМЕР_3 .

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання оспорюваного позивачем договору недійсним, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності, як таких, що є похідними від першої позовної вимоги, у задоволенні якої, через її недоведеність позивачем судом було відмовлено.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як це унормовано положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Усі ці складові могли бути з'ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (статті 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (стаття 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, але під час розгляду даної справи цього зроблено не було.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище, всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об'єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Як убачається з копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №331911 серії 12 ААВ від 16.11.2022, ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю ІІ групи, а відтак, позивач звільняється від сплати судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, а позивач, відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України, якими унормовано, що у разі відмови в задоволенні позову позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 12, 81, 82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головний сервісний центр МВС України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головний сервісний центр МВС України, код ЄДРПОУ: 40109173, місцезнаходження: 04085, м.Київ, вул. Лук'янівська, буд. 62.

Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова