"28" квітня 2025 р.
Справа № 642/3232/24
Провадження № 2/642/36/25
21 квітня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Панової М.І.,
представника позивача - Кравцової С.М.,
відповідача - Саричевої Т.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
10.06.2024 позивач, Акціонерне товариство “Сенс Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , СТ Житлово-будівельний кооператив “Авантаж» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а саме просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за кредитами в розмірі 447 791.14 грн., з яких 238 741.15 грн. за кредитом 1 (27 519.61 грн. борг за відсотками, 211 221.54 грн. борг за тілом кредиту), та 209049.99 грн. за кредитом 2 (1251.20 грн. борг за відсотками, 207 798.79 грн. борг за тілом кредиту).
В обгрунтування позову зазначено, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариства «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. 30.07.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_2 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 800/16/13-1/8-313 (надалі за текстом - Кредитний договір).
Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
30.07.2008 між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №800/16/13-1/8- 313 від 30.07.2008, відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 57 098,00 дол.США. На забезпечення умов виконання кредитного договору № 800/16/13-1/8-313 від 30.07.2008 року із СТ Житлово-будівельний кооператив «АВАНТАЖ» було укладено Договір поруки № 800/13/18-5/8-649 від 30.07.2008 року, відповідно до умов якого поручитель, СТ ЖБК «Авантаж», поручається за виконання ОСОБА_2 умов Кредитного договору власними коштами, та у випадку невиконання чи неналежного виконання нею взятих на себе зобов'язань за Кредитним Договором Поручитель разом із боржником солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених Кредитним Договором.
03.12.2014 було укладеного Договір про внесення змін до договору кредиту № 1, у зв'язку з переходом на нове програмне обслуговування в ІБС “FlexCube».
03.12.2014 було укладено Договір про внесення змін № 2 від 03.12.2014 та у Додатку № 1 до Договору № 2 було викладено договір кредиту № 800/16/13-1/8-313 від 30.07.2008 року в новій редакції. Договором № 2, а саме в додатку № 1 було змінено валюту кредиту та переведено суму Кредиту 42 632,92 (сорок дві тисячі шістсот тридцять два доллара США 92 цента) доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 381,33 (триста вісімдесят один доллар США 33 цента) доларів США в гривню, кредит поділено на дві частини за різним відсотковими ставками, а саме з'явився Кредит в гривні 1 та Кредит в гривні 2. Зміна валюти заборгованості за Договором кредиту здійснюється шляхом оформлення двох кредитів загальною сумою 709 735,13 (сімсот дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 13 ком.) гривень, з якої сума першого кредиту (далі за текстом - кредит у гривні № 800/16/13-1/8-313; договір № 1) складає 343 812,90 (триста сорок три тисячі вісімсот двадцять грн 90 коп.) гривень та сума другого кредиту (надалі за текстом - кредит у гривні № 800/16/13-1/8-313/DO; договір № 2) складає 365 922,23 (триста шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн 23 коп.) грн.
Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, в позовній заяві посилається на положення ч.2 ст. 1050 ЦК України, зазначаючи, що він має право на дострокове повернення позики в разі прострочення повернення чергової частини.
Свої зобов'язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальнику, остання, в свою чергу, свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 30.05.2024 має вищезазначену заборгованість, яку позивач просив стягнути солідарно з двох відповідачів.
Ухвалою суду від 28.06.2024 було провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.07.2024 до суду надійшов відзив від ОСОБА_2 на позовну заяву, згідно якого вона проти позову заперечує з тих підстав, що станом на початок повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 вона належним чином виконувала умови кредитних договорів та жодної заборгованості перед банком не мала, проти чого не заперечує і сам банк. Відповідно до пункту 3.1. Договору № 2 оплата по договором здійснюється до 3-го числа кожного місяця. Однак, з початку повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 її господарська діяльність в м. Харкові припинилась і вона була вимушена поїхати як впо на захід України. Перебуваючи на Закарпатті, вона відновила підприємницьку діяльність та почала щомісяця знову вносити платежі на погашення кредиту в розмірах не менше 6000 грн., що перевищувало суму щомісячного обов'язкового платежу. Наразі вона також регулярно вносить платежі, аби знов увійти в кредитний графік повернення коштів.
26.07.2024 представником СТ Житлово-будівельний кооператив “Авантаж» подано відзив на позов, згідно якого представник вказав, що СТ Житлово-будівельний кооператив “Авантаж» є неналежним відповідачем, оскільки договір поруки припинив свою дію 03.12.2014, оскільки 03.12.2014 відбулась заміна предмету іпотеки - майнових прав на незакінчене будівництво нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, що, відповідно до положень п.п. 6.1, 6.2 Договору поруки, є підставою припинення дії договору поруки.
Ухвалами суду від 07.08.2024 було витребувано у позивача копії кредитних, іпотечних договорів, та відомості про оплату за кредитним договором станом на 03.02.2022 та на момент надання інформації, виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 23.10.2024 за заявою представника позивача, позовні вимоги в частині відповідача СТ Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» залишені без розгляду.
23.10.2024 заяву представника позивача про зміну предмета позову залишено без задоволення.
30.10.2024 від представника відповідача Саричевої Т.В. надійшли до суду додаткові пояснення у справі, а саме зазначено, що позивач у даному випадку не може застосовувати положення щодо дострокового повернення коштів на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України. Також представник позивача послалась на форс-мажорні обставини звільнення від відповідальності, передбачені кредитним договором, та якими у даному випадку є воєнні дії на території України та воєнний стан, беручи до уваги лист Торгово-промислової палати. У зв'язку з воєнними діями рф вся господарська діяльність відповідача в м. Харкові була припинена через неможливість працювати під постійними обстрілами. Відповідач дійсно допустила прострочку виконання зобов'язання у 2022 році, однак, станом на сьогодні щаборгованість виплачується своєчасно. Крім того, згідно з витягом з кабінету позичальника, суми заборгованості є поточними і не відповідають договірним вимогам. Окрім цього, щодо відсутності у позивача права на дострокове повернення коштів згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, представник вказала, що пунктом 3.3.14.1 Договору від 30.07.2008, в редакції договору про внесення змін №1, а також п.5.3.13.1. Договору в редакції від 03.12.2014, передбачено, що у випадку сплати коштів заборгованості протягом 60 днів з моменту отримання вимоги про дострокове повернення позики, вимога припиняє свою дію та сторони повертаються до виконання договору в загальному порядку. Однак вимога позивача не має ні дати складання, ні вихідного номеру, а з доказів направлення на ім'я відповідача зазначених документів маються лише опис рекомендованих листів, які були відправлені 29.05.2023 та 28.06.2023, де фігурує ПІБ відповідача, що це за листи були відправлені з проміжком в 1 місяць, чи ті самі, чи різні, невідомо. Також представник відповідача зазначила, що позивач по сьогодні продовжує з оплат позичальника погашати за межами дати, визначеної у вимозі про повернення кредиту, а саме 13.04.2023, відсотки, визначені графіком погашення заборгованості, однак, не вносить ці кошти на погашення тіла кредиту, враховуючи, що право нараховувати проценти за кредитом припиняється після спливу кредитування, або, як у даному випадку, з моменту пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України. В той час, зарахування коштів позивачем здійснюється згідно умов договору від 30.07.2008. Більш того, позичальник сплачує позивачу відповідно до умов договору і тіло кредиту, і відсотки за ним, тобто за графіком. Тобто договір від 30.07.2008 не припинив свою дію, строк надання кредиту не змінений. На підставі викладеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 14.11.2024 прийнято рішення про перехід від розгляду позову в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
04.03.2025 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначила, що надані представником позивача копії документів про направлення відповідачу листа-вимоги є неналежними доказами, оскільки дата на реєстрі не співпадає з датою на квитанції Укрпошта, при цьому, листи, на які посилається позивач, не мають опису вкладення, а тому незрозуміло, що саме було в них вкладено.
20.03.2025 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначено, що позивачем не доведено дотримання умов щодо направлення вимоги про дострокове повернення коштів та їх отримання відповідачем. Також представник вказала, що позивачем не заперечується, що відповідач продовжує здійснювати платежі за кредитним договором і що на даний момент заборгованість у відповідача відсутня, що підтверджується копією платіжки про зарахування заборгованості в розмірі 45 000 грн. та відомостями з додатку позивача “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », який констатує відсутність заборгованості у відповідача. При цьому, представник звернула увагу, що позивач не подає заяв про зменшення позовних вимог.
В судовому представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказуючи на право позивача вимагати повернення всієї суми кредиту достроково, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України. Також представником позивача надано суду копії поштових конвертів з відмітками з датою відправлення відповідачу вимоги про дострокове повернення коштів.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відзив, а також додаткові заперечення проти позову. Також зазначили, що відповідач станом на початок повномасштабного вторгнення рф виконувала кредитні договори належним чином та жодної заборгованості не мала, проти чого не заперечує і сам банк. Однак, через воєнні дії, що є форс-мажорними обставинами, а також припинення господарської діяльності відповідача, її переміщення як впо на Закарпаття, у неї почала виникати заборгованість. В той час, станом на сьогодні відповідач, здійснюючи платежі на погашення заборгованості, знову ввійшла у визначений сторонами графік повернення коштів позивачу. Крім того, враховуючи не отримання відповідачем дострокової вимоги, вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати дострокового повернення коштів на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України.
На питання суду представник позивача підтвердила той факт, що відповідач ОСОБА_2 наразі дійсно ввійшла в графік погашення кредиту, узгоджений сторонами.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
30.07.2008 між АТ “Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ “Сенс Банк» та відповідачем, ОСОБА_2 , було укладено договір кредиту № 800/16/13-1/8-313. Кредит було надано на у розмірі 57098,00 доларів США на фінансування будівництва трикімнатної квартири в ЖК “Авантаж».
03.12.2014 було укладено два договори про внесення змін № 1 та № 2, яким було викладено договір в новій редакції та фактично змінено валюту кредиту та переведено суму Кредиту 42 632,92 (сорок дві тисячі шістсот тридцять два долара США 92 цента) доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 381,33 (триста вісімдесят один долар США 33 цента) доларів США в гривню, кредит поділено на дві частини за різним відсотковими ставками, а саме з'явився Кредит в гривні 1 та Кредит в гривні 2. Таким чином оформлено два кредити на загальну суму 709 735,13 (сімсот дев'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 13 ком.) гривень, з якої сума першого кредиту складає 343 812,90 гривень та сума другого кредиту складає 365 922,23 грн. Викладений графік погашення кредитів в новій редакції, відповідно до розбивки суму кредиту по 2-м договорам та збільшена відсоткова ставка по одному кредиту, а по другому відсоткова ставка складає 1%.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за Кредитом 1 в гривні складає 238 741,15 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту складає - 211 221,54 грн., сума заборгованості за відсотками 27 519,61 грн. По Кредиту 2 у гривні сума заборгованості складає 207 798,79 грн., з яких сума заборгованості за відсотками 1 251,20 грн., сума заборгованості за тілом кредиту складає 209 049,99 грн.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 1.зміна умов зобов'язання; 2.сплата неустойки; 3.відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідач відновила вносити платежі на погашення заборгованості перед позивачем, на підтвердження чого нею надані платіжні квитанції та виписки з мобільного додатку позивача, “Sens Super APP», за договорами № 800/16/13-1/8-313 та № 800/16/13-1/8-313/DO, згідно з яким сума погашення тіла кредита не відповідає заявленій в позовній заяві та зменшується кожного місяця, та наразі ОСОБА_2 ввійшла в графік повернення кредиту та заборгованість у неї по кредитам відсутня, що не заперечувалось і представником позивача в судовому засіданні.
В той час, жодних заяв про зменшення позовних вимог позивачем до суду не заявлялось.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Всупереч зазначеному, позивач на підтвердження своєї позиції не надає суду первинні документи, а саме виписки з рахунку ОСОБА_2 , які б підтверджували наявність заборгованості та надходження коштів від відповідача після 03.03.2022.
Надані позивачем розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами та з них не зрозуміло взагалі, яка наразі заборгованість, з якого періоду після 03.03.2022 виникла, скільки погашено відповідачем та починаючи з 13.04.2023 (дата розрахованої заборгованості у вимозі банку) як зараховує такі кошти позивач, з урахуванням позиції, що відповідачу направлена вимога про дострокове погашення кредиту, що, враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) є підставою зробити висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18), від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
В той час, як зазначає відповідач, позивач продовжує зараховувати сплачені нею кошти не згідно умов дострокового повернення, а здійснює розподіл коштів відповідно до умов діючого кредитного договору, а саме пунктів 1.4 Договору в редакції від 03.12.2014.
За відсутності первинних документів суд позбавлений можливості самостійно встановити наявність заборгованості станом на день розгляду справи та визначити її розмір, враховуючи платежі, які відновила вносити відповідач.
При цьому, суд враховує, що представник позивача не заперечувала той факт, що відповідач ОСОБА_2 ввійшла в графік погашення кредиту.
Одночасно, представник позивача вважала, що позивач має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України.
Так, умовами договору в редакції від 03.12.2014, а саме пунктом 5.2.3 передбачені підстави вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, що визначено положеннями ст. 1050 ЦК України. Умовами договору в редакції від 03.12.2014 визначено порядок пред'явлення вимоги про дострокове погашення та її умови. Так пунктом 5.2.3.1 передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих неустойок у разі - затримання Позичальником сплати Кредиту (частини Кредиту) та/або процентів щонайменше на три календарні місяці; або 5.2.3.2. у разі перевищення сумою простроченої заборгованості суми Кредиту більш як на 10 процентів; або 5.2.3.3. у разі несплати Позичальником в терміни, встановлені цим Договором, більше однієї виплати по Кредиту, яка перевищує 5 процентів загальної суми Кредиту; або 5.2.3.4. у разі якщо Позичальник протягом трьох робочих днів Кредитора від дати отримання вимоги Кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно з п. 5.2.2. Розділу ІІ цього Договору, не надасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору) або запропоновані засоби не влаштують Кредитора; або 5.2.3.5. у разі порушення Позичальником, або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених цим Договором та договорами, зазначеними в п. 5 Розділу І та п. 5.3.5. Розділу ІІ цього Договору або у разі припинення дії цих договорів. 5.2.3.6. іншого істотного порушення умов цього Договору.
Положеннями пункту 5.3.13.1. Договору в редакції від 03.12.2014 передбачено, що у випадку усунення Позичальником порушень, вказаних в 5.2.3. Розділу ІІ цього Договору, в тому числі погашення простроченої заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та можливими неустойкам впродовж строку, вказаного в п. 5.3.13. Розділу ІІ цього Договору, вимога Кредитора щодо повернення в повному обсязі Кредиту втрачає чинність.
В матеріалах справи позивачем було надано суду в якості доказів повідомлення-вимогу ОСОБА_2 про усунення порушень за кредитними договорами, згідно з якими заборгованість розрахована банком станом на 13.04.2023, та поштові документи про це. (а.с. 89-90 том 1).
В той час, відповідач заперечує факт належного виконання позивачем умов договору щодо направлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.
Як встановлено судом, долучені до позовної заяви вищезазначені дві вимоги відповідачу ОСОБА_2 про усунення порушень по кредиту 1 та по кредиту 2 не містять в собі дати їх складання та дати їх направлення відповідачу. Також позивачем не надано поштового документу на підтвердження вручення відповідачу вказаних вимог, а також листа з описом вкладення на підтвердження того, що саме ці листи-вимоги були направлені банком ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представником позивача, для усунення протиріч, було надано суду копії конвертів з відмітками дат про направлення відповідачу вимог про повернення коштів (а.с. 140-143 том 2), на яких наявний запис дати подання документу на пошту «28.06.2023». Відправлення було повернуто відправнику 03.08.2023 за закінченням терміну зберігання. Окрім цього, суд звертає увагу, що на наданому реєстрі рекомендованих відправлень №65 не видно дати на штампі, а зверху реєстру значиться дата 20.06.2023, яка відрізняється від дати подання документів в рекомендованому повідомленні (28.06.2023) та від дати у фіскальному чеку Укрпошта (28.06.2023). Також у фіскальному чеку від 28.06.2023 мається відмітка про відправлення списку №11532, але такого списку суду не надано. Окрім цього, наданий ще один реєстр згрупованих поштових відправлень, який не містить ні номеру, ні дати, ні печатки поштового відділення, копія якого є нечитабельною. Також у фіскальному чеку від 28.06.2023 зазначено, що відправлено 22 рекомендованих листа, в той час, згідно з реєстром відправлень №65 в ньому міститься 29 відправлень. Окрім цього, опису вкладення листа представником позивача суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до положень пунктів 59, 61постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2022 у справі № 916/1093/21, від 06 червня 2023 року у справі №922/2566/22.
Саме поштове відправлення листа з описом та повідомленням про вручення може вказувати про направлення позивачем відповідачам вимог про усунення порушень умов кредитного договору. Факт надсилання не може підтверджуватися лише копіями цих вимог.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 607/122/15-ц, провадження № 61-7199св21.
На підставі викладеного, вищезазначені докази позивача про направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення коштів суд не бере до уваги, оскільки такі докази не містять дати, на яку посилається позивач, а надані поштові документи не підтверджують направлення саме зазначеного листа на ім'я відповідача та в зазначену дату. Лист-вимога про усунення порушень не містить посилання на відповідні положення пункту 5.2.3. Договору в редакції від 03.12.2014.
Також суд враховує, що умовами договору про дострокове повернення кредиту передбачено такий обов'язок позичальника - з моменту саме одержання вимоги банку, в той час, як встановлено судом, такі вимоги відповідач не отримувала, листи повернулись відправнику за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи наведене, порушення позивачем порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатом не встановлено, не може мати наслідком покладення на відповідача тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц та постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 638/13683/15-ц.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач не довів факту направлення відповідачу належним чином листа-вимоги про усунення порушень, що було би підставою для дострокового повернення кредиту.
При цьому, судом враховується, що відповідач відновила здійснення платежів на користь банку на погашення заборгованості та ввійшла в графік повернення кредиту, що не заперечувалось представником позивача.
Крім того, положеннями розділу 7 договору в редакції від 03.12.2014 визначені підстави звільнення сторін договору від відповідальності, а саме, згідно з п. 7.1/, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань за цим Договором у разі настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторона не могла передбачити/запобігти, до таких обставин за цим договором належать, зокрема, військові дії, незалежно від факту оголошення війни, стихійні лиха, повстання тощо. Відповідно до п. 7.2 сторона зобов'язана повідомити інші сторону про настання таких обставин протягом 3-денного строк з дати їх настання.
Тобто, головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
У даному випадку суд бере до уваги, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану",Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє до цих пір.
Факт збройної (військової) агресії РФ проти України є загальновідомим.
Крім того, торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Зазначений лист направлений на ім'я необмеженого кола суб'єктів.
Як вказано відповідачем, що не спростовано позивачем, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами виникло після вторгнення рф 24.02.2022.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені обставини є форс-мажорними та можуть слугувати підставою звільнення ОСОБА_2 від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань перед позивачем. При цьому, суд бере до уваги також той факт, що вкінці 2022 року ОСОБА_2 відновила здійснення платежів на погашення заборгованості перед банком та наразі вона ввійшла в графік повернення кредиту, внаслідок чого заборгованість у неї перед банком наразі фактично відсутня.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 265, 354 ЦПК України, ст. 526, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.04.2025.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: