Справа № 183/2603/15
№ 1-кп/183/676/25
24 квітня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12015040350000169 від 25.01.2015 стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орликівка Федорівського району Кустанайської області Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 12015040350000169 від 25.01.2015 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Клопотання мотивовано тим, що з моменту вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, минули строки давності, визначені ч. 1 ст. 49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника, просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечувала проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, мотивувавши свою позицію тим, що наявні всі підстави, передбачені ст. 49 КК України, для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Одночасно прокурор зазначила, що ОСОБА_7 хоч і вчинив під час строків давності інший злочин, за який він був засуджений, проте на час розгляду клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, судимість ОСОБА_7 погашена, і останній вважається таким, що не вчиняв злочину.
Представник потерпілої ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Потерпіла ОСОБА_5 підтримала позицію свого представника, заперечувала проти задоволення клопотання захисника, одночасно зазначивши про необхідність продовження судового розгляду і притягнення ОСОБА_7 до відповідальності.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлене захисником клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 24.05.2015 прокурором було направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК України.
За змістом цього обвинувального акта ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 24.01.2015 приблизно о 16.15 перебував у прихожій кімнаті будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , яка також у вказаний час перебувала у зазначеній кімнаті. Під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виникла словесна сварка, під час якої ОСОБА_7 руками штовхнув ОСОБА_5 в груди, від чого остання впала у коридорі на підлогу на спину. Після чого ОСОБА_5 почала підніматися з підлоги, а ОСОБА_7 у цей час схопив її своєю рукою за кисть правої руки та почав її викручувати. Відпустивши руку ОСОБА_5 ОСОБА_7 почав наносити ОСОБА_5 чисельні удари кулаками по різним частинам тіла.
Через деякий час, а саме приблизно о 18.00, коли ОСОБА_7 припинив наносити удари ОСОБА_5 , остання діставши з правої кишені свого халату свій мобільний телефон марки «Nokia 108» імей № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , стала намагатися зателефонувати знайомим з метою покликати на допомогу. У вказаний час ОСОБА_7 побачивши в руках у ОСОБА_5 вищевказаний мобільний телефон у нього виник умисел спрямований на розбійний напад.
З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на скоєння розбою 24.01.2015 приблизно о 18.05 ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , здійснив напад на власницю будинку ОСОБА_5 та відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Nokia 108» імей № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 572-15 складає 426,75 гривень, який належить ОСОБА_5 . В свою чергу ОСОБА_5 стала чинити опір та намагалася повернути свій мобільний телефон, але ОСОБА_7 відкрито утримуючи мобільний телефон ОСОБА_5 у руках з метою подавлення опору останньої наніс ОСОБА_5 один удар кулаком у ліве вухо, після чого наніс ще два удари коліном у ліве око, потім ОСОБА_7 схопив у руку невстановлений під час судового розгляду предмет та наніс ним ОСОБА_5 близько 3 ударів по голові, після ОСОБА_7 схопив у руки електричний подовжувач та став ним душити ОСОБА_5 за шию, але остання вирвалась від ОСОБА_7 та вибігла на вулицю, тому протиправні дії ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_5 припинилися.
Під час нападу ОСОБА_7 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 204/Е заподіяв ОСОБА_5 не менше чотирнадцяти травматичних дій, спричинивши останній тілесні ушкодження у виді закритого перелому човноподібної кістки правої кисті, синця в області правого зап'ястка, саден на правій кисті, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я, оскільки зростання кісткової тканини у місті перелому відбувається у термін більше, як 21-н день, тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забитої рани у потиличної області голови, синця навколо лівого ока, садна у лівій передвушній області, які у своїй сукупності, за своїм характером, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю понад 6-ть днів, але не більше як 21-н день, тілесні ушкодження у виді синців на спині, в області лівого плечового суглобу, на передпліччях, 2,3-му пальців правої кисті, лівому стегні, саден в області колінних суглобів, які у свої сукупності та кожне окремо відносяться до легкого ступеню тяжкості.
Вказані дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Втім, в ході судового розгляду прокурором в порядку ст. ст. 36, 338 КПК України 26.12.2016 було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України, при цьому потерпілою ОСОБА_5 було підтримано обвинувачення в попередній редакції, а саме за ч. 1 ст. 187 КК України.
Так, за змістом цього обвинувального акта ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у тому, що він 24.01.2015 приблизно о 16.15 перебував у будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , де також перебувала остання.
Під час спілкування між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 виникла словесна сварка, під час якої у ОСОБА_7 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , в результаті якого руками штовхнув останню у груди, від чого остання впала на підлогу, і у цей час ОСОБА_7 схопив її за кисть правої руки та почав її викручувати. Відпустивши руку ОСОБА_7 почав наносити ОСОБА_5 численні удари кулаками по різним частинам тіла.
Продовжуючи злочинну діяльність приблизно о 18.00 ОСОБА_7 , маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , схопив у руку невстановлений у ході досудового розслідування предмета наніс ним ОСОБА_5 близько 3 ударів по голові, після чого схопив у руки електричний подовжувач та став ним душити ОСОБА_5 за шию, але остання вирвалась від ОСОБА_7 та вибігла на вулицю.
В результаті протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_5 спричинено не менше чотирнадцяти травматичних дій, чим завдано потерпілій тілесні ушкодження у виді закритого перелому човноподібної кістки правої кисті, синця в область правого зап'ястка, саден на правій кисті, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я, оскільки зростання кісткової тканини у місті перелому відбувається у термін більше, як 21 день. Тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, забитої рани у потиличній області голови, синця навколо лівого ока, садна у лівій перед вушній області, які у своїй сукупності, за своїм характером, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день. Тілесні ушкодження у виді синців на спині, в області лівого плечового суглобу, на передпліччях, 2-3 пальців правої кісті, лівому стегні, саден в області колінних суглобів, які у своїй сукупності та кожне окремо відноситься до легкого ступеню тяжкості.
Вказані дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Крім того, 24.01.2015 приблизно о 18.00 ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , помітив в руках останньої мобільний телефон марки «Nokia 108» IMEІ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , за допомогою якого вона намагалась зателефонувати знайомим та покликати на допомогу. В цей час ОСОБА_7 вихопив з рук ОСОБА_5 вищевказаний мобільний телефон. Тримаючи його в руках у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння вищевказаним майном.
З метою реалізації умислу спрямованого на відкрите заволодіння майном 24.01.2015 приблизно о 18.05 ОСОБА_7 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , відкрито утримуючи мобільний телефон марки «Nokia 108» IMEI НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 поклав його до кишені, тим самим викравши, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 426,75 гривень.
Вказані дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Як зазначалося вище, потерпілою ОСОБА_5 було підтримано первісне обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України.
З положень п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 338 КПК України вбачається, що у випадку підтримання потерпілим обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, суду належить розглянути як змінене, так і первісне обвинувачення.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
За положеннями ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Так, санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
А санкція ч. 1 ст. 186 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до чотирьох років.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
За положеннями ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Санкція ч. 1 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового кримінального правопорушення, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.
Судом встановлено, що вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України, належать до нетяжких злочинів, за які на рівні максимальної межі санкції цих статей передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк: за ч. 1 ст. 122 КК України до трьох років, за ч. 1 ст. 186 КК України до чотирьох років. Вказані кримінальні правопорушення вчинені 24.01.2015, відтак строки давності спливають 25.01.2020.
Також, судом встановлено, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України, належать до тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. Вказане кримінальне правопорушення вчинене 24.01.2015, відтак строки давності спливають 25.01.2025.
Як було зазначено вище однією з умов звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є те, що ця особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового кримінального правопорушення, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, причому окремо за кожний злочин.
Суд звертає увагу, що наявність чи відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності суд встановлює на момент вирішення вказаного питання.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) оприлюднено вирок, ухвалений Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 26.07.2021, згідно з яким ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме за вчинений ним 14.11.2019 злочин, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В подальшому, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2022 ОСОБА_7 звільнено від покарання, призначеного йому вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Вказана інформація підтверджується і листом в.о. начальника відділу Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 05.10.2022 № 21/19/4947-22, згідно з яким ОСОБА_7 перебував на обліку органу пробації за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2021, знятий з обліку 07.09.2022 на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2022 по закінченню іспитового строку. Отже, станом на 05.10.2022 ОСОБА_7 не перебуває на обліку Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №1 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 січня 2020 року (справа № 455/1490/17), 20 травня 2021 року (справа № 761/12266/19), під вчиненням злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості вперше розуміється, що особа раніше не вчиняла будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, а також і у випадку, якщо злочин фактично був вчинений нею хоча і не вперше, але на день його вчинення: 1) особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими КК України; 2) особа хоча і була засуджена за попередньо вчинений злочин, однак судимість була погашена або знята; 3) особа не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки злочинність раніше вчиненого діяння скасована новим кримінальним законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 вересня 2018 року (справа №647/1831/15-к), припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання.
Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т. ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Відтак, на момент розгляду клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_7 є таким, що не має судимості, тобто вважається таким, який раніше злочину не вчиняв.
З урахуванням наведеного, сталої практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема в питаннях звільнення від кримінальної відповідальності, беручи до уваги те, що судимість обвинуваченого ОСОБА_7 за попереднім вироком Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 26.07.2021 погашена, останній підпадає під критерій особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України, уперше. Відтак, на момент розгляду клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у суду відсутні правові підстави вважати, що мало місце переривання перебігу строків давності. В протилежному ж випадку, нівелюється сама суть інституту припинення судимості, будуть порушуватися принципи правової визначеності, гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 лютого 2023 року (справа № 735/1121/20) зробила висновок, що реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих. Тому, на переконання суду, у цьому кримінальному провадженні відсутні перешкоди у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 49 КК України.
Даних щодо вчинення інших, окрім зазначеного у вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2021 злочинів, у період після 24.01.2015 ані матеріали кримінального провадження, ані дані ЄДРСР не містять.
Отже, строки давності за вчинене ОСОБА_7 24.01.2015 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України, спливають 25.01.2025, і на момент розгляду клопотання захисника є такими, що сплили.
Також, судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 , що за фактом умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження; відкритого викрадення чужого майна (грабежу); нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), за якими згідно з обвинувальними актами він обвинувачується, закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності, із чим він погодився та не вимагав здійснювати провадження в повному обсязі в загальному порядку.
В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_7 з моменту вчинення ним кримінальних правопорушень і до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не ухилялися від досудового слідства та суду, а також не вчинив нового кримінального правопорушення.
За таких обставин, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони захисту, суд доходить висновку, що клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Отже, суд вважає, що на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності слід звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, а кримінальне провадження стосовно нього необхідно закритина підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Заперечення потерпілої та її представника щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд відхиляє, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, аргументи потерпілої та її представника щодо неможливості застосування до обвинуваченого положень ст. 49 КК України, суд вважає безпідставними.
Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, суд зазначає таке.
За змістом ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 7 постанови №12 від 23.12.2005 Пленум Верховного Суду України зазначив, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) у якій зазначив, що коли відповідно до вимог частини четвертої статті 286 КПК України сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у пункті першому частини другої статті 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, підлягає залишенню без розгляду, а потерпілій роз'яснюється право на звернення з цивільними позовами в порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_7 не застосований.
Керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-288, 350, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12015040350000169 від 25.01.2015 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Повний текст ухвали складено і оголошено 28 квітня 2025 року об 08 годині 10 хвилин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1