Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3100/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/255/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
21 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження за апеляційною скаргою прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваної
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. В. Молодьків Новоград-Волинського району Житомирської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 26.05.2025 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити підозрюваній ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Вказує, що слідчім суддею встановлено обгрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, а тому у вказаній частині ухвала не оскаржеється. Водночас, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчім суддею не враховано те, що злочин за ч.4 ст.189 КК України є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, потерпілий, відносно якого вчинено злочин, є військовослужбовцем, який прикутий до ліжка внаслідок поранення, а тому ризики, передбачені п.1,3,; ч.1 ст.177 КПК України, є реальними, тому лише запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 строком до 30.06.2025 р. без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчій зазначив, що СУ ГУ НП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000891 від 29.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.186, ч.1 ст.309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у достовірно невстановлений день, час та місці, однак не пізніше 14.11.2024 у ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, на ґрунті вигаданого та не існуючого боргового зобов'язання виник злочинний умисел, направлений на вимогу передачі йому грошових коштів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поєднаного з погрозою насильства над потерпілими, вчиненого повторно.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, ОСОБА_11 , за точно невстановлених досудовим розслідуванням обставин, день, час та місці, однак не пізніше 14.11.2024 залучив до цієї злочинної діяльності своїх знайомих: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким запропонував вчинити психологічний тиск на ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , шляхом висловлення останнім вимог у передачі грошових коштів в сумі 3000 доларів США, під приводом наповнення так званого «злодійського общаку», з погрозами застосування насильства над потерпілими у разі невиконання ними цієї вимоги. У свою чергу ОСОБА_14 та ОСОБА_8 на вказану пропозицію погодились, і таким чином вступили у злочинну діяльність за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 .
У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, 14.11.2024 ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , керуючись єдиним злочинним умислом, у вечірній час прийшов до місця проживання потерпілих, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де усвідомлюючи безпорадній стан потерпілого ОСОБА_12 , обумовлений носінням апарату «Ілізарова» у зв'язку з пораненням в зоні проведення бойових дій на сході України, в усній формі, рішучим та агресивним тоном висловив останньому та ОСОБА_13 вимогу у передачі йому грошових коштів в сумі в сумі 3000 доларів США, мотивуючи необхідністю наповнення так званого «злодійського общаку», після чого висловив погрозу у застосуванні насильства відносно потерпілих у разі невиконання ними цієї вимоги.
Крім цього, в цей час, знаходячись у будинку потерпілих, ОСОБА_11 , діючи самостійно, на власний розсуд, вийшовши за рамки єдиного умислу та спільної домовленості з ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , з метою пригнічення волі потерпілих та створення в останніх уявлення щодо реальності погроз, повторно відкрито заволодів чужим майном, а саме: телевізором, який належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , марки «2Е» моделі 43A07KV», вартістю 9599 гривень, після чого покинув місце проживання потерпілих.
У подальшому 15.11.2024, не припиняючи своїх злочинних дій, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання грошових коштів ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , керуючись єдиним злочинним умислом, у вечірній час знову прийшов до місця проживання потерпілих, де рішучим та агресивним тоном висловив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вимогу у передачі йому грошових коштів в сумі 3000 доларів США, встановивши термін у п'ятнадцять днів для виконання ними цієї вимоги, та висловив погрозу у переоформленні на нього права власності на домоволодіння потерпілих, у разі невиконання вимоги в зазначений строк, чим підтвердив серйозність спільних злочинних намірів.
Продовжуючи свої злочинні дії, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання грошових коштів, 28.11.2024 у вечірній час ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , керуючись єдиним злочинним умислом, знову прийшов до зазначеного місця проживання потерпілих, де у черговий раз рішучим та агресивним тоном неодноразово висловив ОСОБА_12 вимогу у передачі йому грошових коштів в сумі 3000 доларів США, а також висловив погрозу у застосуванні насильства відносно потерпілих у разі невиконання ними цієї вимоги.
Крім цього 29.11.2024, близько 23 год. ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , не припиняючи своїх злочинних дій, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання грошових коштів від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_14 , керуючись єдиним злочинним умислом, прийшли до місця проживання потерпілих, де ОСОБА_11 розмахуючи ножем розкладного типу повідомив, що їх «поріже», після чого запитав у ОСОБА_13 «Де гроші?», і таким чином в черговий раз висловив вимогу у передачі йому грошових коштів з погрозою застосуванням насильства над потерпілими. У цей час ОСОБА_13 , сприймаючи реально висловлені погрози насильства, була змушена виконати вказані незаконні вимоги, та знаходячись у кімнаті будинку поклала на ліжко власні грошові кошти в сумі 10000 гривень, і за вказівкою ОСОБА_11 перерахувала їх. У свою чергу ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_11 забрала у ОСОБА_13 вказану суму грошових коштів. Надалі, знаходячись у будинку потерпілих, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що кінцевим терміном у передачі їм грошових коштів в сумі 3000 доларів США є 03.12.02024, після чого ОСОБА_11 та ОСОБА_8 покинули місце проживання потерпілих.
Не припиняючи своїх злочинних дій, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання грошових коштів від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 03.12.2024 о 11 год. 55 хв. ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , керуючись єдиним злочинним умислом, використовуючи власний абонентський номер НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_12 , та у ході розмови рішучим погрозливим тоном запитав, чи вирішив останній щось з грошима, чим в черговий раз підтвердив серйозність спільних злочинних намірів.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, 03.12.2024 близько 17 год. 15 хв. ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , діючі за попередньою змовою групою осіб та керуючись єдиним злочинним умислом, прийшли до місця проживання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , де ОСОБА_11 вчергове висловив вимогу потерпілим передачі грошових коштів з погрозами застосування насильства, ОСОБА_14 та ОСОБА_8 своїми конклюдентними діями - присутністю, вербальною та невербальною поведінкою (висловлюваннями, постійним знаходженням поряд з потерпілими в момент висловлення вимоги, заохоченнями дій ОСОБА_11 ) спонукали потерпілих погодитися на умови ОСОБА_11 .
У свою чергу потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , перебуваючи під постійним психологічним тиском та реально сприймаючи висловлені їм погрози насильства, у тому числі ті, які були озвучені раніше, були змушені виконати вказані незаконні вимоги. Так, ОСОБА_15 знаходячись у кімнаті будинку за місцем свого проживання, близько 17 год. 50 хв. цього ж дня передала ОСОБА_11 на його вимогу імітаційні грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 03.12.2024 становить 124938 грн., після чого злочинна діяльність ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_8 була припинена шляхом їх затримання у порядку ст. 208 КПК України.
03.12.2024 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України (вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану).
06.12.2024 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира до підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.01.2025.
24.01.2025 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 4 місяців, тобто до 03.04.2025 включно.
29.01.2025 слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира підозрюваній ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 30.03.2025 включно.
Враховуючи, що ризики, передбачені п.п. 1, 3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, те, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної, а для завершення досудового розслідування потрібен певний час(долучити висновки експертиз, виконати інші слідчі дії), слідчій просив продовжити ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи, що прокурором доведено обгрунтованість підозри та ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, але не доведено ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчій суддя дійшов висновку про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належне виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_7 та підозрюваної ОСОБА_8 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Положеннями ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 зазначеного закону, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; його репутацію та майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: заявою ОСОБА_13 до УСБУ в Житомирській області від 29.11.2024 про вчинення кримінального правопорушення; протоколом прийняття заяви у ОСОБА_13 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.11.2024; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 від 29.11.2024 з додатком у вигляді стенограми розмови з підозрюваним ОСОБА_11 ; протоколом огляду мобільного телефону потерпілої ОСОБА_13 від 29.11.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 03.12.2024; протоколом огляду місця події від 03.12.2024; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 03.12.2024; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 від 03.11.2024; протоколом за результатами проведення НСРД (аудіо- відеоконтролю особи) відносно ОСОБА_11 ; протоколом закінчення контролю за вчиненням злочину відкритим фіксуванням від 03.12.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наведені докази свідчать про те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Обгрунтованості підозри сторона захисту не оспорювала, оскільки апеляційну скаргу не подавали.
Також, слідчій суддя встановив наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість підозрюваної переховуватися від суду під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останній у разі доведення її вини та незаконно впливати на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні, які ще не були допитані судом, з метою зміни останніми показань для уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності.
Разом з цим, слідчій суддя вважав, що ризик, передбачений п.4 ст.177 КПК України, а саме : перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурором не доведений, а тому з урахуванням особи підозрюваної, вважав можливим застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, який зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Проте, з таким висновком слідчого судді колегія судді не може погодитися, оскільки вважає, що слідчим суддею недостатньо враховано, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також доведеність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання колегії суддів, продовжують існувати та не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Наявність ризику щодо можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтована тяжкістю можливого покарання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтований тим, що ОСОБА_8 може вчинити спроби протиправного впливу на учасників кримінального провадження будь-яким шляхом для зміни останніми показів з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вказані особи ще не допитані судом.
Більш того, встановлені слідчім суддею ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, сторона захисту не оспорювала, оскільки апеляційну скаргу не подавала.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про недоведеність прокурором ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, та недостатньо врахував наступні обставини.
Так, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтований тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в групі осіб, та ознайомившись з матеріалами досудового розслідування в певному обсязі, може вчиняти спроби спілкуватися зі співучасниками, у тому числі, дистанційно, та попереджати останніх про докази, які перебувають у розпорядженні органів слідства, про необхідність знищити та приховати інші докази, про існування яких стороні обвинувачення наразі не відомо.
Зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи підозрюваної та високу ймовірність ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в порушення вимог кримінального процесуального закону дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки враховуючи положення ч.3 та ч.5 ст.199 КПК України, такий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо буде доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, обставиник кримінального правопорушення, встановлених ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваної ОСОБА_8 та стан її здоров'я, відсутність умов за яких вона не може утримуватися під вартою, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та вважає за необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи що на підставі оскаржуваної ухвали слідчого судді останню було звільнено з-під варти.
Крім того, в ухвалі слідчого судді не наведено наявності достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваної своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також колегія суддів враховує, що ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 26.03.2025 строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до шести місяців, тобто до 03.06.2025 включно, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню в частині визначення строку тримання під вартою.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 26 травня 2025 включно - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_10 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 03 червня 2025 року (включно), в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: