Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1771/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/250/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
15 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №279/1771/25 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.03.2025,
Зазначеною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці до 19.05.2025 року включно.
Покладено на підозрювану ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язання прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого або прокурора, та покласти на неї обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду, слідчого або прокурора;
- повідомляти суд, слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- перебувати за місцем проживання у період часу з 19-00 до 08-00 години ранку наступної доби;
- утримуватися від спілкування будь-якими засобами з свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали до 19.05.2025.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 строком на 60 днів, з правом внесення застави. При цьому, зазначає, що вчинений злочин ОСОБА_8 є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю на строк до трьох років, вчинений в умовах воєнного стану, проти недоторканості державних кордонів України під час воєнного стану з метою сприяння особам в ухиленні від мобілізації з корисливих мотивів. Наголошує, що ОСОБА_8 з метою уникнення від покарання, враховуючи тяжкість передбаченого законом покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, на підставі п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України у сторони обвинувачення наявні підстави вважати, що підозрювана може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їй відомі анкетні дані осіб, яких вона перевозила. Крім того, не виключає можливості, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття та несвоєчасного прибуття на вимоги слідчого, прокурора чи суду, оскільки підозрювана зареєстрована та фактично проживає в Одеській області, як і може продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки неодноразово протягом 2025 року здійснював перевезення осіб з метою подальшого незаконного перетину ними державного кордону України. Вважає, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, з метою запобігання наявних вищевказаних ризиків неможливо застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Крім того, згідно встановлених особових даних підозрюваної ОСОБА_12 , місцем її реєстрації та фактичного проживання є АДРЕСА_1 , що є територією обслуговування Відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ТУ НП в Одеській області, разом з цим, згідно ухвали слідчого судді вказано «копію ухвали вручити підозрюваній, прокурору, слідчому, направити до Коростенського РУП ГУ НП в Житомирській області». Також, відповідно до ч.З ст.196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати, однак, в резулятивній частині ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_12 адресу, за якою підозрюваної слід перебувати в період застосованого запобіжного заходу, не вказано.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, доводи підозрюваної ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладанням відповідних обов'язків, не в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №279/1771/25, в провадженні СВ Коростенського РРУП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025060490000231 від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
У відповідності до змісту клопотання, в лютому 2025 року ОСОБА_8 її знайомий на ім'я ОСОБА_13 запропонував заробіток, який полягав перевезенні чоловіків до прикордонної території з метою їх подальшого незаконного перетину державного кордону України, та за попередньою змовою з даною невстановленою досудовим слідством особою, з корисливих мотивів, у ОСОБА_14 виник злочинний умисел, направлений на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод.
На початку березня 2025 ОСОБА_8 отримала повідомлення в соцмережі «Telegram» від контакту « ОСОБА_15 », який повідомив, що в подальшому координувати незаконну діяльність щодо організації незаконного переправлення чоловіків з кордон з нею буде здійснювати контакт в соцмережі «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_16 »
20.03.2025 ОСОБА_8 в соцмережі «Telegram» надійшло повідомлення від контакту « ОСОБА_16 », який вказав, що необхідно перевезти до прикордонного району чоловічої статі, як підлягають мобілізації та вказав місце зустрічі з відповідними чоловіками, шляхом надсиланні геолокації.
Карабаг Мерйєн, діючи з прямим умислом, з метою особистого збагачення, після попередньої домовленості з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 21.03.2025 близько з 07 год прибула за вказаною точкою геолокації в м. Київ, зустрілась з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , від яких, після доставлення до кінцевої точки, повинна була отримати грошові кошти в еквіваленті 8000 грн. кожного у якості оплати за сприяння їхньому незаконному переправленню через державний кордон України, після чого ОСОБА_8 використовуючи автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в її користуванні, отримуючи від невстановлена досудовим розслідуванням особи наступні точки маршруту руху, оминаючи стаціонарні блок пости, вирушила в напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь для подальшого переправлення вищевказаної групи осіб з восьми чоловік через державний корда України, тим самим сприяла у незаконному переправленні зазначених осіб через державні кордон України шляхом наданням засобів та усуненням перешкод.
Таким чином ОСОБА_8 своїми порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод сприяла незаконному переправленню ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , через державний кордон України, однак, під час руху у напрямку до державного кордону України, в с.Глухова Луганської територіальної громади Коростенського району Житомирської області, керований нею автомобіль 22.03.2025 о 15 год 00 хв зупинено працівниками Державної прикордонної служби України.
По даному факту 21.03.2025 слідчим відділенням Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до ЄРДР під №12025060490000231 за ознаками кримінального правопорушення перебаченого ч. З ст. 332 КК України.
21 березня 2025 року ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Слідчий СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирської області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_8 може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 могла вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчий суддя також вказав, що прокурором на підставі доказів, долучених до клопотання, доведено обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, разом з цим, не доведено відповідних процесуальних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, таким чином, не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, з врахуванням зазначеного, слідчий суддя, встановивши відсутність процесуальних ризиків, дійшов висновку, що до підозрюваної ОСОБА_8 необхідно застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений період, з покладанням процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з таким висновком слідчого судді та вважає, що заявлені стороною обвинувачення ризики неможливо усунути при застосуванні такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, тобто, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Слід взяти до уваги, в даному випадку, і фактичні обставини цього кримінального правопорушення, яке вчинене в умовах воєнного стану, проти недоторканості державних кордонів України під час воєнного стану з метою сприяння особам в ухиленні від мобілізації з корисливих мотивів, таким чином, явно має значну суспільну небезпечність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
На думку апеляційного суду, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваній, в разі визнання її винним, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування та суду. На думку апеляційного суду, цей процесуальний ризик є об'єктивно доведеним та дійсно існуючим.
Крім того, в даному випадку, є висока вірогідність того, що при застосуванні альтернативної міри запобіжного заходу підозрюваній, остання може незаконно впливати на відповідних учасників провадження (свідків, яких вона перевозила) з метою зміни показів, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини по провадженню, як і на співучасників у цьому провадженні, з метою побудови відповідної версії в цілях виправдування своєї діяльності.
Є високим і ризик перешкоди провадженню і інших чином, з врахуванням тих фактів, що підозрювана зареєстрована та фактично проживає в Одеській області, що опосередковано свідчить про можливість перешкоджання шляхом її не прибуття чи несвоєчасного прибуття на вимоги слідчого, прокурора чи суду.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено про існування ризиків зазначених в клопотанні слідчого, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість протиправного впливу на учасників кримінального провадження, як і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, за встановлених в ході досудового розслідування обставин, а застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, не зможе запобігти виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню зазначених ризиків.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доведеність того, що до ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати саме виключний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, факт наявності у підозрюваної ОСОБА_8 постійного місця реєстрації та проживання, постійного місця роботи, за яким позитивно характеризується, на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом, як і те, що вона щиро кається та співпрацює зі слідством (підтверджено і в суді апеляційної інстанції) на думку апеляційного суду не можуть бути безумовними обставинами, які зводять до об'єктивного мінімуму вище зазначених процесуальних ризиків.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ч.3 ст. 407, 409, 411, 412 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування, із визначенням відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення ч.3 ст.183 КПК України.
Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, даних про особу ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, як і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), апеляційний суд, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, визначає заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду апеляційної інстанції, буде відповідати принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід застосувати підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням відповідного розміру застави, а відтак апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.03.2025, якою застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці, з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, строком до 19.05.2025 року включно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.05.2025 (включно) із визначенням застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок (Одержувач коштів: Житомирський апеляційний суд, код одержувача: 42261525, МФО: 820172, Банк: ДКСУ у м.Києві, рахунок: UA058201720355279002000085932).
У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту (Одеського району, Одеської області), в якому вона проживає без дозволу суду, слідчого або прокурора;
- повідомляти суд, слідчого або прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування будь-якими засобами з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави до 19.05.2025.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :