Справа № 161/22929/24 Провадження №33/802/273/25 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Денісов В. П.
28 квітня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Піддубного О.О. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП. На підставі ч.2 ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, також стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови отримано лише 20.03.2025.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.
У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваної постанови отримано 20.03.2025.
Однак, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Отже, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.
07 березня 2025 року під час розгляду справи у Луцькому міськрайонному суді Волинської області були присутні як ОСОБА_1 , так і його захисник Піддубний О.О.. Під час судового розгляду вони давали пояснення по суті даної справи, що підтверджується оскаржуваною постановою (а.с.27-28).
В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 17 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2025 року захисник Піддубний О.О. подав лише 28 березня 2025 року через систему «Електронний суд», що стверджується апеляційною скаргою, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 17 березня 2025 року.
Отже, апелянт пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП.
Доводи клопотання про те, що копію оскаржуваної постанови було отримано 20.03.2025 не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи, оскільки ОСОБА_1 та його захисник Піддубний О.О. були присутні під час розгляду справи та проголошення оскаржуваної постанови судді (а.с.27-28).
Жодних інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник в апеляційній скарзі не зазначає.
Отже, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому клопотання до задоволення не підлягає.
Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання захисника Піддубного О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
У задоволенні клопотання захисника Піддубного О.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов