Справа № 161/10755/24 Провадження №33/802/37/25 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.
Доповідач: Подолюк В. А.
28 квітня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року,
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, учасника бойових дій, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 31 травня 2024 року о 22:07 год. по пр-ту.Грушевського, 1 в м.Луцьку, керував транспортним засобом марки «VOLVOV50», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота,порушення координації рухів, порушення мови), і відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук О.В.вважає судове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з допущенням істотних порушень процесуального закону. Зазначає про те, що винуватість ОСОБА_1 не доводиться належними і допустимими доказами.
Зазначє, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що поліцейські здійснили зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 без жодних на те законних підстав, при цьому після такої зупинки працівниками поліції жодного разу не було зроблено навіть найменшого натяку на можливість забезпечення його права на захист. Вказує на те, що відеозаписом підтверджується той факт, що ОСОБА_1 погоджувався пройти освідування у найближчому медичному закладі, однак, будучи під час бойових дій неодноразово контуженим військовослужбовцем, який на момент складання протоколу перебував на реабілітації у військовому госпіталі, за відсутності юридичної освіти та враховуючи те, що він жодного разу не притягувався до відповідальності, не міг зорієнтуватися у процедурі освідування.Також на відеозаписі відсутні докази того, що працівниками поліції роз'яснювалось ОСОБА_1 його право на звернення до найближчого лікарняного закладу з метою перевірки на стан алкогольного сп'яніння та взагалі виписувалось направлення на таку перевірку у його присутності. Окрім того, місцевим судом було проігноровано клопотання сторони захисту про неможливість з поважних причин взяти участь у судовому засіданні 25.09.2024, на якому в подальшому було самостійно допитано заінтересованих у результатах провадження осіб - поліцейських Ліпича В.В. та Вілівчука Т.Д., і тим самим порушено принцип змагальності, рівності, диспозитивності та верховенства права.
Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Лавренчук О.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не зявились. При цьому, жодних заяв чи клопотань про відкладення апеляційного розгляду з поважних на те причин, не подавали. Тому, враховуючи такі обставини та положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності вказаних осіб.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разомз тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами.
Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №879064 від 31.05.2024, складеним заступником командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП ст.лейтенантом поліції Вілівчуком Т.Д., за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Тобто, він керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Від підписання протоколу відмовився, однак отримав його копію;
- актом огляду настан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції від 31.05.2024, з яких слідує, що ОСОБА_1 як водій маючи ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та порушення мови) відмовився від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2285777 від 31.05.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.;
- рапортом інспектора взводу №1 роти №1 БУПП у Волинській області ДПП ст. лейтенанта поліції Ліпича В.С. від 31.05.2024, з якого слідує, що причиною зупинки транспортного засобу марки «VOLVOV50», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , стало отримання повідомлення на службовий планшет про його перебування в стані алкогольного сп'яніння за кермов автомобіля.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться й відеозаписами з відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульної поліції, та боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому неодноразово було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупиники транспортного засобу чи у медичному закладі, однак він ухилявся від проходження такого огляду. Також на відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалися його права та обов'язки, наслідки проходження огляду на стан сп'яніння та відмови від такого, а також зміст протоколу, шляхом його зачитування вголос та факт відмови від надання пояснень та підпису протоколу.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - у відмові особи, яка керує транспортним засобом відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, а саме щодо факту зупинки транспортного засобу, апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Така правова позиція також знаходить своє підтвердження у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, згідго якого, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Отже, в даному випадку не беруться до уваги твердження сторони захисту про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки даний факт спростовується поясненнями допитаних судом першої інстанції інспектора взводу №1 роти №1 БУПП у Волинській області ДПП ст.лейтенанта поліції Ліпича В.С., заступника командира роти №1 БУПП у Волинській області ДПП ст.лейтенанта поліції Вілівчука Т.Д., а також матеріалами, наявними у справі, та не позбавляє ОСОБА_1 обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було зроблено навіть найменшого натяку на можливість забезпечення права на захист, судом не береться до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень ст.221, 254, 255, 256, 279 КУПАП.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП обов?язкової участі захисника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не передбачено.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього. Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 від надання будь-яких пояснень при складенні протоколу відмовився.
Окрім того, об'єктивних підстав ставити під сумнів докази, дослідженні місцевим судом, та які надані органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, у апеляційного суду немає. Так, суд критично оцінює доводи захисника, що поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами заінтересованими у результатах провадження, а той факт, що вказані особи є працівниками поліції, сам по собі, не свідчить про їх зацікавленість.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом було проігноровано клопотання захисника щодо неможливості з поважних причин взяти участь у судовому засіданні 25.09.2024, на якому в подальшому було самостійно допитано заінтересованих у результатах провадження осіб - поліцейських Ліпича В.В. та Вілівчука Т.Д., і тим самим порушено принцип змагальності, рівності, диспозитивності та верховенства права, є безпідставними. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи, однак неодноразово не з?являвся у судові засідання, при цьому, що підтверджується наявними матеріалами, ним не виявлялося бажання брати участь у судовому розгляді. 25.09.2024 стороною захисту було подано клопотання про перенесення розгляду у зв?язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, проте будь-яка інформація про неможливість ОСОБА_1 прибути до суду, що свідчило про зацікавленість останнього у ході розгляду адміністративних матеріалів, - відсутня.
Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2024 року в даній справі, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк