Справа № 761/41531/24
Провадження № 2/761/3596/2025
18 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.,
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги у порядку регресу,
ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Позивач перебував з ОСОБА_4 у шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2022. Від шлюбу народилось двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та неповнолітні діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 довгий час проживала в у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 тв і досі залишається там зареєстрованою. Після розірвання шлюбу відповідач ігнорує вимоги позивача знятися з реєстрації місця проживання в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 . Відповідач також ігнорує вимоги щодо солідарної оплати комунальних послуг. Оскільки такі витрати позивач несе самостійно, ОСОБА_3 просить стягнути на його користь в порядку регресу сплачені грошові кошти за житлово-комунальні послуги у розмірі 33 632,90 грн. та покласти судові витрати на відповідача.
Провадження у справі відкрито 25.11.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача надано відзив на позов, де зазначено наступне. ОСОБА_4 багато років проживає за межами України. Відповідач не є споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 ., не є співвласником квартири, а тому не є солідарним боржником. При цьому позивач не обмежений в праві зняти колишню дружину з адреси місця реєстрації. Просить суд відмовити у задоволенні позову та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В судовому засідання представник позивача просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача просила відмовити у позові у зв'язку із його безпідставністю.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2003, про що свідчить реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна№ 409/30108 від 29.09.2003.
Також учасниками процесу не оспорювалось, і дана обставина підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, наданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА від 12.11.2024, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 05.07.2012.
Також, як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.2012 по 08.12.2022.
Шлюб розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.12.2022.
Так, представник позивача вказує, що ОСОБА_4 має солідарний обов'язок здійснювати оплату комунальних витрат на квартиру, проте такий обов'язок не виконує.
В свою чергу представник відповідача зазначає, що ОСОБА_4 не є споживачем послуг, в квартирі не проживає.
Так, як вбачається з матеріалів справи (довідки ЖБК «Вимпел», квитанції),позивач сплачує комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_2 та внески на утримання будинку.
Разом з тим, довідка голови ЖБК «Вимпал» від 28.12.2021 свідчить про те, що що починаючи з грудня 2014 по грудень 2021 ОСОБА_4 не проживає за адресою реєстрації.
Довідка «Амелін Проперті Менеджмент» від 20.09.2022 містить інформацію про те, що ОСОБА_7 проживає у м. Торонто, Онтаріо, Канада.
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач проживає та отримує та користується послугами за місцем реєстрації з грудня 2014 року. Дана обставина не заперечувалась стороною позивача.
За положеннями ч. ч. 1,3ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За приписами ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, відповідно до положень ст. 526 ЦК України.
Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено - власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
В свою чергу, відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Так, як було встановлено під час розгляду справи, будучі зареєстрованою в кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 в даному житловому приміщенні не проживає, комунальними послугами не користується.
Єдиним власником квартири АДРЕСА_3 є позивач ОСОБА_3 .
З урахуванням обставин встановлених в судовому засіданні, зважаючи на те, що єдиним власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 та з урахуванням того, що ОСОБА_4 не є споживачем наданих послуг та, з огляду на вищенаведені норми матеріального права, суд погоджуються з доводами представника відповідача щодо відсутності у ОСОБА_4 солідарного обов'язку з оплати комунальних послуг.
За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
Крім того, суд вважає за можливе наголосити, що ОСОБА_3 не позбавлений можливості у встановленому законом порядку, вирішити питання про зняття відповідача
з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Так, представник відповідача просить стягнути на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 466,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з ти, відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачами в порядку частини п'ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.
Як вбачається з матеріалів справи правчнича допомога ОСОБА_4 надавалась адвокатом Прохоровою О.С. на підставі договору про надання правової допомоги № 1-06/24 від 11.06.2024.
До матеріалів справи долучено рахунки на оплату за договором № 1-06/24 від 11.06.2024 за №№ 010502-25 та 011102-25 з переліком наданих робіт (послуг) та їх вартості.
Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
З огляду на вищенаведене наявні підстави, в розумінні положень ст. 141 ЦПК України, для стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196, 258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 3,7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 322,360,526,541 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги у порядку регресу залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 11 446 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.04.2024 року.
Суддя: