Справа № 761/15516/25
Провадження № 1-кс/761/10890/2025
25 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 22024000000000536 від 14.06.2024 за ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 209 КК України про накладення арешту на майно,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22024000000000536 від 14.06.2024 за ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 209 КК України на майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 2120482000:10:002:0159, 2120482000:10:002:0157, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , автомобілі «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що ГСУ Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у вказаному вище провадженні, яким встановлено, що лікар комунального некомерційного підприємства «Київський міський центр радіаційного захисту населення міста Києва від наслідків Чорнобильської катастрофи» виконавчого органу Київської міської ради ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) упродовж 2023 - 2024 років, за певну грошову винагороду, сприяла встановленню військовозобов'язаним та їх близьким родичам груп інвалідності за результатами проходження медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) без наявності на те законних підстав .
Внаслідок протиправної діяльності ОСОБА_4 статус особи з інвалідністю другої групи отримали понад 25 військовозобов'язаних осіб.
Під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , серед іншого, вилучено: 113 400 доларів США та 24 950 Євро. Однак, законність походження вилучених коштів власником не підтверджена.
Також, досудовим розслідуванням з'ясовано, що упродовж 2022-2024 років ОСОБА_4 придбала у власність таке майно: житловий будинок загальною площею 148,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 (право власності набуто 13.03.2024); земельну ділянку площею 0,4849 га з кадастровим номером 2120482000:10:002:0159 (право власності набуто 13.03.2024); земельну ділянку площею 0,1402 га з кадастровим номером 2120482000:10:002:0157 (право власності набуто 13.03.2024); автомобіль «Mitsubishi» 2011 р.в., № куз. НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (право власності набуто 19.01.2023); автомобіль «Mitsubishi», 2008 р.в., № куз. НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (право власності набуто 02.11.2022).
Рішенням слідчого від 10.04.2025 перелічене вище майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
Керуючись наведеним, прокурор, наполягаючи, що перелічені вище об'єкти нерухомості та транспортні засоби, що належать гр. ОСОБА_4 , придбані останньою упродовж 2022-2024 років на грошові кошти, отримані у якості грошової винагороди за вчинення дій, спрямованих на незаконне оформлення військовозобов'язаним особам статусу особи з інвалідністю другої групи, тобто за кошти протиправного походження, є речовими доказами, просив з метою забезпечення збереження схоронності такого майна, накласти на нього арешт.
У судове засідання прокурор не прибув. Подав заяву, у якій просив здійснити розгляд клопотання за його відсутності, зазначивши, що підтримує останнє, просив задовольнити у повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими стороною обвинувачення матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 209 КК України та причетність до їх вчинення гр. ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ч.2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою збереження речових доказів.
Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які, зокрема, набуті кримінально протиправним шляхом та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за ст. 209 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.
Отже, не виключено, що майно, набуте гр. ОСОБА_4 упродовж 2022-2024 років, придбане останньою упродовж 2022-2024 років на грошові кошти, отримані у якості грошової винагороди за вчинення дій, спрямованих на незаконне оформлення військовозобов'язаним особам статусу особи з інвалідністю, тобто набуте злочинним шляхом і має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного у клопотанні майна.
Керуючись ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22024000000000536 від 14.06.2024 за ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 209 КК України на майно, що належить ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме на:
-житловий будинок загальною площею 148,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,4849 га з кадастровим номером 2120482000:10:002:0159;
-земельну ділянку площею 0,1402 га з кадастровим номером 2120482000:10:002:0157;
-автомобіль «Mitsubishi» 2011 р.в., № куз. НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-автомобіль «Mitsubishi», 2008 р.в., № куз. НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.
Слідчий суддя ОСОБА_1