Номер провадження: 22-ц/813/4229/25
Справа № 504/3080/22
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
08.04.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Якимів А.В. 28 березня 2023 року у смт. Доброслав Одеської області, -
встановила:
У жовтні 2022 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, в якій позивач просила суд стягувати на свою користь із відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 40000,00 грн. щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а в подальшому стягувати з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 20000,00 грн. щомісячно, тобто до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має обов'язок утримувати своїх дітей, іншої сім'ї, інших неповнолітніх дітей відповідач не має, має стабільний бізнес, отримує високий дохід, необхідний розмір аліментів на утримання дітей становить 40000,00 грн., що становить 1/3 частину середньомісячного заробітку позивача.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12000 грн., щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12000 грн., щомісячно але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11.10.2022 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 992,40 грн. судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 01.05.2024 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2023 року залишено без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (яка не приймала участі у розгляді справи) просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. на дитину щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), з подальшою індексацією відповідно до закону, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , апелянт часто хворіє, а відповідач, як єдиний син, допомагає матері матеріально, що не було враховано судом першої інстанції. Крім того, 28.02.2024 року ОСОБА_3 було встановлено інвалідність 3 групи, а 09.08.2024 року - інвалідність 2 групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК.
Сторони про розгляд справи на 08.04.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Сповіщення сторін по справі здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28.
Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом з позивачем, що підтверджується довідкою № 841 від 19.09.2022 року та не заперечувалось учасниками провадження.
Відповідач є фізичною особою підприємцем, а також самозайнятою особою, отримав у Фонді держаного майна України сертифікат оціночної діяльності від 08.07.2019 року № 513/19 за напрямом діяльності «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією в межах цього напряму: 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів».
Відповідно до листа ТСЦ 5147 від 30.11.2022 року, за останні три роки за відповідачем були зареєстровані транспортні засоби: Ford C-MAX 2017 року випуску; Lexus UX200 2019 року випуску. Крім того, відповідно до копії заяви від 25.08.2022 року, останній є користувачем автомобіля BMW X5 НОМЕР_2 .
Відповідно до договору суборенди приміщення від 01.06.2021 року, відповідач користується приміщеннями загальною площею 210 кв.м. для здійснення господарської діяльності - ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів. Орендна плата становить 8260,00 грн. (п. 2.1) договору.
Відповідно до податкової декларації відповідача за 2020 рік обсяг доходу відповідача за вказаний період становить 3201184,06 грн.
Відповідно до податкової декларації відповідача за 2021 рік обсяг доходу відповідача за вказаний період становить 4592000,1 грн.
Відповідно до податкової декларації відповідача за три квартали 2022 року обсяг доходу відповідача за вказаний період становить 1631030,1 грн.
Відповідачем та ПрАТ «КБ «Приватбанк» укладено кредитні договори 29.10.2020 року на суму 479000,00 грн., термін повернення кредиту до 01.10.2022 року; 19.03.2021 року на суму 700000,00 грн., термін повернення кредиту до 01.03.2024 року.
ФОП ОСОБА_6 надає послуги пов'язані із ремонтом автомобілів, що підтверджується рахунками фактурами на ремонт (а.с. 224-244 т. 2).
Відповідно до свідоцтва про народження від 30.09.1980 року, матір'ю відповідача є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є пенсіонером по віку.
За даними інформаційної довідки від 16.11.2022 року позивач є власником земельної ділянки площею 0,1014 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження № 104/2011-СР від 27.09.2011 року відповідач має в користуванні квартиру житловою площею 17,37 кв. м.
Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суми річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2022 року від 09.03.2023 року ОСОБА_3 отримував доходи як самозайнята особа від страхових компаній у 2020 році - 3042050,00 грн.; у 2021 році - 3277886,23 грн.; у 2022 році 865068,35 грн.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 180, 181 СК України).
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач та відповідач є особами працездатного віку, повинні приймати участь в утриманні дітей, а тому, виходив з того, що аліменти на утримання дітей за рішенням суду складають 12000 грн. на кожну дитину.
Визначаючи розмір аліментів, місцевий суд врахував стан здоров'я відповідача, матеріальне становище платника аліментів, та інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин, з урахуванням принципу рівної відповідальності обох батьків за утримання дітей, розміру аліментів, що має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей і обставин, які підлягають з'ясуванню при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріального становища платника аліментів, суд зробив висновок про визначення розміру аліментів, що підлягає стягненню на користь позивачки на утримання кожної дитини.
Оцінюючи матеріальне становище відповідача, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що останній отримує дохід як фізична особа підприємець, так і як самозайнята особа, що підтверджено податковими деклараціями, має надходження грошових коштів на банківських рахунках, є власником рухомого та нерухомого майна.
Сума стягнутих аліментів на двох дітей у розмірі 24000 грн. не перевищує 1/3 частину доходу відповідача.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не надано доказів відсутності у нього фінансової можливості нести відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дітей, саме на час ухвалення рішення суду.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2023 року, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , апелянт часто хворіє, а відповідач, як єдиний син, допомагає матері матеріально, що не було враховано судом першої інстанції.
Однак, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не є учасником спірних сімейних правовідносин, не є платником/отримувачем аліментів у даній справі, а відтак, права, свободи, інтереси і обов'язки апелянта у цій справі судом не розглядалися та не вирішувались.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій надавалась правова оцінка тому факту, що згідно свідоцтва про народження від 30.09.1980 року, матір'ю відповідача є ОСОБА_1 , яка в свою чергу є пенсіонером по віку.
Аналогічно безпідставними та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, 28.02.2024 року ОСОБА_3 було встановлено інвалідність 3 групи, а 09.08.2024 року - інвалідність 2 групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що вона не є законним представником прав та інтересів ОСОБА_3 , а відтак, позбавлена передбачених законом повноважень представляти його інтереси в суді апеляційної інстанції. Також колегія суддів зазначає, що вказані докази не існували як на момент звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом, так і на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, а відтак, вони не можуть бути прийняти до уваги судом апеляційної інстанції
У разі, якщо ОСОБА_3 вважає, що рівень аліментів, який він сплачує на утримання дітей є завищеним, то вказане питання має вирішуватись шляхом подання відповідного позову щодо зменшення розміру аліментів до матері дітей - ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів порушення її прав та інтересів рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2023 року, а відтак, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у ОСОБА_1 відсутнє, та вказані обставини є підставою для закриття апеляційного провадження за скаргою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 року).
Відповідно до п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України», одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
На підставі вказаного, колегія суддів доходить до висновку про те, що оскільки оскаржуваним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.03.2023 року права та обов'язки апелянта ОСОБА_1 не вирішувались, то апеляційне провадження за її апеляційною скаргою підлягає закриттю.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись ст. 367, п.3 ч.1 ст. 362, ст. 381 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей, - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 28 квітня 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе