Номер провадження: 22-з/813/131/25
Справа № 499/797/20
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Погорєлова С. О.
22.04.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, -
встановила:
У вересні 2020 року представник ПСП «Дружба» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив усунути перешкоди в користування орендованою земельною ділянкою, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121882000:01:001:0196.
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2024 року позов ПСП «Дружба» було задоволено.
Усунено перешкоди в здійсненні права користування земельною ділянкою, способом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ПСП «Дружба» здійснювати користування земельною ділянкою кадастровий номер 5121882000:01:001:0196, площею 5,9475 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коноплянської сільської ради Іванівського (нині Березівського) району Одеської області, до моменту припинення дії укладеного 05 жовтня 2016 року договору оренди земельної ділянки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про ухвалення додаткового рішення було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПСП «Дружба» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Вказані судові рішення були оскаржені у апеляційному порядку представником Перевертайла М.В.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» були залишені без задоволення.
Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2024 року та додаткове рішення Іванівського районного суду Одеської області від 22 лютого 2024 року - залишені без змін.
11 лютого 2025 року від представника ПСП «Дружба» - адвоката Племениченко Г.В. до Одеського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правничої допомоги, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення заяви представника ПСП «Дружба» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У даному випадку, у відзиві на апеляційну скаргу, подану представником ПСП «Дружба» 04 квітня 2024 року, останній просив, у випадку залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постановами Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції були залишені без задоволення, повний текст судових рішень складено 18 лютого 2025 року.
Таким чином, подання представником ПСП «Дружба» заяви про ухвалення додаткового судового рішення 11 лютого 2025 року відповідає п'ятиденному строку, встановленому положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі відповідачем не надано.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що з аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому, при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21), а також у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-4214св24) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що ПСП «Дружба» та адвокатом Племениченко Г.В. був укладений договір №09/02/2019/253 від 02 вересня 2019 року про надання правничої допомоги.
З кінцевого розрахунку витрат часу адвокатом Племениченко Г.В. на надання правничої допомоги ПСП «Дружба» в суді апеляційної інстанції вбачається, що адвокатом було здійснено підготовку та подання до Одеського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень на заяву про зупинення провадження у справі, пошук та аналіз актуальної судової практики Верховного Суду, тощо, що у грошовому виразі становить 6000 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, незначну складність справи, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у заявленому розмірі 6000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 270 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (код ЄДРПОУ 03769304) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе