Справа № 675/1408/24
Провадження № 1-кп/675/26/2025
"28" квітня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілого - ОСОБА_5 , законного представника потерпілого - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав кримінальне провадження за № 12024244000001388 по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, проживаючого у цивільному шлюбі, на утриманні має двох малолітніх дітей, не працюючого, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
11 серпня 2024 року, близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_7 , зустрів у центрі с. Підлісці, що по вул. Заставній, Ізяславської ТГ Шепетівського району Хмельницької області, неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись корисливим мотивом з метою незаконного заволодіння чужим майном, підійшов до потерпілого та застосовуючи насильство щодо останнього, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, яке виразилося у нанесенні щонайменше двох ударів правою рукою в ділянку голови справа та щонайменше одного удару правою ногою в ділянку грудної клітки справа ОСОБА_5 та заподіянні тілесних ушкоджень у виді: синця на задній поверхні правої вушної раковини, синця (гематоми) в правій скроневій ділянці, синця на задній поверхні грудної клітки справа, садна на задній поверхні правого передпліччя, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, умисно, відкрито, в період дії воєнного стану в Україні, запровадженого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, дію якого неодноразово (безперервно) продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024№ 271/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 № 3684-ІХ, викрав радіоприймач марки «Golon» моделі «RX- 9133», вартістю 400 грн., портативну колонку марки «Sing-е» моделі «ZQS- 1201», вартістю 218 грн., та мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi- 8Т» (ІМЕІ: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ), об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, оперативної пам'яті 4 Gb, вартістю 1900 грн., що був у чохлі чорного кольору, вартістю 193 грн. 05 коп., та із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», вартістю 200 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2 911 грн 05 коп.
У судовому засіданні ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та надав суду зізнавальні показання з приводу своїх діянь. Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, вибачився перед потерпілим, просив надати йому шанс для виправлення і призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Також вказав, що заподіяну майнову шкоду потерпілому повністю відшкодував та усвідомлюючі протиправність своїх дій здійснив благодійний внесок на потреби ЗСУ в розмір 10000 грн.
Окрім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, вина ОСОБА_7 підтверджується іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.
Допитом у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , за участі законного представника потерпілого ОСОБА_6 , який показав, що 11.08.2024 біля 21 год. він йшов у центрі с. Підлісці Шепетівського району та зустрів ОСОБА_7 , який, порівнявшись і привітавшись із ним, раптово відштовхнув його, кинувши на землю та почав наносити удари руками та ногами по голові та тілу - наніс близько 2 ударів руками по голові та щонайменше одного удару ногою по грудній клітині. Під час нанесення ударів щось говорив, але потерпілий не чув, оскільки затуляв голову та вуха від ударів. Надалі ОСОБА_7 підняв із землі колонки та телефон, що випали з кишені та з-під руки та відійшов від потерпілого на декілька метрів. За кілька хвилин ОСОБА_5 почув, що дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , яка підійшла до місця події, сказала йому повернути телефон, на що той підійшов до нього та повернув телефон, а колонки залишив собі. В подальшому ОСОБА_7 із співмешканкою ОСОБА_9 пішли в сторону свого помешкання, а потерпілий зателефонував до ОСОБА_10 та повідомив про вказану подію. ОСОБА_10 прийшов до нього на місце події, у нього сильно боліла голова та в грудях, тому вони пішли до ОСОБА_11 , щоб ОСОБА_12 , яка є медичним працівником, надала першу медичну допомогу. У помешканні ОСОБА_11 , вона оглянула потерпілого та запропонувала викликати швидку допомогу. Також, потерпілий повідомив суд, що йому шкода відшкодована у повному обсязі і у нього будь-яких претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, а тому просить суд суворо його не карати, та не позбавляти його волі, оскільки у нього є на утриманні двоє малолітніх дітей.
Показами свідка ОСОБА_11 , який суду показав, що 11.08.2024 біля 21 год. він разом з ОСОБА_13 гуляли у центрі с. Підлісці Шепетівського району та зустріли біля зупинки ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Під час спілкування, побачив, що на обличчі ОСОБА_5 наявна гематома і останній плакав та на запитання, що сталось ОСОБА_5 повідомив, що його побив ОСОБА_7 і забрав колонки. Надалі вони відвели ОСОБА_5 до його сестри, яка являється медичним працівником, щоб вона оглянула його. Після чого, відвели ОСОБА_5 до його будинку, куди вже приїхала швидка медична допомога.
Свідок ОСОБА_12 , суду показала, що 11.08.2024 у темну пору доби близько 22-23 год. подзвонив ОСОБА_11 та повідомив, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_7 , тому він приведе його для огляду. Надалі вони прийшли до її будинку і вона оглянула ОСОБА_5 та виявила тілесні ушкодження на обличчі (гематома у правій вісочній ділянці) та спині. Під час вказаного обстеження, ОСОБА_5 повідомляв, що він йшов по вулиці і слухав музику, а до нього підійшов ОСОБА_7 та почав наносити йому удари руками та ногами. Після чого ОСОБА_7 забрав у нього колонки та пішов. В подальшому свідок зателефонувала до матері ОСОБА_5 та повідомила про вказану подію і порекомендувала їй викликати швидку допомогу.
Свідок ОСОБА_9 , яка являється цивільною дружиною ОСОБА_7 суду показала, що близько 21.00 години 11.08.2024 вона із співмешканцем ОСОБА_7 та малолітньою дитиною у колясці поверталися від знайомих додому. Вона на деякий час відійшла по власним справах, а ОСОБА_7 пішов дорогою в бік їх помешкання. Коли вона наздогнала ОСОБА_7 , та побачила на дорозі поряд з ним ОСОБА_5 , які голосно розмовляли, факту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому не бачила. Потім ОСОБА_7 знайшов на землі телефон і повернув його ОСОБА_5 , і він пішов в невідомому напрямку. Надалі ОСОБА_7 побачив також на землі колонки, які підняв та оскільки ОСОБА_5 вже не було, вони їх забрали до свого помешкання. Згодом до їхнього будинку приходив ОСОБА_10 та розмовляв із ОСОБА_7 з приводу побиття ОСОБА_5 . Змісту розмови вона не чула.
Показами свідка ОСОБА_10 , який суду показав, що 11.08.2024 він разом з ОСОБА_13 перебували у помешканні останнього, ремонтували мотоцикл. Близько 21 год. йому зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що його побив ОСОБА_7 . Після чого він разом з ОСОБА_13 пішли до ОСОБА_5 , який перебував у центрі села та на ньому були наявні тілесні ушкодження. Під час розмови, ОСОБА_5 вказував, що ОСОБА_7 його побив та забрав колонки. Надалі, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 повели ОСОБА_5 до помешкання ОСОБА_12 , щоб остання його оглянула, а він зідзвонившись з ОСОБА_7 пішов до нього для з'ясування вказаних обставин. При зустрічі з ОСОБА_7 , він не заперечував, що побив ОСОБА_5 і забрав у нього колонки, та вказував, що поверне вказані колонки коли йому він поверне бензопилу, яку як він вважає - викрав брат ОСОБА_5 . Після даної розмови він пішов додому.
Показами свідка ОСОБА_13 , які є аналогічними показам попередніх свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Крім того, винуватість ОСОБА_7 об'єктивно підтверджується наступними доказами.
Відповідно до даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024244000001388 від 11.08.2024, які заповнювалися з усної заяви ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення, було встановлено, що 11.08.2024 близько 21 год. 15 хв., ОСОБА_7 , зустрівши у центрі села Підлісці Шепетівського району Хмельницької області неповнолітнього ОСОБА_5 , 2009 року народження, з метою викрадення майна, керуючись корисливим мотивом, за допомогою фізичної сили, повалив останнього на землю, після чого відкрито, у період дії воєнного стану, заволодів його 2 музичними колонками чорного кольору та мобільним телефоном марки «Redmi-8T».
Постановою про визнання речовими доказами від 12.08.2024, якою: радіоприймач марки «Golon» моделі «RX-9133», портативну колонку марки «Sing-e» моделі «ZQS-1201», мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi-8T», об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, оперативної пам'яті 4 Gb, чохол чорного кольору, визнано речовими доказами, та після проведення усіх необхідних слідчих дій та експертиз, передано власнику на відповідальне зберігання.
Даними протоколу огляду речових доказів з ілюстрованими таблицями до нього від 12.08.2024, яким біля господарства по АДРЕСА_1 оглянуто радіоприймач марки «Golon» моделі «RX-9133», портативну колонку марки «Sing-e» моделі «ZQS-1201», які добровільно видав з свого помешкання ОСОБА_7 , та які як він вказав викрав у ОСОБА_5 .
За даними протоколу огляду речових доказів з ілюстрованими таблицями до нього від 12.08.2024, яким оглянуто з дозволу законного представника потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон, що належить ОСОБА_5 сірого кольору, марки «Xiaomi» моделі «Redmi-8T», об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, оперативної пам'яті 4 Gb, чохол чорного кольору, та встановлено, що саме цим телефоном відкрито заволодів ОСОБА_7 , після чого повернув для ОСОБА_5 .
Висновком товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-24/9942-ТВ від 16.08.2024, згідно якого встановлено, що ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8T», об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, оперативної пам'яті 4 Gb, станом на 11.08.2024, могла становити 1900,00 грн., а ринкова вартість бувшого у використанні пластикового чохла чорного кольору, могла становити 193,05 грн.
Звітом про незалежну оцінку майна здійснену Приватним підприємством «Ізяслав-експерт» від 21.08.2024, яка здійснена на підставі постанови слідчого про призначення незалежної оцінки майна від 20.08.2024, встановлено ринкову вартість радіоприймача марки «Golon» моделі «RX-9133», яка становить 400 грн., та портативної колонки марки «Sing-e» моделі «ZQS-1201», яка становить 218 грн.
Довідкою ФОП ОСОБА_14 , згідно якої встановлено, що станом на 11.08.2024 сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», бувшої у використанні становила 200 грн.
За даними висновку експерта № 281 судово-медичної експертизи, яка проведена в період часу з 15.08.2024 по 23.08.2024 судовим експертом ОСОБА_15 на підставі постанови слідчого ВРЗЗС СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_16 від 12.08.2024, встановлено, що у ОСОБА_5 виявлені такі тілесні ушкодження: синець на задній поверхні правої раковини, синець (гематома) в правій скроневій ділянці, синець на задній поверхні грудної клітки справа, садно на задній поверхні правого передпліччя. Дані тілесні ушкодження утворилися від, щонайменше, трьох травмуючих дій тупих твердих предметів, могли виникнути внаслідок ударів кулаками рук, ніг сторонньої особи в строк та при обставинах вказаних в постанові та обстежуваним, за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. Не виключається можливість виникнення тілесного ушкодження у вигляді садна на задній поверхні правого передпліччя внаслідок падіння з висоти власного зросту. Утворення даних тілесних ушкоджень внаслідок самоспричинення є малоймовірним.
Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21 серпня 2024 року та відеозапису його проведення, який був відтворений в судовому засіданні згідно із ст. 359 КПК України, потерпілий ОСОБА_5 в присутності понятих, а також статиста, розповів та відтворив в деталях обставини нанесення ОСОБА_7 для нього тілесних ушкоджень, які мали місце 11.08.2024 близько 21 год в с. Підлісці, а саме вказав на місце їх знаходження, розташування один до одного, та послідовність нанесення відповідних ударів ОСОБА_7 . Також вказав, що бійку розпочав ОСОБА_7 і лише він наносив удари для потерпілого як руками так і ногами, та в подальшому забрав у нього колонки та телефон, проте телефон повернув. Після чого ОСОБА_7 пішов у напрямку свого будинку, а він зателефонував до ОСОБА_10 з приводу даної події.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 27 серпня 2024 року та відеозапису його проведення, який був відтворений в судовому засіданні згідно із ст. 359 КПК України, підозрюваний ОСОБА_7 в присутності понятих, а також статиста, розповів та відтворив події по факту нанесення тілесних ушкоджень для ОСОБА_5 11.08.2024, а саме вказав де знаходився потерпілий та послідовність нанесення йому відповідних ударів. Після чого забрав колонки і телефон потерпілого, якого в подальшому повернув, а колонки вказав, що поверне коли він віддасть попередньо викрадене ним майно.
Даними постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 22.08.2024, згідно якої визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження: медичну карту стаціонарного хворого №655/5898, заведену на ОСОБА_5 , що на 19 аркушах.
При цьому, відповідно до ст. ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Зважаючи на вказані приписи процесуального закону, суд через неналежність до кримінального провадження не приймає до уваги та не дає оцінку таким доказам: висновку експерта № СЕ-19/123-24/9939-ТВ від 15.08.2024.
Вказаний доказ не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та не має для нього будь-якого значення, а також не вказує на достовірність чи можливість використання інших доказів в кримінальному провадженні.
За таких обставин, сукупність вказаних доказів та їх оцінка переконують суд, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
Підходячи до обрання міри покарання ОСОБА_7 , виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особливості, особу винного, зокрема, характеристику, сімейний стан, фактичні обставини справи, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_7 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, а також здійснення благодійної допомоги на Збройні Сили України в сумі 10 000 грн.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Як вбачається із досудової доповіді Шепетівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, стосовно ОСОБА_7 оцінюється як середній, а також ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.
На думку органу пробації, характеризуючи дані обвинуваченого, його життєдіяльність, відносини у суспільстві, історія правопорушень, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також рівень небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 69 КК України та прийняття судом рішення про звільнення його від відбування покарання з випробовуванням, вважає доцільним крім обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім визначених законом випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», регламентовано, що застосування ст. 69 КК України може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2005 року, щодо поняття справедливості призначення кримінальних покарань, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є безумовною підставою недискримінаційного підходу та неупередженості суду, що означає не тільки передбачений законом склад злочину та рамки покарання, а і те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Вирішуючи питання призначення покарання необхідно застосувати практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію з прав людини, як джерело права. У відповідності до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року, таким є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), справа «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року), де Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». А тому для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Швидка проти України» (рішення від 30.10.2014 року), зазначено, що при оцінці пропорційності втручання слід враховувати серед інших чинників, характер та суворість застосування стягнень.
Так, судом при призначенні ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, враховується характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання має позитивну характеристику, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; ставлення до вчиненого, а саме те, що вину у вчиненому визнав; позицію потерпілого та його законного представника, які зазначили, що завдана шкода їм відшкодована, до ОСОБА_7 претензій не мають; щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди та здійснення благодійної допомоги на Збройні Сили України в сумі 10 000 грн. як обставини, що пом'якшують покарання; відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, повне визнання обвинуваченим вини та розкаяння у вчиненому, те, що потерпілому повністю відшкодована заподіяна шкода, він пробачив ОСОБА_7 , не має до нього жодних претензій та просив не позбавляти його волі, суд приходить до висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, яка регламентує призначення покарання, нижче від найнижчої межі, ніж передбачено законом, тобто санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі.
Водночас, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Пунктом 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» регламентовано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Абзацом 2 пункту 2 вищевказаної постанови визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, суд враховує сукупність обставин, які знаходяться у причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Зокрема, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, яке є тяжким злочином, вчинене стосовно неповнолітнього потерпілого; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; є особою молодого віку, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , має на утриманні двох малолітніх дітей, одній ще й не виповнилось одного року; потерпіла сторона в судовому засіданні, заявила, що з обвинуваченим примирилась, жодних претензій до нього не мають, заподіяна шкода їм відшкодована, просили не позбавляти ОСОБА_7 волі.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди та надання благодійного допомоги ЗСУ. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
З огляду на викладене, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд враховує особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, взявши до уваги висновки органу пробації, викладені в досудовій доповіді, критичне ставлення до вчиненого, що свідчить про намір стати на шлях виправлення та перевиховання, добровільне відшкодування завданої шкоди та здійснення благодійної допомоги на Збройні Сили України в сумі 10 000 грн., відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Також суд враховує, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та сталі соціальні зв'язки.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає можливим, за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які перелічені вище, пом'якшити призначене ОСОБА_7 судом покарання.
На переконання суду, виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе із призначенням покарання за ч. 4 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті, зі звільненням від відбування покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України, яке є справедливим, необхідним та достатнім для його перевиховання, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
При цьому суд звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачає покладення на особу, звільнену від відбування такого покарання, певних обов'язків, виконання яких свідчить про виправлення засудженого. У протилежному випадку, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 78 КК України, направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Тобто, звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання є його шансом на виправлення без поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Поміж тим, покладення на останнього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, є тим засобом, що дозволить перевірити ОСОБА_7 на його здатність виправитись без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов не пред'явлено.
Витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/123-24/9942-ТВ від 16.08.2024, в розмірі 1893 грн 20 коп, у відповідності до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Судові витрати по справі по проведенню судової експертизи № СЕ-19/123-24/9939-ТВ від 15.08.2024, в сумі 1514 грн 56 коп слід віднести на рахунок держави, оскільки даний висновок експерта, як доказ, не підтверджує вину ОСОБА_7 у вчиненні ним вказаного злочину, та в основу обвинувачення останньому не покладено.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375, 474-475 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання чинності вироком залишити попередній - особисте зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1893 (одну тисячу вісімсот дев'яносто три) грн 20 коп судових витрат за проведення судової експертизи.
Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2024 року на радіоприймач марки «Golon» моделі «RX-9133», портативну колонку марки «Sing-e» моделі «ZQS-1201», мобільний телефон, сірого кольору марки «Xiaomi» моделі «Redmi-8T», об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, власником якого являється ОСОБА_5 .
Речові докази по справі:
-радіоприймач марки «Golon» моделі «RX-9133»; портативну колонку марки «Sing-e» моделі «ZQS-1201»; мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi-8T», об'ємом внутрішньої пам'яті 64 Gb, оперативної пам'яті 4 Gb, чохол чорного кольору, залишити у власності потерпілого ОСОБА_5 ;
-медичну картку стаціонарного хворого КНП «Ізяславська МБЛ» № 655/5898 заведену на ОСОБА_5 , що на 19 аркушах - повернути КНП «Ізяславська МБЛ».
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1