Справа № 466/8965/24 Провадження № 2/450/656/25
"28" січня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Добош Н.Б.
при секретарі Хамуляк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 у розмірі 24 868,10 грн.,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): 27.02.2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 186399909 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надана кредит на суму 10 000,00грн. строком на 14 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених у договорі. Додатковою угодою від 13.03.2020 року до кредитного договору № 186399909 від 27.02.2020 року сторони узгодили продовження строку надання кредиту на 12 днів. Відповідач свої зобов'язання за договором та додатковою угодою не виконував належним чином, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 24 868,10 грн., з яких: 9960,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 14 908,10 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, а в подальшому додаткові угоди до нього № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, згідно яких ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року. 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01, та додаткові угоди до нього № б/н від 05 серпня 2020 року, № 1 від 10 серпня 2020 року, № 2 від 03 серпня 2021 року, № 3 від 30 грудня 2022 року, згідно яких ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року. 17.07.2024 року між ТзОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТзОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до якого, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, а також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 23.09. 2024 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.02.2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 186399909 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Судом встановлено, що 27.02.2020 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" кредитний договір №186399909 шляхом підписання такого одноразовим ідентифікатором A25YS9R2, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про свідомий вибір щодо укладення договору.
Відповідно до п. 1.1. - 1.2. договору Товариство зобов'язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 10 000,00 грн. строком на 14 днів від дати отримання кредиту, зі сплатою дисконтної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк встановлений п.1.2 договору, застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Як вбачається з додаткової угоди від 13.03.2020 року до договору №186399909, сторони узгодили, що у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення останнього, строк на який був наданий кредит продовжено на 12 днів.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 та перерахував грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. на вказану відповідачем банківську карту, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» № 07/2024.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 186399909, заборгованість ОСОБА_1 становить - 24 868,10 грн., з яких: 9960,00 грн. - заборгованість за кредитом; 14 908,10 - заборгованість по несплачених відсотках.
28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а також додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 , № 25 від 21.10.2020 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, відповідно до умов яких первісний кредитор ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає (відступає) новому кредитору ТзОВ "Таліон Плюс" свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 81 від 01.06.2020 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило на користь ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року, на загальну суму 23 005, 58 грн., з яких 9960,00 грн. - тіло кредиту, 13 045,58 грн.- заборгованість за відсотками.
05.08.2020 року між ТзОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, а також додаткові угоди № б/н від 05 серпня 2020 року, № 1 від 10.08.2020 року, № 2 від 03.08.2021 року, № 3 від 30.12.2022 року, відповідно до умов яких ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) новому кредитору ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 9 від 30.05.2023 року, ТОВ "Таліон Плюс" відступило на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року, на загальну суму 24 868,10 грн., з яких 9960,00 грн. - тіло кредиту, 14 908,10 грн.- заборгованість за відсотками.
17.07.2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТзОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передає (відступає) новому кредитору ТзОВ "ФК "ЕЙС" свої права вимоги за кредитними договорами, останнє з яких сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 453 від 17.07.2024 року вбачається, що ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступило на користь ТзОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги до відповідача за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року, року на загальну суму 24 868,10 грн., з яких 9960,00 грн. - тіло кредиту, 14 908,10 грн.- заборгованість за відсотками.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України - заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, відповідно якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.
Таким чином, ТзОВ "ФК "ЕЙС" наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року .
Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Позивачем доведено, що між кредитною установою (первісними кредитором) та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, у якому було узгоджено істотні умови договору однак, відповідач свої зобов'язання не виконав та не повернув отримані кошти в обумовлений сторонами у договорі строк. З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9960,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення можуть бути стягнуті річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору № 186399909 від 27.02.2020 року та додаткової угоди до нього від 13.03.2020 року, строк договору складає 26 днів, тобто з 27.02.2020 року до 24.03.2020 року, процентна ставка становить 1,25 % в день від суми кредиту за процентною ставкою, що становить 3250,00 грн.
З врахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки в межах строку дії договору, узгодженого сторонами, а саме з 27.02.2020 року до 24.03.2020 року, у розмірі 3250,00 грн. Доказів того, що в подальшому сторонами пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.
Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих поза межами дії договору, тобто після 24.03.2020 року відсутні, а наведений позивачем розрахунок заборгованості за відсотками в розмірі 14 908,10 грн. не узгоджується з сумою відсотків, яка доведена до відома споживача та не погоджена сторонами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року у розмірі 13 210,00 грн., з яких: 9960,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 3250,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правничої допомоги № 1807/24-01 від 18.07.2024 року та додаток № 1 до нього, додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 року
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви та складання позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 6000,00 грн. є завищеним, враховуючи категорію та складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.
За змістом ч. 1, п. ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково у розмірі 13 210,00 грн. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1593,60 грн., та судовий збір у розмірі 1286,78 грн., (13 210,00:24 868,10*3000,00 = 1593,60; 13 210,00 : 24 868,10*2422,40 = 1286,78), що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 178, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 186399909 від 27.02.2020 року в розмірі 13 210,00 грн. (тринадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" ЄДРПОУ 42986956 судовий збір у розмірі 1286,78 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1593,60 грн.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариствo з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 28.01.2025 року.
СуддяН. Б. Добош