Справа № 212/61/23
Провадження №2/367/792/2025
Іменем України
23 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Третя Я.М.,
за участю:
секретаря судових засідань - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просив стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за договором №б/н від 18 червня 2008 року у розмірі 8619,87 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позивач АТ КБ «ПриватБанк», посилається на наступне.
Так, ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 18 червня 2008 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.07.2021.
Позивач вказує, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ст. 1281 ЦК України позивачем 01.07.2022 була направлена претензія кредитора до Другої Криворізької нотаріальної контори, 01 08.08.2022 отримана відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».
31.08.2022 до спадкоємця позичальника направлено лист-претензію, який залишився без реагування.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 18.06.2008 становить 8619,87 грн.
Відповідачі повідомлялися про розгляд справи судом належним чином, шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, за зареєстрованим місцем проживання. Відзив на позов та клопотання від відповідачів не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходили, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір №б/н про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Суд звертає увагу на те, що вказана анкета-заява не містить ні розміру кредитного ліміту, ні даних про вид картки, ні реквізитів відкритого карткового рахунку.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між АТКБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 19.06.2008, термін дії 12/11; НОМЕР_2 , дата відкриття 21.12.2011, термін дії 10/15; НОМЕР_3 , дата відкриття 15.11.2012, термін дії 03/16; НОМЕР_4 , дата відкриття 25.11.2015, термін дії 05/17; НОМЕР_5 , дата відкриття 24.07.2013, термін дії 07/17; НОМЕР_6 , дата відкриття 06.06.2017, термін дії 10/20; НОМЕР_7 , дата відкриття 25.05.2020, термін дії 12/23.
Також встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіює свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , видане Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 06 липня 2021 року, актовий запис № 679.
Згідно листа Другої Криворізької державної нотаріальної контори № 127/02-14 від 30.07.2022, убачається, що претензія до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , зареєстровано та у звязку з її надходженням заведено спадкову справу за № 528/2022. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
10.08.2022 позивачем - АТ КБ «ПриватБанк» були направлено листи-претензія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 , в яких зазначено, що заборгованість ОСОБА_3 , станом на дату смерті складає 8639,87 грн. Даних щодо отримання чи неотримання вказаних листів-претензій ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 позивачем суду не надано.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 18.06.2008, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3 , станом на 06.07.2021 року заборгованість становить позичальника перед банком становить 8619,87 грн., яку банк просить стягнути відповідачів, які прийняли спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 608 ЦК України зобов'язання смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1218, частиною третьою статті 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу статей 1281, 1282 ЦК України зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз'яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки боржник померла, то відповідати перед кредитором на підставі статей 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 , прийняли після неї спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину.
Позивач в своєму позові зазначає, що спадкоємцями у порядку частиною третьою статті 1268 ЦК України, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачі. На підтвердження даної обставини Банк посилається на копії паспортів позичальника та відповідачів, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Однак суд дійшов висновку, що сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлого спадщину. До того ж, оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПрибатБанк» на підставі ст. ст. 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, що хтось із спадкоємців прийняв спадщину та що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно та його вартість, не зважаючи на те, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, згідно з положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є відкритою, загальнодоступною та платною.
Як вбачається із відповіді Другої Криворізької державної нотаріальної контори від 30.07.2022 вбачається, претензія банку була приєднана до спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 . Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
За таких обставин, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі статті 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 2481,00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 608, 1054, 1218, 1231, 1281,1282,1268 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд
У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua
Суддя Я.М.Третяк