Справа № 357/5924/25
1-кп/357/749/25
25 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, без виклику учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116030000214, яке внесене до ЄРДР 17 березня 2025 року стосовно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мазепинці Білоцерківського району Київської області, громадянин України, пенсіонер, із середньою освітою, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
потерпіла - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_6 , установив таке.
І. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження і визнані судом доведеними.
13 березня 2025 року близько 17 години 30 хвилини ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, кулаками обох рук наніс потерпілій два удари в обличчя, а саме у лобну область зліва та по спинці носа ОСОБА_5 . Потім, схопивши потерпілу за верхній одяг наніс ще не менше трьох ударів кулаками обох рук в область правого плечового суглобу та лівого плеча, чим спричинив останній тілесні ушкодження.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на голові, грудях та руках, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отож, за викладених обставин ОСОБА_3 здійснив нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, тобто кримінальний проступок, передбачений частиною першою статті 125 КК України.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, допит обвинуваченого не здійснювався.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає: щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується, як показаннями потерпілої ОСОБА_5 (а.с. 22-23), так і показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с. 89-90).
Інших обставин, які обтяжують покарання, прокурором не заявлялось.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
ІV. Мотиви призначення покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 червня 2020 року, у справі № 171/8/17, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення повинна враховуватися судом як загальна засада призначення покарання не лише на підставі належності відповідного правопорушення до певного виду (ст. 12 КК України), але і з обов'язковим урахування конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий (а.с. 70), медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує (а.с. 72), на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває (а.с. 73), пенсіонер (а.с. 76), за місцем проживання зарекомендував себе псередньо, в сім'ї не конфліктує, з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя (а.с. 77), винуватість визнав (а.с. 90).
Отже, зважаючи на ступінь тяжкості кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, обставини його вчинення, установлені вище дані про особу обвинуваченого, з огляду на обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе, шляхом призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що призначення більш суворого виду покарання неможливе, оскільки ст. 56, 57 КК України забороняють призначення пенсіонерам громадських чи виправних робіт.
Відповідно до п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.
Отже, розмір штрафу становить 50 х 17 = 850 гривень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень.
Судом підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу, судом не встановлено.
Керуючись ст. 368, 374, 381-382, 395, 475, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
В іншій частині вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання його копії,
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_7
Київської області