№ 2- 6350
2011 рік
15 червня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 29 листопада 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивач в своєму позові та в ході судового засідання посилався на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2002 року, від шлюбу двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 -2003 року народження і сина ОСОБА_4 - 2009 року народження. Спільне життя не склалося, в сім'ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, що призвело до розпаду сім'ї. Разом фактично не мешкають, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки припинені в червні 2010 року, стосунки не підтримують. Сім'я розпалася та поновлена бути не може. Примирення неможливе. Матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач не виплачує добровільно. Спору пов'язаного з майном на теперішній час немає, діти мешкають з матір'ю. Просила шлюб розірвати, прізвище залишити просила « ОСОБА_5 », задовольнивши позов.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суду не повідомив, просив винести рішення по закону на розсуд суду без нього. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача згідно ст. 169 ЦПК України..
З'ясувавши думку сторін, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходяться в шлюбі з 27 липня 2002 року, що зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, актовий запис № 531. Від цього шлюбу мають двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 -2003 року народження і сина ОСОБА_4 -2009 року народження.
Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім'ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, що призвело до розпаду сім'ї і роздільного мешкання. З червня 2010 року шлюбних і подружніх відносин немає, не мешкають разом, спільне господарство не ведуть, стосунки не підтримують. Прийняті наміри до порозуміння та примирення ні до чого не призвели, примирення неможливе.
У відповідності до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки не підтримує, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати, неповнолітні діти залишаються мешкати з матір'ю -позивачем ОСОБА_5 , прізвище останній після розлучення залишається - ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачці, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені нею судові витрати: 8.5 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 110, 111, 112 СК України, ст. ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 27 липня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, актовий запис № 531, мають двох неповнолітніх дітей - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 , яке було змінено нею після реєстрації шлюбу, залишити без зміни, а саме « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на судовий збір -08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -30 грн., а всього 38 грн. 50 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -