Справа № 2-256/2011
22 листопада 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Величко О.М.
за участю : представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
05 січня 2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_4 , діюча в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.1-4).
В зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 досягла повноліття, вона набула статусу позивача.
Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні посилались на те, що 28 березня 2008 року у м. Дніпропетровську по пр. Героїв в районі будинку № 40 відповідач керуючи автомобілем «ВАЗ -2102» державний номер НОМЕР_1 допустив наїзд на неповнолітню ОСОБА_5 , яка вийшла із-за передньої частини мікроавтобуса, чим спричинив останній тілесні ушкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу щодо ОСОБА_5 було закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення її до адміністративної відповідальності. Також, було відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи, те що відповідач свою вину не визнає, позивач вимушена була звернутись до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, яка виражалась в витратах на перебування в лікарні, ліки та реабілітацію -2 519,74 грн., а також, враховуючи, моральні страждання які позивачі пережили, моральну шкоду в розмірі -20 000 грн. (а.с.2-4).
У судовому засіданні представник позивачів заявлені ними позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі, просили суд відмовити у його задоволенні.
Вислухавши пояснення представника позивачів, відповідача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2008 року близько 13-00 год. відповідач, керуючи автомобілем «ВАЗ -2102» д/н НОМЕР_1 , рухався по пр. Героїв у м. Дніпропетровську з боку пров. Штабного в напрямку вул. Наб. Перемоги, та в районі буд. № 40 допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вийшла із-за передньої частини мікроавтобуса, який рухався з права, та перетинала проїзну частину дороги з права наліво за напрямком руху відповідача, зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, поясненнями свідків та не заперечувались сторонами у судовому засіданні.
Встановлено, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується копією довідки судово-медичного дослідження № 4007 від 10.09.2008 року (а.с. 24-25).
У судовому засіданні встановлено, що в порушенні кримінальної справи за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1. ст. 286 КК України, було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутності ознак злочину, що підтверджується відповідними копіями постанов (а.с. 6-11).
Також встановлено, що провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 127 КУпАП було закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, що підтверджується копією відповідної постанови (а.с. 12).
Судом встановлено, що, виходячи з пояснень ОСОБА_2 , в його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил Дорожнього руху України, між тим, виходячи з пояснень ОСОБА_5 , відповідач мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді та в його діях вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил Дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, зазначені обставини підтверджуються висновком автотехнічної експертизи № 1690-10 від 27 вересня 2010 року (а.с. 217-226).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні справи, суд виходив з того, що вина відповідача у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої позивач ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, не була встановлена ані під час дослідчої перевірки, ані під час експертизи, призначеної судом.
Також, суд приймає до уваги, що відносно ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 127 КУпАП, проте, провадження по даній справі було закрито у зв'язку зі збігом строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, вина особи, що притягалась до адміністративної відповідальності, не була визначена.
Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України обставинами, які звільняють володільця джерела підвищеної небезпеки від настання матеріальної та моральної відповідальності за шкоду завдану здоров'ю, є непереборна сила або умисел потерпілого.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивачів до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, враховуючи, що у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 березня 2008 року, навпроти, до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху було притягнуто ОСОБА_5 , тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди відсутні.
Більш того, щодо порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху зазначено у постановах про відмову у порушенні кримінальної справи, що за обставин, закриття адміністративної справи за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а не за відсутністю у її діях вини, виключає задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, за вищенаведених обставин, які були встановлені у судовому засіданні, та, враховуючи, що вина відповідача не встановлена, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ф.Ф. Маймур