Справа № 2-7361/11
13 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Чоха К.О.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача -Ювко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу №2-7361/11 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк'про визнання договорів недійсними, -
03.03.2011 року позивачі звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк'про визнання договорів недійсними (а.с. 4-14).
Позивачі у своїй заяві та їх представник у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилались на те, що між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено кредитний договір № 11297968000 від 15.02.2008 року, за умовами якого, відповідач надав, а позивач отримав у кредит грошові кошти. Проте вказаний договір укладений в іноземній валюті, що суперечить чинному законодавству, так як у відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій а також, враховуючи, що грошовою одиницею України є гривня і вона є єдиним законним платіжним засобом на території України, тому просив суд визнати недійсними кредитний договір № 11297968000 від 15.02.2008 року, а також договір поруки №11297968000/П від 15.02.2008 року та покласти на відповідача судові витрати по справі (а.с. 4-14).
У судовому засіданні представник позивачів заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні та заперечував проти задоволення позову, так як він є безпідставним та не обґрунтованим.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений кредитний договір № 11297968000 від 15.02.2008 року, за умовами якого відповідач надав кредит у сумі 40 000,00 дол. США, а позивач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 19-28).
Встановлено, що між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір поруки № 11297968000/П від 15.02.2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором № 11297968000 від 15.02.2008 року в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 29).
Також судом встановлено, що відповідач має банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції передбачені ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а також має дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», що підтверджується копіями банківської ліцензії, дозволу та додатку до дозволу, наявними в матеріалах справи (а.с. 62-67).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю'та умовами укладеного між сторонами договору.
Судом не приймаються доводи позивача про незаконність визначення грошового зобов'язання у іноземній валюті. Так, відповідно до статті 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. А частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. В даному випадку, основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про Банки і банківську діяльність'банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.
Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, законодавство України визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, в тому числі і в іноземній валюті.
Також суд вважає безпідставними доводи позивача в частині нечинності договору у зв'язку з відсутності індивідуальної ліцензії у відповідача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 Декрету КМУ генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії. У разі включення цих валютних операцій до генеральної ліцензії необхідність в отриманні індивідуальних ліцензій відпадає. При цьому слід також зазначити, що згідно з ч. 6 ст. 5 Декрету КМУ визначення порядку одержання ліцензій покладено на Національний банк України. Отже всі ці питання регулює саме Національний банк України.
Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність'кредитними операціями є операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність'такими коштами є гроші у національній або іноземній валюті. Але оскільки надання кредиту в іноземній валюті є валютною операцією, то окрім банківської ліцензії банк повинен отримати ще й генеральну ліцензію.
Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001р., генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.
Таким чином, надання кредитів в іноземній валюті банком потребує отримання ним банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями. З цього витікає, що діючим законодавством України не передбачено отримання індивідуальної ліцензії на вказану валютну операцію, а тому банк не може її взагалі отримати.
Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004р., використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Разом з цим викладено умову, що ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.
Отже, якщо кредит в іноземній валюті надається банком, який має банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, які вже автоматично містять в собі право банка на надання таких кредитів та використання іноземної валюти при розрахунках, то отримання ще й відповідних індивідуальних ліцензій ні банком, ні його клієнтом неможливо взагалі, тому що не передбачено діючим законодавством України.
Крім того, слід зазначити, що законодавством встановлено дві необхідні умови для отримання індивідуальних ліцензій: вони видаються резидентам і нерезидентам, до кола яких ст. 1 Декрету КМУ відносить не уповноважені банки, а фізичних та юридичних осіб; вони видаються на здійснення разової операції, а надання та повернення кредиту, сплата процентів не є разовою операцією.
Також одержання індивідуальних ліцензій резидентами (до кола яких не відносяться уповноважені банки) кредитів в іноземній валюті між собою потрібне тільки у випадках, якщо терміни і сума таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Але Національний банк України, який регулює ліцензування валютних операцій шляхом видання нормативних актів, не встановив законодавчо порядок їх надання в таких випадках. Тому неможливо перевищити ці не встановлені законодавством межі.
Крім того, вбачається, що позивачі, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту в доларах США усвідомлювали, що розмір процентів за користування кредитами в іноземній валюті є завжди значно меншим ніж по кредитам, виданим у національній валюті України - гривні, з тих підстав, що завжди існують обставини щодо зміни курсу гривні до іноземних валют (долара США, ЕВРО, франки та інш.), та звернулись з даним позовом після спливу трьох років з дати укладання даних договорів.
Таким чином, надання банком кредиту в іноземній валюті, отримання розрахунків за ним в іноземній валюті повністю відповідає нормам діючого законодавства України, а підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.13, 16, 192, 203, 215, 524, 627, 1047, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України , Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Постановою НБУ «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд, -
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк'про визнання договорів недійсними -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ф.Ф. Маймур