Справа № 2-4492/11
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
11 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
При секретарі -Ткаченко В.І.
Позивача -Башкєєвої А.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНКОР, ЛТД», треті особи -Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант-Ленд», Дніпропетровська міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровські обл., про знесення самовільно побудованого майна, -
У січні 2010 р. позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що є власником 36/200 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . Відповідач ТОВ «БОНКОР, ЛТД'є власником нежитлових будівель, розташованих на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 . За час володіння цим майном відповідач здійснив самочинне будівництво триповерхового будинку промислового цеху, який розташований на відстані від 2 до 10 метрів від жилого будинку, належного позивачці, що є порушенням правил містобудування, а також потягло збільшення рівня затемнення, задимлення, шумового забруднення, чим позивачці створені перешкоди у використанні належного їй майна за призначенням. Крім того, за викладених обставин вартість її майна значно зменшилася. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення заявлених вимог (а.с. 62, 63) позивачка просила суд зобов'язати відповідача знести самовільно зведену триповерхову будівлю, привести пошкоджену цим будівництвом земельну ділянку по АДРЕСА_1 у попередній стан, а також відключити зазначене самовільно збудоване майно від електро-, газо-, водо- та теплопостачання.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. У подальшому від явки до суду ухилився, а також відповідач систематично ухилявся від отримання судових повісток за місцем своєї реєстрації, підтвердженим даними Державного реєстру (а.с. 95, 104, 113, 114, 120, 121).
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант-Ленд'від отримання судових повісток за місцем своєї реєстрації, підтвердженим даними Державного реєстру, систематично ухилялася (а.с. 80, 81, 96, 105, 111, 112, 120, 121).
Треті особи Дніпропетровська міська рада та Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровські обл. явку свої представників до суду не забезпечили, про день та час розгляду справи повідомлялися (а.с. 121).
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2003 р. позивачка є власником 36/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 33, 36).
Як вбачається з матеріалів справи, з жовтня 2008 р. до жовтня 2009 р. позивачка та інші власники жилих будинків систематично зверталися до прокуратури Дніпропетровської обл., Інспекції ДАБК у Дніпропетровській обл., Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, ГУМНС України у Дніпропетровській обл. з приводу самовільного будівництва, що здійснювалося на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_1 (а.с. 9-20, 28-30).
Під час проведених перевірок було з'ясовано, що рішенням Дніпропетровської міської Ради від 22.01.2003 р. № 69/6 земельна ділянка по АДРЕСА_1 була надана в оренду строком на 15 років відповідачеві ТОВ «БОНКОР, ЛТД»(а.с. 14), що є власником наявних на ній будівель та споруд виробничого призначення (а.с. 28-30). На зазначеній земельній ділянці відповідачем було розпочате у 2008 р. зведення двох будівель невідомого призначення, а також реконструкція існуючого промислового цеху (а.с. 15, 17, 19). Оскільки таке будівництво велося без погодженої проектної та дозвільної документації, 17.02.2009 р. Інспекцією ДАБК Дніпропетровської обл. був наданий відповідачеві припис щодо припинення самовільного будівництва, яки проігнорований (а.с. 10, 12, 13, 18).
Від надання будь-яких доказів, що спростовували б зазначені дані, підтверджували правомірність такого будівництва або надання йому правомочності у подальшому, відсутність порушення права позивачки, відповідач ухилився. За таких обставин та приймаючи до уваги, що факт самовільного будівництва підтверджений також іншими матеріалами справи (а.с. 21-26, 75, 85), суд вважає фактичні обставини, зазначені позивачкою, доведеними.
Також суд оцінює як доведений факт порушення права та інтересу позивачки, оскільки зведення триповерхової будівлі промислового призначення на межі земельної ділянки, на якій розташоване належне зокрема позивачці жиле домоволодіння, беззаперечно знижує якість життя у такому житлі та його вартість у випадку відчуження.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» самовільне будівництво є неправомірною дією, що тягне встановлену законом відповідальність. Відповідно до ст. 376 ЦК України особа, що здійснила самочинне будівництво, не набуває право власності на зведене нею майно.
Згідно ст. 317 ЦК України власник має повноваження володіння, користування та розпорядження належним йому майном, а також відповідно до ст. 391 ЦК України вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні розпорядження належним йому майном.
Оскільки у діях відповідача вбачаютьсь ознаки неправомірності, а також у зв'язку з цими діями вбачається порушення права власності позивачки, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача знести самовільно зведений будинок -обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 391 ЦК України.
Позов в частині зобов'язання привести земельну ділянку по АДРЕСА_1 у попередній стан задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не є суб'єктом будь-якого речового права щодо останньої, яке підлягає захисту, а також не є суб'єктом звернення з позовом в порядку ст. 376 ЦК України, а отже не має у спірних правовідносинах права вимоги з цього приводу.
Позовні вимоги в частині відключення спірної будівлі від комунальних мереж задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 -215, 224-226 ЦПК України, -
Позов -задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНКОР, ЛТД'знести триповерхову будівлю по вул. Лоцманський узвіз, 6 у м. Дніпропетровську, що самочинно зведена на межі з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНКОР, ЛТД»16, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця