№ 2- 10152
2011 рік
26 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 03 листопада 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позивач в своєму позові посилається на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 09 лютого 2007 року, від спільного мешкання мають одну спільну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 -2010 року народження. Спільне життя не склалося, в сім'ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, конфлікти, що призвело до розпаду сім'ї. Разом фактично не мешкають, спільне господарство не ведуть, подружні стосунки припинені в березні 2011 року, мають неприязні відносини і психологічну несумісність, стосунки не підтримують. Сім'я розпалася та поновлена бути не може. Примирення та збереження сім'ї не можливе. Матеріальну допомогу на утримання сина надає добровільно по можливості. Спору, пов'язаного з майном, на теперішній час немає, дитина мешкає з матір'ю. Просив шлюб розірвати, задовольнивши позов.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, погодилася з їх доводами і викладеними в них обставинами, позицією позивача, не заперечувала проти розірвання шлюбу і задоволення позову. В судове засідання не з'явилася, про день час розгляду справи повідомлялася належним чином, просила справу розглянути без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши добуті та представлені докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходяться в шлюбі з 09 лютого 2007 року, що зареєстрований Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 60. Від спільного мешкання мають одну спільну неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 -2010 року народження.
Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім'ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, що призвело до розпаду сім'ї і роздільного мешкання, мають неприязні відносини і психологічну несумісність. З березня 2011 року шлюбних і подружніх відносин немає, тривалий час не мешкають разом, спільне господарство не ведуть, стосунки не підтримують. Прийняті наміри до порозуміння та примирення ні до чого не призвели. Примирення та збереження сім'ї неможливі.
У відповідності до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що подружжя стосунки не підтримує, сумісно господарство не веде, примирення між сторонами неможливе, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, суд вважає можливим шлюб між ними розірвати, неповнолітня дитина залишаються мешкати з матір'ю -відповідачем ОСОБА_2 , а прізвище останній після розлучення на її прохання слід залишити до шлюбне - ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені ним судові витрати: 51 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 110, 111, 112 СК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 09 лютого 2007 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 60, мають одну неповнолітню дитину -розірвати.
Прізвище ОСОБА_2 , яке було змінено нею після реєстрації шлюбу з « ОСОБА_5 », залишити без зміни, а саме « ОСОБА_4 ».
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -