№ 2- 10344
2011 рік
19 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації'Дніпропетровської обласної ради і управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права спільної сумісної власності, -
ОСОБА_1 21 листопада 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки та визнання права спільної сумісної власності. Позивач у своєму позові та в судовому засіданні посилався на те, що з 2004 року мешкали спільно без реєстрації шлюбу з відповідачкою за місцем його мешкання та реєстрації, мають спільне господарство і бюджет. Вказані обставини мають докази. За час спільного мешкання придбавали різні речі. 15 серпня 2008 року вони шлюб зареєстрували, але до шлюбу за спільні кошти були придбані не житлове приміщення та автомобіль, які зареєстровані на відповідачку. На підтвердження цього факту є належні документи, свідчення друзів та знайомих. Зараз стало питання упорядкування документів, майна і правовідносин між ними, тому просив встановити юридичний факт проживання спільно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 15 серпня 2008 року та визнати юридичний факт про те, що нежитлове приміщення №3, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і автомобіль «Міцубісі Оутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 рік випуску, колір чорний, є їх спільною сумісною власністю, задовольнивши позовну заяву в повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, підтвердивши пояснення позивача та обставини позову і не заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації'Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про час та день слухання справи повідомлявся належним чином, в своїй письмовій заяві на адресу суду не заперечував проти позовної заяви, прохав позов та справу розглянути без нього і рішення винести по закону на розсуд суду за наявними матеріалами справи. Суд вважає можливим розглянути справу без участі представника цієї третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи управління ДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області в судовому засіданні не заперечував проти позовної заяви, прохав позов та справу розглянути і рішення винести по закону на розсуд суду за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача і представника третьої особи, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2004 року мешкали спільно без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 за місцем його мешкання та реєстрації по АДРЕСА_2 , мали і мають спільний бюджет, ведуть спільне господарство. За час спільного мешкання придбавали різні речі. 15 серпня 2008 року вони шлюб зареєстрували, але до шлюбу за спільні кошти були придбані не житлове приміщення та автомобіль, які зареєстровані на відповідачку. На підтвердження цього факту є належні документи, свідчення друзів та знайомих. Зараз стало питання упорядкування документів, майна і правовідносин між ними, але вирішити це питання виявилося не можливим, фактично виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду
Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Судом встановлено, що позивач дійсно спільно мешкав і мешкає з ОСОБА_2 з 2004 року по 15 серпня 2008 року (день офіційної реєстрації шлюбу сторін) як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вони мали спільний бюджет, підтримували шлюбно-сімейні відносини. Суд приймає до уваги також і ті обставини, що заперечень проти позовної заяви не подано, зустрічні вимоги не заявлено, факт тривалого мешкання сторін підтверджується, крім вищенаведеного, також довідкою житлової комунальної обслуговуючої організації на підставі письмових пояснень сусідів спірного житла, затверджені житловою організацією за місцем знаходження житла їх мешкання, свідченнями родичів та друзів, доказів на спростування позову суду не надано. Позивач не порушує прав фізичних та юридичних осіб, за захистом своїх прав звернувся до суду. При таких обставинах суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення юридичного факту знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, а тому можливо встановити юридичний факт проживання спільно сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час сумісно мешкання без реєстрації шлюбу сторони придбали за спільні кошти нежитлове приміщення АДРЕСА_3 та автомобіль «Міцубісі Оутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 рік випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , право власності на вказане майно було зареєстроване на відповідачку.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є правом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ч. 2 ст. 74 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та встановити юридичний факт проживання спільно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по 15 серпня 2008 року, визнати юридичний факт про те, що нежитлове приміщення №3, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнати юридичний факт про те, що автомобіль «Міцубісі Оутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 рік випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Таким чином суд вважає доведеними обставини заявлених вимог, позов про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права спільної сумісної власності знайшов своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтується на вимогах закону, а тому обгрунтований і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 60, 74 СК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218, 256-259 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання спільно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати юридичний факт про те, що нежитлове приміщення №3, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Визнати юридичний факт про те, що автомобіль «Міцубісі Оутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 рік випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -