№ 2- 8457
2011 рік
12 грудня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит'до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 і сектор у справах громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, виселення та стягнення витрат, -
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»14 червня 2011 року звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії, виселення та стягнення витрат. Позивач у своєму позові, а його представник у ході судового засідання посилався на те, що 27 лютого 2008 року між банком «Фінанси та Кредит'та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останньому видавався кредит в сумі 93000 грн. у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Відповідно до договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені кредитним договором терміни. Але взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні кредитними договорами терміни, утворилась заборгованість. 27 лютого 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами як майновими поручителями позичальника був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку передане нерухоме майно, а саме: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; предмет іпотеки належить іпотекодавцям. Рішенням суду борг по кредитному договору стягнуто, а реально не погашено, банку завдані збитки. Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку'у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Борг за кредитним договором не погашено, в добровільному порядку питання не вирішене, тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) шляхом надання позивачу права продажу предмету іпотеки через виконавчу службу з торгів, виселити відповідачів з вказаної квартири, зобов'язати їх зняти з реєстрації та стягнути судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, погодившись, що дійсно третя особа брала у позивач кредит, було укладено договори поруки та іпотеки з відповідачами, але заборгованість утворилася з об'єктивних причин, в них тяжке сімейне та матеріальне становище, від погашення кредиту вони не відмовляються і зроблять це при можливості. Виселяти з житла можливо лише після реалізації квартири з торгів, а не одночасно, пеня нарахована позивачем не вірно. Вважає вимоги необґрунтованими і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим слухати справу за відсутності вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи сектору у справах громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином (в матеріалах справи міститься розписка), просили винести рішення на розсуд суду по закону без участі їх представника. Суд вважає можливим слухати справу за відсутності представника вказаної третьої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в судовому засіданні встановлено, що 27 лютого 2008 року між позивачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(раніше ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та третьою особою ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 004/08-ФЛ/19, відповідно до умов якого останньому видавався кредит в сумі 93 000 грн. у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (зі спалатою 16.5% річних, терміном до 10 лютого 2023 року). Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені кредитним договором терміни.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Але взяті на себе зобов'язання за вказаними кредитним договором позичальник не виконує стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитними договорами терміни.
Ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до вказаного кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.
Станом на 08 червня 2011 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 004/08-ФЛ/19 складає 136277 грн. 75 коп.: заборгованість за сумою кредиту - 74866 грн. 31 коп., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом -не було, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -61411 грн. 44 коп.
Банк звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості і рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2009 року позов банку був задоволений і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_1 107269 грн.42 коп.. Вказане рішення суду набрало законної сили, пред'явлене до виконання, але відповідачами та третьою особою до цих пір не виконане.
27 лютого 2007 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 як майновим поручителем позичальника був укладений договір іпотеки №004/08/01/19 від 27 лютого 2008 року, відповідно до умов якого в іпотеку банку передане нерухоме майно, а саме: житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 вересня 1998 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку'у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
У зв'язку із порушенням умов кредитного договору банком на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України, договір укладений сторонами, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки. Позивач, зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто.
Надаючи грошові кошти в кредит, банком було задоволене потреби третьої особи і відповідачів, надавши в користування грошові кошти, при цьому передбачивши порядок та умови при яких можливі права та обов'язки сторін. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного, банківського законодавства та вказаних правил.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність'банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. По закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України).
Отже, зупинивши свій вибір на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа і відповідачі погодилися на умови надання кредиту, поручительства та іпотеки як такі, що їх влаштовували. Банк не примушував, не нав'язував своїх послуг їм та не вимагав укладення договору. Це була ініціатива особисто третьої особи і відповідачів і це стосується в рівній мірі і договору іпотеки.
Суд приймає до уваги також і ті обставини, що при укладенні кредитного договору, договору поручительства та іпотеки було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаних договорів сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашенні згідно умов даного договору. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. За ст. 632 ЦК України ціна договору встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною. Третя особа звернувся до банку з проханням про видачу кредиту, з свого боку банком потреби цієї особи було задоволено та надано кредитні кошти. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів, послуг тощо.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. ст. 1051, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобо'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідачів крім вказаних в договорі кредиту та договорі іпотеки сторін, а відповідачі цього не довели, відповіді відповідачам на їх звернення надавалися, відповідачі самі погодилися на всі умови договорів і добровільно підписали їх, твердження відповідачів про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку'звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Приймаючи до уваги вказані вимоги закону суду вважає не можливим виселення відповідачів з спірної квартири, оскільки цим буде порушено порядок виселення, встановлений законом: спочатку повинно бути рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення і набрання цим рішенням законної сили всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо після цього мешканці не звільнять житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, тільки тоді можливе звернення до суду з позовом про їх виселення примусово, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідачів стосовно не визнання частини позовних вимог (про звернення стягнення на предмет іпотеки), оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 004/08-ФЛ/19 від 27 лютого 2008 року в розмірі 136277 грн. 75 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно), переданий за договором іпотеки № 004/08/01/19 від 27 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит'та ОСОБА_2 , яким було забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором № 004/08-ФЛ/19 від 27 лютого 2008 року: квартиру АДРЕСА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження'за ціною, що буде визначена на підставі висновку експерта, призначеного у виконавчому провадженні, стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі 1362 грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 гривень, а всього 1491 грн. 28 коп., в задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит'до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії і виселення слід відмовити.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і вони підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 16, 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 9 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 004/08-ФЛ/19 від 27 лютого 2008 року в розмірі 136277 грн. 75 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно), переданий за договором іпотеки № 004/08/01/19 від 27 лютого 2008 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит'та ОСОБА_2 , яким було забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором № 004/08-ФЛ/19 від 27 лютого 2008 року: квартиру АДРЕСА_2 , шляхом продажу з прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження'за ціною, що буде визначена на підставі висновку експерта, призначеного у виконавчому провадженні
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі 1362 грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 120 гривень, а всього 1491 грн. 28 коп.
В задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит'до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії і виселення відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -