Справа № 2-5739/11
15 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого -судді Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Петренко Катерина Володимирівна про визнання заповіту недійсним, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила суд: визнати недійсним заповіт, складений 02 квітня 2010 року від імені ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Петренко К.В.
В судовому засіданні позивачка та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , дядько позивачки з боку батька - ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що у ОСОБА_3 не було спадкоємців першої черги.
До спадкування притягуються спадкоємці другої черги, а саме брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (батько позивачки) помер. Тому у відповідність до ст.1266 ЦК України позивачка, як племінниця спадкодавця має право на спадкування тієї частки спадщини, яка належала її батьку якщо би він був живим на час відкриття спадщини.
У відповідність до ст. 1220 ЦК України після смерті ОСОБА_3 спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що оскільки позивачка є спадкоємицею по праву представлення, то вона звернулась до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Державним нотаріусом позивачці було повідомлено, що при житті, 02 квітня 2010 року ОСОБА_3 , склав заповіт, згідно якого все належне йому майно де б воно не знаходилось та з чого воно б не складалось заповідав ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що заповіт було складено при свідках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що є порушенням п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 24 квітня 1992 року по 18 листопада 2009 рік., які на даний час проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що вказаний заповіт не був особисто підписаний заповідачем ОСОБА_3 , що є порушенням ч.2 ст.1248 ЦК України.
Згідно ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 ст.207 цього
Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Згідно ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і
підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Відповідно до ст.1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом 3 частини 2 ст.1248, ст.1252 ЦК України, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що даний заповіт було складено з порушенням законодавства України, тому вважає за можливе визнати заповіт, складений 02 квітня 2010 року від імені ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Петренко К.В. недійсним.
Відповідно до ч.1,5 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 37 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ, та 8,50 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Петренко Катерина Володимирівна про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати заповіт, складений 02 квітня 2010 року від імені ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Петренко К.В. недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45,50 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя: