Справа № 2-5593/11
заочне
04 листопада 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Юкрейн Авто Лоун Файненс №1 пі-ел-сі про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки, -
У вересні 2010 року позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою, в якій, з уточненням позовних вимог, просив суд:
визнати незаконним підвищення з 29.04.2009 року відсоткової ставки за користування кредитом з 12,00 % до 29,98% по кредитному договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк'та ОСОБА_1 ;
визнати незаконними вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк'щодо сплати на його користь коштів за кредитним договором №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року., що викладені у листах №2226917217 від 25.05.2010 р. та №2226917217 від 21.06.2010р.;
визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк'щодо ненадання - ОСОБА_1 попередньої письмової інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, валютні ризики та методики визначення валютного курсу, невизначення у кредитному договорі №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року детального розпису сукупної вартості кредиту;
встановити факт перерахування ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк'в рахунок виконання кредитного договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року таких сум: - 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3282707П від 27.08.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3372817П від 27.09.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис» №3468607П від 04.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3534338П від 30.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3623903П від 29.12.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3702329П від 31.01.2011 р.;
судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідачів в судове засідання по справі не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
12.03.2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк'було укладено кредитний договір №DNI0АЕ00000430.
Відповідно до умов договору, банк надав позивачеві кредитні кошти у розмірі 20 811,16 доларів США, а також позивачеві було відкрито кредитну лінію у розмірі 5 525 доларів США на сплату страхових платежів.
Судом встановлено, що банк виконав свій обов'язок та надав кошти у повному об'ємі. В свою чергу позивач також належним чином виконував свій обов'язок щодо сплати щомісячних платежів.
05.06.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк'письмово повідомив позивача про відступлення права вимоги по кредитному договору № DNI0АЕ00000430 на користь нового кредитора - Юкрейн Авто Лоун Файненс №1 пі-ел-сі.
Судом встановлено, що листом -відповіддю на запит №30.1.0.0/2 -100723/744 від 05.08.2010 року банк повідомив позивача про те, що з 29.04.2009 року банк, в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку з 12 % річних до 29,98 % річних.
Законом України за №661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку'від 12 грудня 2008 року (який набрав чинності 10.01.2009 року) до ст.ст.1056-1,1061 ЦК України та ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність'внесені доповнення, щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу за кредитним договором в односторонньому порядку.
У відповідності до ст.ст.1056-1,1061 ЦК України та ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність'з внесеними вищезазначеним Законом №661-V1 доповненнями слідує, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто і до прийняття Закону №661-V1 існували певні законодавчі обмеження права банків в односторонньому порядку змінювати умови згаданих договорів.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти передбачають пряму заборону щодо односторонньої зміни умов кредитних договорів.
Судом встановлено, що відповідачем було порушено не тільки норми ЦК України та Закону України «Про Банки і банківську діяльність». Відповідно до п.п.2.1. та 2.2. Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки зобов'язані надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши поміж іншого інформацію про платежі з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо). Але банк, в свою чергу, проігнорував вимогу Постанови НБУ №168 та письмових повідомлень позичальнику про зміну відсоткової ставки не направляв.
Відповідно до п.2.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168 вимагає від банків інформувати позичальника про можливі зміни умов кредитного договору перед його укладенням.
Згідно п.3.5 зазначеної постанови дозволено банку змінювати процентну ставку лише в разі настання події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та за умови, що така подія не залежить від волі сторін договору. Далі в цій нормі вказано, що банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку волевиявленням однієї зі сторін.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що банк абсолютно не обґрунтував, чому він пропонує підвищити розмір відсоткової ставки з 12 % до 29,98 %.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів'про несправедливі умови договору.
Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів'несправедливі умови договору можуть бути визнані недійсними.
Таким чином суд вважає дії банку щодо збільшення відсоткової ставки неправомірними і такими, що не відповідають вимогам діючого цивільного законодавства України.
За таких обставин, суд вважає можливим визнати незаконним підвищення з 29.04.2009 року відсоткової ставки за користування кредитом з 12,00 % до 29,98% по кредитному договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк'та Кулебою М.В.
Судом встановлено, що починаючи з дати укладення кредитного договору позивач виконував умови договору щодо внесення коштів на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк».
Судом встановлено, що у певний період часу ПАТ КБ «ПриватБанк'відмовився від зарахування внесених позивачем коштів в рахунок погашення заборгованості, і позивач був змушений перераховувати свої кошти через іншу фінансову установу - АКБ «Базис».
Судом встановлено, що з серпня 2010 року по січень 2011 року внесені позивачем платежі не були зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором. ПАТ КБ «Приватбанк'прийняв ці гроші, проте вони жодним чином не обліковуються на рому з рахунків позивача.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено такі платежі: 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3282707П від 27.08.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3372817П від 27.09.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3468607П від 04.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3534338П від 30.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3623903П від 29.12.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис» №3702329П від 31.01.2011 р.
Факт відсутності вищенаведених платежів в банківському обліку підтверджується копією кредитної виписки за кредитним договором №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007р.
Факт переведення коштів підтверджується також довідкою АКБ «Базис».
Судом встановлено, що неврахування ПАТ КБ «Приватбанк'внесених позивачем платежів призвело до нарахування на нього штрафних санкцій, що унеможливлюють належне виконання кредитного договору.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає можливим встановити факт перерахування ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк'в рахунок виконання кредитного договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року таких сум: - 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3282707П від 27.08.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3372817П від 27.09.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис» №3468607П від 04.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3534338П від 30.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3623903П від 29.12.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3702329П від 31.01.2011 р.
У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання незаконними вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк'щодо сплати на його користь коштів за кредитним договором №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року., що викладені у листах №2226917217 від 25.05.2010 р. та №2226917217 від 21.06.2010р. та визнання протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк'щодо ненадання - ОСОБА_1 попередньої письмової інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, валютні ризики та методики визначення валютного курсу, невизначення у кредитному договорі №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року детального розпису сукупної вартості кредиту, суд вважає за можливе відмовити, оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів щодо протиправних дій відповідача, тому суд вважає такі вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст.88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк'на користь позивача суму у розмірі 120 грн., в рахунок відшкодування оплати судових витрат, а також стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк'на користь держави 94,10 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, у зв'язку з тим що з 01.11.2011 року набрав законної сили ЗУ «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Юкрейн Авто Лоун Файненс №1 пі-ел-сі про визнання незаконним підвищення процентної ставки - задовольнити частково.
Визнати незаконним підвищення з 29.04.2009 року відсоткової ставки за користування кредитом з 12,00 % до 29,98% по кредитному договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Встановити факт перерахування ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк'в рахунок виконання кредитного договору №DNI0АЕ00000430 від 12.03.2007 року таких сум: - 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3282707П від 27.08.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3372817П від 27.09.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис» №3468607П від 04.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3534338П від 30.11.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3623903П від 29.12.2010 р.; 4 300 грн. по квитанції АКБ «Базис»№3702329П від 31.01.2011 р.
У решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк'на користь ОСОБА_1 120 грн., в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк'на користь держави 94,10 в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Г.В.Черновськой