Справа № 2-9493/11
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
01 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
При секретарі -Ткаченко В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській обл. до ОСОБА_1 , треті особи -Дніпропетровська міська рада, Головне управління Держкомзему у Дніпропетровській обл., про знесення самочинно побудованої будівлі, -
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що листом ГУ Держкомзему у Дніпропетровській обл. від 23.06.2011 р. № 3428/11-11 був повідомлений про виявлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0024 га по АДРЕСА_1 під розміщення гаражу. Проведеною перевіркою було встановлено, що такі обставини дійсно мають місце, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП за самовільне будівництво, а також на його адресу виданий припис щодо усунення порушень законодавства, який не був виконаний, що стало підставою для звернення до суду. З урахуванням викладеного позивач на підставі ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності'просив суд зобов'язати відповідача знести гараж, самочинно збудований ним на земельній ділянці площею 0,0024 га в районі будинку АДРЕСА_1 .
Представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позов підтримала (а.с. 31).
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, від отримання судових повісток за місцем проживання ухилився (а.с. 23), що є підставою для розгляду справи за його відсутності у заочному порядку.
Представник третьої особи Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській обл. надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 27).
Третя особа Дніпропетровська міська рада явку свого представника до суду не забезпечила, про день та час розгляду справи повідомлялася.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що у 07.06.2011 р. Головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській обл. на виконання вимоги прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська від 12.05.2011 р. № 17к/л була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час користування земельним ділянками в районі будинку АДРЕСА_1 , якою зокрема встановлено, що земельна ділянка площею 0,0024 га за згаданою адресою використовується відповідачем ОСОБА_1 під фактичне розміщення гаражу та сараю за відсутності правової підстави для цього, про що повідомлений позивач (а.с. 9, 10).
25.06.2011 р. посадовою особою позивача був складений акт перевірки законності розташування гаражів по АДРЕСА_1 , яким встановлено, що останні є самовільними та запропоновано притягнути осіб, що їх збудували, до адміністративної відповідальності (а.с. 13).
29.06.2011 р. відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 97 КУпАП, згідно якому останній у порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності'здійснив будівництво двох гаражів без отримання в інспекції ДАБК дозволу на початок будівельних робіт (а.с. 7).
У той же день позивачем був виданий відповідачеві припис про отримання документів на право власності або користування земельною ділянкою, надання висновку щодо відповідності збудованого гаражу нормативним вимогам, введення його до експлуатації (а.с. 5).
Постановою від 08.07.2011 р. № 329 відповідач на підставі вищезазначеного протоколу був притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с. 8).
У той же день посадовою особою позивача за участю відповідача був складений акт перевірки конструкцій спірного гаражу, яким встановлено, що останній є збірно-розбірною залізобетонною конструкцією та встановлений без фундаменту на вирівняний земельній ділянці (а.с. 6).
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Таке майно може бути знесене на підставі рішення суду за позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Як вбачається з фактичних обставин справи, для зведення спірного гаражу відповідачем не були отримані відповідні дозволи та узгодження, а також ним не була складена проектна документація. Крім того, цей об'єкт був зведений ним на самовільно зайнятій земельній ділянці, що у подальшому не була відведена йому під вже збудоване майно. З урахуванням викладеного спірний гараж є самовільною побудовою у розумінні ст. 376 ЦК України.
Оскільки вимоги припису, наданого відповідачеві щодо усунення цих порушень, ним виконані не були, позов з урахуванням положень вищезазначених норм закону є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі, від яких позивач звільнений, підлягають стягненню з відповідача в доход держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 146, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
Позов - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж, розташований на земельній ділянці площею 0,0024 га в районі будинку АДРЕСА_1 .
В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 45,50 грн. (сорок п'ять гривень 50 коп.).
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку, при цьому строк апеляційного оскарження відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця