№ 2- 7888
2011 рік
10 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових витрат, -
ОСОБА_1 22 квітня 2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, витрат. Позивач в своїх позовних вимогах посилався на те, що він 01 жовтня 2010 року уклав з відповідачем договір, згідно якого відповідач зобов'язався виготовити для нього верхній одяг - шубу з натурального хутра, загальна сума замовлення 79000 грн., термін виконання -10 листопада 2010 року, він по договору сплатив відповідачу відразу всю вказану суму і став чекати терміну виконання умов договору. Але в зазначений термін відповідач умови договору не виконав, шубу для позивача не пошив, пообіцяв відповідач усунути недоліки і виготовити замовлений одяг згідно договору пізніше, але нічого зроблено не було. Він звернулася до відповідача з заявою та претензією, де просив виконати домовленість або повернути гроші, але отримав відмову. Наступні звернення до відповідача з питанням повернення грошей також ні до чого не призвели, відповідач в цьому відмовив, на його неодноразові звернення до відповідача з питанням виплати коштів відповідач свої зобов'язання не виконав. Йому завдана шкода матеріальна і моральна. Просив захистити його права як споживача, фактично розірвати договір з відповідачем, стягнути з нього сплачені ним по договору кошти та витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 фактично позовні вимоги визнала, погодилася з їх доводами і викладеними в них обставинами, не виконала умови договору через об'єктивні причини і кризу. В судове засідання не з'явилася, про день час розгляду справи повідомлялася належним чином. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 01 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір побутового підряду, згідно якого відповідач зобов'язався виготовити для позивача верхній одяг -шубу з натурального хутра для його особистих потреб, загальна сума замовлення 79000 грн., термін виконання -10 листопада 2010 року, позивач по вказаному договору сплатив відповідачу відразу всю вказану суму і став чекати терміну виконання умов договору. Але в зазначений термін відповідач умови договору не виконав, шубу для позивача не пошив, пообіцяв відповідач усунути недоліки і виготовити замовлений одяг згідно договору пізніше, але нічого зроблено не було. Він звернулася до відповідача з заявою та претензією, де просив виконати домовленість або повернути гроші, але отримав відмову. Наступні звернення до відповідача з питанням повернення грошей також ні до чого не призвели, відповідач в цьому відмовив, на його неодноразові звернення до відповідача з питанням виплати коштів відповідач свої зобов'язання не виконав. Позивачу завдана шкода матеріальна і моральна. Виник спір, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди передбачений нормами Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 1166, 1167, якими реалізовується принцип особистої відповідальності та передбачається вина, як умова відповідальності. В силу встановленої законом презумпції вини особи, що заподіяла збитки, на неї покладається обов'язок доведення своєї невинуватості. Відповідальність за ст. 1166, 1167 ЦК України настає, якщо збитки причинно пов'язані з протиправною поведінкою. Питання ж протиправної поведінки вирішується з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів'та цивільного чи адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договори і не виготовив в передбачений сторонами термін шубу для позивача. За змістом ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 22, 1166, 1167 ЦК України відповідальність особи може застосовуватися з вини зазначеної особи. Вина особи у втратах, які вона зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, не виконанні умов угоди, доводиться відповідно до положень ст. ст. 57, 60, 61 ЦПК України.
Підставою для відповідальності за спричинену шкоду (збитки) згідно з нормами цивільного права є правопорушення, що складається з чотирьох елементів (склад), наявність яких є обов'язковою у сукупності: шкода, протиправна поведінка особи, що спричинила шкоду, причинний зв'язок між ними і вина. Статтею 60 ЦПК України на позивача покладений обов'язок щодо доведення тих обставин, на які він посилається. Позивачем доведений факт понесення ним матеріальної шкоди, відповідні підтверджуючі документи до матеріалів даної справи позивачем надані.
Пунктами 13, 19 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів'також визначено, що належна якість роботи або послуги - властивість роботи або послуги, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах. Слід зазначити, що застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для суб'єктів господарювання, якщо на стандарт є посилання в нормативно-правових актах. Як вже зазначалося, пунктами 13, 19 ст. 1 Закону визначено, що належна якість роботи або послуги це також властивість роботи або послуги, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії роботи або послуги у нормативно-правових актах і нормативних документах. Пунктом 16 ст. 1 Закону визначено, що термін «нормативний документ'застосовується у значенні, визначеному Законом України «Про стандартизацію». Відповідно до ст. 1 цього Закону нормативний документ, це документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики'та , «технічні умови».
Таким чином, пункт 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів'щодо належної якості роботи або послуги слід розуміти, як властивість роботи або послуги, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії роботи або послуги у законах України або нормативно-правових актах, прийнятих Кабінетом Міністрів України, і стандартах.
Як вже зазначалося, позивачу згідно договору сторін не було виготовлено замовлений верхній одяг ні в передбачений договорі строк, ні взагалі і до тепер. Даний факт ще раз безперечно підтверджує, що позивач не був попереджений щодо затримок виготовлення шуби, чи взагалі не виготовлення її, а тому зауважень чи претензій не висловив, тим більше, що відповідач пообіцяв усунути недоліки і виготовити шубу позивачу згідно договору.
Судом в судовому засіданні з позиції сторін та матеріалів справи встановлено, що договір сторін відповідачем не виконано взагалі, гроші на виготовлення шуби відповідач від позивача отримав повністю. При таких обставинах суд вважає, що вимоги про захист прав споживача та відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими.
Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.
В судовому засіданні знайшли своє об'єктивне підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.
Крім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, що полягає в наступному: на час виконання договору сторін та після сплину його терміну позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну але й душевну біль, та завдало глибокої душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач є дуже активною людиною, а в результаті конфлікту з відповідачами вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колишніми колегами по роботі; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди частково -в розмірі 1000 грн., в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, виходячі з вимог зазначених норм матеріального права витікає, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, яка знаходиться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і яка підлягає повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача), оскільки завдання шкоди було внаслідок правопорушення, тобто грубого порушення прав особи та законодавства в цілому; завдання шкоди здоров'ю позивача; завдання майнової шкоди позивачу; завдання збитків позивачу; вимушеність на протязі тривалого часу захищати свої порушені права; невірне ставлення до своєї поведінки з боку відповідача, який не здійснив дій, щодо відшкодування завданої шкоди і продовжує не визнавати свою вину.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по неправомірності своїх дій чи не виконання умов договору, а відповідач цього не довів, відповіді позивачу на його звернення не надавалися, відповідач діяв не у відповідності до законів та взятих зобов'язань, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 шкоду в сумі 79000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн. і моральну шкоду 1000 грн., а всього 80120 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про захист прав споживача, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, витрат ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 16, , 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 шкоду в сумі 79000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн. і моральну шкоду 1000 грн., а всього 80120 грн..
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -