Справа №2-4715/11
02 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого -судді Черновського Г.В.
при секретарі -Вобліковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська, Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач у березні 2010 року звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом, в якому просив суд:
- стягнути з солідарно з комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська, Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства матеріальну шкоду у розмірі 6 794 грн.;
- стягнути з солідарно з комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська, Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства моральну шкоду у розмірі 6 794 грн.;
- стягнути з солідарно з комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська, Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
11 лютого 2010 року позивач в період часу з 09:00 до 10:00 годин припаркував свій автомобіль «Мерседес-Бенц'МL 500, державний номер НОМЕР_1 біля під'їзду будинку АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району, що підпорядковується Дніпропетровському управлінню житлово- комунального господарства.
В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що позивач приблизно 10:00 годин, знаходячись в офісі, який розташований в цьому ж домі, що орендується товариством з обмеженою відповідальністю «Сигма-Трейд» почув шум на вулиці. Вийшовши на балкон він побачив, що його автомобіль засипаний снігом та обламками льоду. Після чого він спустився вниз, підійшов до свого автомобілю та виявив, що його автомобіль має пошкодження, а саме: лобове скло в трьох місцях має розбиття та тріщини.
Судом встановлено, що вищезазначені пошкодження лобового скла автомобіля позивача, виникло в результаті падіння з даху будинку снігу з льодом, які не були своєчасно прибрані відповідачем, що призвело до спричинення йому матеріальної шкоди.
Судом встановлено, що в результаті отриманого пошкодження, позивачем за ремонт автомобіля було сплачено 6 794грн., що підтверджується товарним чеком та актом виконаних робіт за №0211/1 від 11.02.2010 року, виданими йому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №927/11207, балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Під утриманням будинків і прибудинкових територій, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'слід розуміти господарську діяльність, спрямовану на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до п.1.5. правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 №150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованого у Мінюсті України 21.08.2004 року за № 1046/9645.
Відповідно до пунктів 4,5,6 та ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги'до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово- комунальних послуг належить:
- визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
- управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
- забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд вважає за можливе стягнути з КЖЕП №3 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 6794 грн.
Оцінюючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства матеріальної шкоди у розмірі 6794 грн., суд вважає їх безпідставними, оскільки Дніпропетровське управління житлово-комунального господарства відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації'є органом виконавчої влади. Оскільки управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації є її структурним підрозділом, то й відповідно органом виконавчої влади, відповідно до вищезазначеного закону та Положення про управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач помилково вважає, що Дніпропетровське управління житлово-комунального господарства є належним відповідачем, та вважає за можливе у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити.
Крім того, суд критично ставиться до позовних вимог позивача стосовно стягнення з комунального житлово-експлуатаційного підприємства №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська моральної шкоди у розмірі 6 794 грн. та вважає за можливе у їх задоволенні відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; та в інших випадках, встановлених законом.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він не довів вину відповідача, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та начебто завданою шкодою.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, наявність вини заподіювача шкоди.
Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 67 грн. 94 в рахунок відшкодування оплати судового збору та 120 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ, а всього 187 грн. 94 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до КЖЕП №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська, Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження майна -задовольнити частково.
Стягнути з КЖЕП №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6 794 грн.
Стягнути з КЖЕП №3 Жовтневого району м.Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 187,94 грн.
У задоволенні решти позову -відмовити
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського управління житлово-комунального господарства про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження майна -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Суддя Г.В.Черновськой