№ 2-о-265
2011 рік
31 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи ОСОБА_2 і комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, -
ОСОБА_1 22 вересня 2011 року звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Заявниця у своїй заяві посилалася на те, що з 08 червня 1979 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 (прізвища після реєстрації цього шлюбу залишилися до шлюбні), в 1993 році вона з чоловіком приватизували займане житло - квартиру АДРЕСА_1 і їм видане свідоцтво про право власності на вказане житло виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 20 липня 1993 року. В подальшому право власності на вказану квартиру зареєстровано в КП ДМБТІ ДОР. Однак у вказаному свідоцтві про право власності на житло не вірно вказане її прізвище: вказано ОСОБА_3 , а правильно по паспорту вона ОСОБА_4 . У зв'язку з зазначеною обставиною на теперішній час заявник не має змоги розпорядитися своєю частиною вказаного житла. Заявниця у своїй заяві просила суд встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради належить саме їй - заявнику ОСОБА_1 (в свідоцтві вказана як ОСОБА_3 ), задовольнивши заяву.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. В зверненні до суду просив справу розглянути без його участі за наявними матеріалами і рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності цієї зацікавленої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
Представник КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації'Дніпропетровської обласної ради у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, про причини своєї неявки суд не повідомив. В зверненні до суду просив справу розглянути без участі їх представника за наявними матеріалами і рішення винести на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника зацікавленої особи згідно ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення заявника, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом в судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 08 червня 1979 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 (прізвища після реєстрації цього шлюбу залишилися до шлюбні), в 1993 році вона з чоловіком приватизували займане житло - квартиру АДРЕСА_1 і їм видане свідоцтво про право власності на вказане житло виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження від 20 липня 1993 року. В подальшому право власності на вказану квартиру зареєстровано в КП ДМБТІ ДОР. Однак у вказаному свідоцтві про право власності на житло не вірно вказане прізвище заявника: вказано ОСОБА_3 , а правильно по паспорту вона ОСОБА_4 . У зв'язку з зазначеною обставиною на теперішній час заявник не має змоги розпорядитися своєю частиною вказаного житла.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
З довідки, свідоцтва про право власності і про шлюб, паспорту видно, що заявник дійсно мала і має прізвище ОСОБА_4 , мешкала, була прописана і зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , їй видавалися офіційні документи, нею оплачувалися комунальні та інші платежі з цієї адреси помешкання.
Суд вважає вимоги заяви обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і заявницею доведено, що у вказаному спірному свідоцтві про право власності на житло дійсно помилково вказано не вірно її правильне прізвище.
При таких обставинах суд вважає, що оскільки всі інші дані в паспорті та інших документах заявника і у вказаному свідоцтві повністю співпадають з встановленими судом даними, зазначеними у свідоцтві про шлюб заявника, паспорті, довідці, суд вважає можливим заяву задовольнити та встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради належить заявнику ОСОБА_1 (в свідоцтві вказана як ОСОБА_3 ).
Таким чином обставини заяви знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 256, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що свідоцтво про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради належить заявнику ОСОБА_1 (в свідоцтві вказана як ОСОБА_3 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -