Справа №2-6808/11
(заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України)
29 серпня 2011 року Жовтневий районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого -судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -
Позивачка у лютому 2011 року звернулася до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд:
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зобов'язавши його знести металевий навіс та електричний шліфувальний станок у дворі будинку АДРЕСА_1 ;
- заборонити відповідачу ставити свій автомобіль під вікнами квартири позивачки;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.
Відповідач в судове засідання по справі не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
На підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року позивачці належить квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до технічного паспорту виданого КП «ДМБТІ'квартира №11 в будинку АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі, житловою площею 36,7 кв.м., загальною площею 51,4 кв.м. та складається з:
- коридору;
- санвузла;
- кухні;
- 3-х житлових кімнат.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року зареєстрований в реєстрі за №1979 та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 жовтня 2003 року.
В судовому засіданні позивачка пояснила суду, що відповідач під вікнами її квартири на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , на відстані 5 метрів від вікон її квартири самочинно встановив металевий навіс, у якому зберігає належний йому автомобіль. Також у цьому навісі він зберігає електричний шліфувальний станок. Кожен день відповідач по декілька разів на автомобілі заїжджає та виїжджає із вказаного навісу, ставить під вікнами свій автомобіль. Також він користується електричним шліфувальним станком. По провині відповідача у квартирі постійно шумно. Крім того, навіс відповідача заслоняє доступ світла у квартиру позивачки.
Судом встановлено, що позивачка зверталася із заявою до виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради про протиправні дії відповідача, але згідно відповіді виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради від 16 вересня 2009 року відповідач пообіцяв ліквідувати навіс до 01 жовтня 2010 року.
Відповідно до ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд вважає можливим зобов'язати відповідача знести металевий навіс та електричний шліфувальний станок у дворі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Суд з огляду на ступінь, характер ваги моральних переживань позивачки, їхню тривалість дійшов висновку про те, що її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 грн., а у задоволенні решти позовних вимог позивачці слід відмовити, у зв'язку з їх недоведеністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки 8 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування оплати судового збору та 37 грн., в рахунок відшкодування оплати ІТЗ, а всього 45 грн. 50 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести металевий навіс та електричний шліфувальний станок у дворі АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 грн.50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Г.В.Черновськой