Справа № 2-259/2011
14 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Черновського Г.В.
при секретарі - Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа -КП “ДМ БТІ» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та на самовільно збудоване нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи -Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП “ДМ БТІ» про визнання права власності в порядку спадкування, -
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом зо виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи - ОСОБА_2 , КП “ДМ БТІ» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та на самовільно збудоване нерухоме майно (т. 1 а.с. 4-6).
В обгрунтування заявлених вимог позивач у позовній заяві та його представник у судовому засіданні, з урахуванням уточнень, посилались на те, що у період перебування спірного домоволодіння АДРЕСА_1 у власності його батька ОСОБА_3 з дозволу останнього переобладнав існуючі гараж Е, літню кухню Ж, сарай З, а також у житловому будинку літ А-1 переобладнав приміщення під житлову кімнату та добудував прибудову а»-1. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на Ѕ частину узаконеного нерухомого майна у спірному домоволодінні як набутого нею під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а решта цього майна була успадкована нею, позивачем та відповідачкою у рівних частках -по 1/6 частині кожному. При цьому питання про долю самовільних побудов не вирішувалося. Після смерті матері належна їй частина спірного домоволодіння була успадкована позивачем та відповідачкою у рівних частках -по 1/3 частині кожному, що на думку позивача є підставою для визнання за ним права власності на Ѕ частину узаконеного нерухомого майна у спірному домоволодінні в порядку спадкування, а також на самовільно зведене у спірному домоволодінні нерухоме майно - у повному обсязі.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнення заявлених вимог (т. 1 а.с. 56-59), просив суд визнати за ним право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4 , визнати за ним право власності на самовільно побудовані у зазначеному домоволодінні гараж Е, літню кухню Ж, сарай З, прибудову а»-7 (приміщення 1-7) площею 7,4 кв.м. та перепланування приміщення 1-4 площею 10,1 кв.м. у житловому будинку літ. А-1, а також зобов'язати виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради розглянути питання про введення до експлуатації зазначеного самовільно побудованого майна.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 як третя особа у справі висунула самостійні вимоги, які у зв'язку з залученням її як відповідача належить вважати зустрічним позовом. З урахуванням уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 103-106), просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 на 2/6 частини спірного домоволодіння АДРЕСА_1 та виділити їй в натурі в житловому будинку А-1 приміщення: жиле 1-3 площею 8 кв.м., жиле 1-4, площею 10.1 кв.м., нежиле 1-5 площею 4,1 кв.м. та 1-6 площею 2,8 кв.м., сарай «Г», літні кухні «Ж», «Б», душеву «И», Ѕ погребу з шейкою «В».
В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що самовільні побудови у спірному домоволодінні були зведені її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а отже увійшли до складу спадщини після їх смерті та мають бути успадковані нею та позивачем у рівних частках.
Ухвалами суду від. 25.07.2007 р. та від 27.09.2007 р. позовні вимоги в частині виділу частки в натурі та в частині відшкодування шкоди були виділені у самостійне провадження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 з урахуванням самовільних побудов в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , а також зобов'язано виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради розглянути питання про введення до експлуатації нерухомого майна, самовільно збудованого у домоволодінні АДРЕСА_1 , зустрічний позов ОСОБА_2 було задоволено у повному обсязі та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 з урахуванням самовільних побудов в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 137-138).
Однак ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2007 року в повному обсязі, посилаючись на те, що судом всупереч вимогам закону визнано право власності на частину домоволодіння з урахуванням самовільних побудов та за відповідачем, яка не приймала участі у будівництві, визнано право власності на це майно.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено та скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2007 року, а справу направлено на новий розгляд (т. 1 а.с.220).
Позивач та його представник у судовому засіданні основний позов підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволенні, проти задоволення зустрічного заперечували.
Відповідач та її представник у судовому засіданні основні позовні вимоги визнали частково, зустрічні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради у судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином (т. 1 а.с. 251).
Представники третіх осіб - Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори та КП «ДМ БТІ» у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, надали на адресу суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності, покладались на розсуд суду (т. 1 а.с. 228, 236).
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення основних позовних вимог, а також часткового задоволенню зустрічних з наступних підстав.
Судом встановлено, що за договором від 26.06.1956 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 , що з 21.06.1955 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 90/зв) була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 728 кв.м. (т. 1 а.с. 12, 13), на якій у період 1956 -1960 рр. ОСОБА_3 звів житловий будинок житловою площею 26,9 кв.м., загальною площею 50,5 кв.м., сарай, літню кухню, туалет, що були введені до експлуатації з уточненою адресою - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 60).
Позивач за основним позовом ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 91, 91/зв, 96).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т. 1 а.с. 23). Після його смерті його дружина ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на Ѕ частину спірного домоволодіння як набутого спільно під час перебування у зареєстрованому шлюбі (т. 1 а.с. 9), а решта домоволодіння було успадковане нею, позивачем та відповідачем у рівних частках - по 1/6 частині кожному (т. 1 а.с. 8).
Судом також встановлено, що після смерті батька ОСОБА_1 у спірному домоволодінні добудував самовільні споруди: добудова літ. а»-1, сарай З, гараж Е, літня кухня Ж, а також у житловому будинку літ. А-1 кухня 1-4 переобладнана у житлову кімнату, дані обставини підтверджуються поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 24). З заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулася відповідач за основним позовом ОСОБА_2 (т.1 а..с. 86), а позивач ОСОБА_1 згідно ст. ст. 548, 549 ЦК України у чинній на той час редакції Закону 1963 р. вважається таким, що прийняв спадщину як особа, що зареєстрована та постійно проживає у спірному домоволодінні (т. 1 а.с. 7/зв).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого майнового права, і одним із способів захисту цивільного права може бути визнання права.
Відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що була відведена для цих цілей та на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, що самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на самовільні побудови грунтуються на зведенні у спірному домоволодінні підсобних будівель, а також на переобладнанні існуючого нежитлового приміщення у житлову кімнату, суд вважає вимоги позову в частині визнання за ОСОБА_1 одноособово права власності на самовільні побудови законними, що є підставою для їх задоволення.
Враховуючи вищевикладене суд приходь висновку про те, що спірне домоволодіння було успадковане сторонами у рівних частках, в тому числі по 1/6 його частині після смерті ОСОБА_3 та по 1/3 його частині після смерті ОСОБА_4 , а право власності на самовільні побудови у спірному домоволодінні підлягає визнанню за ОСОБА_1 , оскільки самовільні споруди та переобладнання, зведені за рахунок його власної праці та коштів. При цьому суд враховує, що самовільні побудови нормативним вимогам відповідають (а.с. 18-21), прав інших осіб не порушують (а.с. 26, 27), У зв'язку з цим позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частину спірного домоволодіння та визнання за ним права власності на самовільне будівництво, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частину спірного домоволодіння.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Враховуючи, що вимоги первісного та зустрічного позовів задоволені частково, сторони вимог щодо повернення судових витрат не заявляли, питання про стягнення з кожної з сторін на користь іншої суми понесених судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України в редакції Закону 2003 р., ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа -КП “ДМ БТІ» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та на самовільно збудоване нерухоме майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з шлакобетонного будинку А-1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільні побудови в домоволодінні по АДРЕСА_1 , а саме: гараж Е, літню кухню Ж, сарай З, а також прибудови а''-1 (приміщення 1-7) площею 7,4 кв.м., переобладнення приміщення 1-4 площею 10,1 кв.м.в жилому будинку А-1.
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи -Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП “ДМ БТІ» про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з шлакобетонного будинку А-1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.
Суддя Г.В. Черновськой