Справа № 2-7366/11
29 вересня 2011 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
Секретаря -Ткаченко В.І.
За участю:
Представника позивача - Калініченко К.Ю. Представника відповідача - Позднякової СЕ.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк'про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 28.03.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № ОК81АК.100030342, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 62.465, 20 грн. на строк до 27.03.2015 р. зі сплатою за користування ним 9,6% річних. У лютому 2009 р. позивач був повідомлений без пояснення причини про те, що розмір щомісячного платежу збільшений, а у жовтні 2010 р. довідався про те, що причиною цього було збільшення банком в односторонньому порядку кредитної ставки за договором на 11% річних. Вважаючи дії банку такими, що порушують його права та суперечать законодавству України, позивач з урахуванням уточнення позову (а.с. 60-62) просив суд визнати незаконним одностороннє збільшення відповідачем процентної ставки за укладеним між сторонами кредитно-заставним договором від 28.03.2008 р. № ОН81АК100030342, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості згідно первісній процентній ставці та зарахувати зайво сплачені суми в рахунок погашення кредиту, зобов'язати відповідача зарахувати суму у розмірі 600, 00 грн., сплачену за надані довідки, в рахунок погашення кредиту.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягала з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.03.2008 р. між відповідачем та позивачем був укладений кредитно-заставний договір № БК81АК100030342, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 62.465, 20 грн. на строк до 27.03.2015 р. зі сплатою за користування ним 9,6% річних (а.с. 6-24).
05.01.2009 р. відповідачем у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку фінансових ресурсів було прийняте рішення про підвищення процентних ставок за раніше наданими кредитами (а.с. 73, 74), що стосувалося зокрема договору, укладеного з позивачем.
Листом від 06.01.2009 р., надісланим на адресу позивача 08.01.2009 р., останній був повідомлений про збільшення з 01.02.2009 р. процентної ставки за вищезазначеним договором до 21% річних, при цьому йому було запропоновано у випадку незгоди з таким підвищенням повідомити про це банк та погасити заборгованість у повному обсязі на попередніх умовах. Також було зазначено, що у випадку погашення до 01.02.2009 р. заборгованості у розмірі 6.000, 00 грн. процентна ставка буде підвищена до 16,08% річних, у випадку погашення 11.000, 00 грн. вона буде залишена на попередньому рівні (а.с. 69-71).
У подальшому позивач належним чином виконував договір на змінених умовах, заборгованість з повернення кредиту відсутня (а.с. 75-77).
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, у п. 6.3.1 спірного кредитно-заставного договору від 28.03.2008 р. № ОК81АК100030342 сторони визначили, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо у межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.
Таке положення відповідає змісту чинного на час його укладання цивільного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 212 ЦК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України, за якими сторони договору можуть передбачити можливість односторонньої зміни його умов за визначених підстав та у встановлених межах. Позивач зі свого боку погодився з такими умовами договору, підписавши його особисто, заперечень проти них на той час не мав, що підтвердив у судовому засіданні. Крім того, йому була надана можливість відмовитися від подальшого виконання договору на змінених умовах шляхом повернення суми кредиту.
Також суд приймає до уваги, що відповідач свій передбачений договором обов'язок щодо надіслання повідомлення про підвищення процентної ставки виконав, що підтверджується штампом пошти у реєстрі відправлень (а.с. 69-71), та подальше отримання відповідного листа адресатом залежало від добросовісності останнього. Крім того, позивач зі зміною умов договору фактично погодився, виконуючи його у подальшому з урахуванням збільшення процентної ставки.
Немає підстав вважати підвищення відповідачем процентної ставки за кредитом необгрунтованим, оскільки постановою Правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку'з 30.04.2008 року облікова ставка була підвищена до 12 % річних, при цьому станом на час укладання кредитного договору її розмір дорівнював 8 % річних. Крім того, відповідно до статистики НБУ курс долара США до гривні з моменту підписання сторонами кредитного договору до часу зміни банком процентної ставки за користування кредитом, збільшився більше ніж на 10%. З настанням одної зі згаданих подій, відповідно до п. 6.3.1 спірного договору, відповідач набув право збільшити процентну ставку за користування кредитом.
Посилання позивача на положення актів законодавства, що набули чинності після укладання спірного договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності, а також новий акт законодавства, у випадку втрати чинності попереднім, застосовується до прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір був укладений 28.03.2008 р., з цього ж часу виникли відповідні права та обов'язки сторін, зокрема право відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом у визначених випадках та межах, рішення про підвищення процентної ставки та повідомлення про це позивача мали місце 05.01.2009 р. та 08.01.2009 р., немає підстав вважати, що зазначені положення законодавства підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Аналогічна правова оцінка таким правовідносинам була надана Верховним Судом України у рішенні від 22.12.2010 р. у цивільній справі № 2-36681 св 10 (а.с. 79-81).
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними такими, що не ґрунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задоволенні - відмовити. При цьому належить відмовити також у задоволенні вимог щодо здійснення перерахунку заборгованості згідно первісній процентній ставці та зарахування зайво сплачених сум в рахунок погашення кредиту, оскільки їх задоволення ґрунтувалося на задоволенні згаданої вимоги.
Позовні вимоги в частині зарахування суми у розмірі 600 грн., сплаченої позивачем за надання йому інформації, в рахунок погашення кредиту, задоволенню не підлягають, оскільки надання письмових довідок та виписок на платній основі не суперечить закону або існуючим між сторонами договірним зобов'язанням, а також не є консультацією у розумінні п. 6.1.3. укладеного між сторонами кредитно-заставного договору від 28.03.2008 р. № ОК81АК.100030342, на який посилався позивач.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, а саме не відшкодовуються позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 203, 212, 215, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
У задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.
У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.А. Мазниця