Справа № 2-6084/11
заочне
21 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.
при секретарі -Біжко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, треті особи -Прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська студія телебачення, телерадіокомпанія «Стерх», редакція газети «Дніпровська правда», редакція газети «Наше місто», редакція газети «Придніпровська магістраль'про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2010 року позивачі звернулися до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому, з уточненням позовних вимог, просили суд:
- визнати розповсюджену інформацію недостовірною та зобов'язати ДПА у Дніпропетровській області спростувати усно перед мешканцями провулку Радіо та письмово, - в рубриках "кримінальні новини" 11-го та 34-го телеканалів Дніпропетровської області, в газетах «Дніпровська правда», «Наше місто'та «Придніпровська магістраль'інформацію про знаходження в оселі позивача вогнепальної зброї, уготованої проти співробітників УПМ ДПА її мешканцем, що вчинив особливо тяжкий злочин у сфері оподаткування, в т.ч. оприлюднити виправдовувальну інформацію стосовно ОСОБА_2 з позначенням назви, дати і підстав винесення судових рішень про визнання постанов слідчого ДПА про порушення кримінальної справи №99016321 незаконними.
- стягнути за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 - 10 000 грн., ОСОБА_2 - 15 000 грн., ОСОБА_3 - 5 000 грн. моральної шкоди, завданої порушенням таємниці їх приватного життя і недоторканості житла та розповсюдженням співробітниками ДПА у Дніпропетровській області усно і в засобах масової інформації Дніпропетровської області відносно них недостовірної інформації.
- судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідачів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив суду, що 14.02.2001 року відносно нього старшим слідчим СГ ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Гайдою В.А. було порушено кримінальну справу №99016321 за ст.148 (3) КК України, провадження у якій контролювалось ДПА.
06.06.2002 року у відсутність позивачів та представника органу місцевого самоврядування співробітники був проведений обшук за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
В ході обшуку співробітники ДПА вилучили особисті речі і мисливські документи з мисливською амуніцією ОСОБА_2 .
Протягом часу з 08.06.2002 р. по 16.06.2002 р. матеріали кримінальної справи №К99016321 у вигляді відео - фотозйомки епізодів обшуку з боку ДПА було оприлюднено в регіональних ЗМІ Дніпропетровської області з негативними коментарями та обставини приватного життя осіб, проживаючих в цьому помешканні.
Позивач стверджував, що, таким чином, ніби - то незаконні дії ДПА завдали значної шкоди честі та гідності позивачам, призвели до моральних страждань, пов'язаних з порушенням усталених нормальних життєвих і ділових зв'язків з оточуючими, необхідності виправдовування. Як наслідок, від кожного з позивачів потребувалося докладання додаткових зусиль для організації свого особистого життя, для відновлення довіри з боку знайомих та оточуючих, на задоволенні позову наполягав.
Відповідачі в судове засідання по справі не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. За таких обставин, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи на підставі наявних у ній даних і доказів і постановлення заочного рішення.
Представник третьої особи та прокурор в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти:
За результатами дослідчих перевірок в період з 01.02.2000 року по 31.10.2000 року посадові особи ТОВ «Земля-Комплекс'шляхом зниження об'єкта оподаткування ухилились від нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість на загальну суму 93 877 грн., внаслідок чого до бюджету держави не поступило грошових коштів на суму в 5 522,2 раз перевищуючу встановлений неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.
16.02.2001 року СГ ВПМ ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська по даному факту було порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Земля-Комплекс'за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.148-2 КК України.
За результатами дослідчих перевірок в період з 01.02.2000 року по 31.10.2000 року посадові особи ТОВ «Земля-Комплекс'шляхом зниження та приховування об'єкта оподаткування ухилились від нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток на загальну суму 394,4 тис. грн., внаслідок чого до бюджету держави не поступило грошових коштів на суму в 23435,2 раз перевищуючу встановлений неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.
23.02.2001 року СГ ВПМ ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська по даному факту було порушено кримінальну справу№99016313 відносно посадових осіб ТОВ «Земля-Комплекс» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.148-2 КК України.
Згідно ст.4 КПК України, слідчий і орган дізнання зобовязані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу у кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом до встановлення події злочину, осіб, винних у вчинення злочину, і до їх покарання.
Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи та в ході провадження досудового слідства по кримінальній справі обмеження прав громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , не було. До цих громадян не застосовувались запобіжні заходи у вигляді взяття під варту з утриманням в СІЗО та/або обрання міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд чи іншого запобіжного заходу - про особисту поруку (під заставу).
28.05.2002 року старшим слідчим СГ ПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Гайдою В.А. на підставі матеріалів кримінальної справи №99016321 за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами TOB «Земля-Комплекс'та ПМП «СД» на ім'я голови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська винесено подання про проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , за місцем мешкання громадянина ОСОБА_2
28.05.2002 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська була винесена постанова про дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_2
06.06.2002 року, за дорученням слідчого, оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Щолоковим Д.В. був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 - за адресою АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що дії слідчого щодо проведення обшуку домоволодіння та місцезнаходження TOB «Земля-Комплекс'і ПМП «СД'виконувались у цілковитій відповідності з КПК України, Конституцією України та іншими нормативно - правовими актами.
Як вбачається із заявленого позову, позивачі звернулися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу, сформулювавши його, як позов про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства податкового органу.
При цьому позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилаються як на підстави їх задоволення, - на загальні норми прямої дії ст.56 Конституції України та загальні норми ст. ст. 1173, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.
Враховуючи обставини, докази, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, суд вважає, що відсутні підстави про задоволення позовних вимог щодо стягнення за рахунок державного бюджету на користь позивачів моральної шкоди, завданої порушенням таємниці їх приватного життя і недоторканості житла та розповсюдженням співробітниками ДПА у Дніпропетровській області усно і в засобах масової інформації Дніпропетровської області відносно них недостовірної інформації.
Згідно до ст.56 Конституції України право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень, як і будь-яке інше суб'єктивне право не є абсолютним, а має межі та процедуру своєї реалізації.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст.1176 ЦК України встановлено особливий порядок (режим, межі та процедури) відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання, визначені у ЦК України вичерп ним чином.
Так, відповідно до правових приписів даної статті спеціальний делікт виникає у разі:
незаконного засудження фізичної особи; незаконного притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності; незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд; незаконного затримання; незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Констатуючим є те, що обов'язковою умовою для настання відповідальності за ч.1 ст.1176 ЦК України, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними.
Таким чином, як свідчать матеріали даної справи, позивачі не надали належних доказів - встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду, факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів - відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 немає, таким чином, згідно з п.11 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду'позивачі не набули права на відшкодування такої шкоди, а отже у суду відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Щодо вимог позивачів про визнання розповсюдженої інформації недостовірною та зобов'язання ДПА у Дніпропетровській області спростувати усно та письмово таку інформацію, позивачами в якості доказу надано до суду витяг з газети «Дніпровська правда» від 14.06.2002 р. №23(15015), в якому, на погляд позивачів, міститься недостовірна інформація відносно кожного з них.
Проте, із тексту публікації не вбачаються їх прізвища, ім'я та по батькові та адреси, за якою проживають позивачі та проводився обшук - АДРЕСА_1 . Дана стаття висловлює оціночні судження, які не містять фактичних даних відносно позивачів.
Згідно з приписами ч.1 ст.471 Закону України від 02.10.1992 №2657-ХІІ «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною 2 ст.471 Закону України «Про інформацію» встановлено, що оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає, що оціночні судження, наведені у статті в газеті «Дніпровська правда» не підлягають спростуванню.
Позивачі в своєму позові зазначили, що 08.06.2002р., 10.06.2002р. нібито двічі на день (з 08.00 год. по 08.35 год., 19.00 год. по 19.35 год. в рубриках «кримінальні новини» 11-го та 34-го каналів мовлення Дніпропетровської області, поширювалась недостовірна інформація відносно позивачів.
Відповідно до ст.7 ЦК УPCP ( чинного на момент оприлюднення інформації на каналах радіомовлення), щодо вимог про спростування відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію, та про відшкодування моральної шкоди законодавцем було встановлено строк позовної давності в один рік. Крім того, доказів того, що розповсюджена інформація в ЗМІ стосувалася саме позивачів, була недостовірною та ганьбила їхню честь, гідність та репутацію позивачами суду не надано.
Згідно з п.2 ч.2 ст.258 ЦК України (набув чинності з 01.01.2004 року) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації. (ч.3 ст.258 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає в цій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає можливим у позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного казначейства України, ДПА у Дніпропетровській області, треті особи -Прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська студія телебачення, телерадіокомпанія «Стерх», редакція газети «Дніпровська правда», редакція газети «Наше місто», редакція газети «Придніпровська магістраль» про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, треті особи -Прокуратура Дніпропетровської області, Дніпропетровська міська студія телебачення, телерадіокомпанія «Стерх», редакція газети «Дніпровська правда», редакція газети «Наше місто», редакція газети «Придніпровська магістраль'про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: