Справа № 2-6845/11
(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)
07 вересня 2011 р. Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Мазниці А.А.
Секретаря -Ковальської Т.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк», про розірвання договору,-
У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що 28.05.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № DN81АR70260298, згідно якого ним були отримані кредитні кошти з метою придбання автомобіля у розмірі 43.376,00 грн. зі сплатою за користування ним 9,60% річних з кінцевим терміном повернення до 27.05.2011 р.
Також між позивачем та ЗАТ «СК «ІНГОСТРАХ» було укладено договір особистого страхування від 28.05.2008 р. № DN81LK70260298 та договір страхування наземного транспорту від 28.05.2008 р. № DN81AR70260298, відповідно до яких ОСОБА_1 зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.
Укладений між сторонами кредитно-заставний договір позивач вважає таким, що підлягає розірванню, посилаючись на те, що 18.08.2009 р. він достроково погасив всю суму кредиту, однак в грудні 2010 р. отримав листа від ПАТ КБ «ПриватБанк», яким був повідомлений, що станом на 06.12.2010 р. має заборгованість за кредитним договором № DN81АR70260298 від 28.05.2008 р. у розмірі 5.090,63 грн. та має сплатити суму пені у розмірі 863,28 грн. Позивач пов'язує дану обставину з тим, що повинен був внести черговий страховий платіж за вищезгаданим кредитним договором на рахунок банку, а помилково перерахував кошти у страхову компанію, у зв'язку чим у нього виникла заборгованість по кредиту, втім банк протиправно не повідомив його про наявність останньої.
На підставі викладеного позивач просив суд кредитно-заставний договір від 28.05.2008 р. № DN81АR70260298 розірвати, а також стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 5.000,00 грн.
Позивач до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 40).
Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 37), що є підставою для вирішення справи у заочному порядку.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.05.2008 р. між відповідачем та позивачем був укладений кредитно-заставний договір № DN81АR70260298, згідно якого останнім були отримані кредитні кошти з метою придбання автомобіля у розмірі 43.376,00 грн. зі сплатою за користування ним 9,60% річних та кінцевим терміном повернення до 27.05.2011 р. (а.с. 11-21).
Також між позивачем та ЗАТ «СК «ІНГОСТРАХ'було укладено договір особистого страхування від 28.05.2008 р. № DN81LK70260298 (а.с. 7) та договір страхування наземного транспорту від 28.05.2008 р. № DN81AR70260298 (а.с. 10), відповідно до яких ОСОБА_1 зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.
Так, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що кредитно-заставний договір необхідно розірвати, оскільки відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки, своєчасно не повідомивши його, що грошові кошти внесені позивачем не на той рахунок, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом.
Також позивач посилається на те, що відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного між ними договору, не повідомивши його з першого дня виникнення заборгованості, він вважає, що договір має бути розірваним.
Такі твердження суд оцінює критично, оскільки згідно ст. 210 ЦК України розірвання договору допускається за згодою сторін, а також з інших підстав згідно визначеного переліку. При цьому у спірних правовідносинах наявності таких підстав не вбачається, зокрема відповідач на розірвання спірного договору не погодився, а також у його діях відсутнє порушення договірного зобов'язання. Так, згідно пп. 3.4.1., 3.4.2. укладеного між сторонами кредитно-заставного договору від 28.05.2008 р. № DN81АR70260298 позичальник зобов'язаний був надати банку підтверджуючий документ щодо сплати чергового страхового платежу, а у випадку відсутності такого документу банк здійснював відповідний платіж самостійно, при цьому у позичальника виникав обов'язок на протязі 30 днів відшкодувати зазначені витрати. Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що документ щодо здійснення чергової виплати на користь страхової компанії був наданий відповідачеві позивачем, в останнього виходячи з вищезазначених положень договору були всі підстави передбачати здійснення такого платежу банком та виникнення заборгованості.
Крім того, листом відповідача від 06.12.2010 р. (а.с. 28) позивача було повідомлено, що для вирішення та задоволення його вимог щодо повернення помилково сплаченого страхового платежу йому необхідно звернутися до відділення ЗАТ «СК «ІНГОСТРАХ», в якому було укладено договір страхування, з наступним узгодженням цього питання з головним офісом ПАТ КБ «ПриватБанк». Як випливає з позовної заяви та матеріалів справи, таке звернення з боку позивача відсутнє.
Виходячи з наведеного підстав для визнання дій відповідача такими, що істотно порушують умови укладеного між сторонами договору, та інших підстав, визначених ст. 210 ЦК України, у спірних правовідносинах не вбачається, на розірвання спірного договору відповідач не погодився, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині розірвання кредитно-заставного договору від 28.05.2008 р. № DN81АR70260298 -відмовити.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки її відшкодування у спірних правовідносинах, що врегульовані законодавством про захист прав споживача, не передбачене, а також у діях відповідача не вбачається ознак неправомірності, що виключає настання цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: