№ 2- 8267
2011 рік
04 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі -Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та витрат, -
ОСОБА_1 27 травня 2011 року звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат. Позивач в своєму позові посилається на те, що 24 лютого 2011 року відповідач робила будівельні роботи по переобладнанню та переплануванню свого житла, що знаходиться поруч з житлом позивачки, і пошкодила одну зі стін помешкання позивачки, в результаті чого вона (позивач) постраждала, їй завдана матеріальна і моральна шкода, пошкоджено її квартиру, позивач звернулася до міліції, яка винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної, цією постановою доведена винність відповідачки з заподіянні шкоди позивачу. Вказаними діями, пов'язаними з порушеннями правил співмешкання сусідів, позивачу завдано значну матеріальну і моральну шкоду, він поніс витрати та інш.. Вважає, що вказану шкоду повинен відшкодовувати відповідач і просила стягнути з відповідача матеріальну і моральну шкоду згідно її розрахунку, висновку експерта та всі понесені нею витрати на оплату експертизи, судові та інші, задовольнивши позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить 70/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (фактично квартира АДРЕСА_2 ), відповідачці ОСОБА_2 належать 30/100 часток цього ж домоволодіння (фактично квартира АДРЕСА_3 ): тобто будинок на два господаря. 24 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_2 проводила будівельні роботи по переобладнанню та переплануванню свого житла, що знаходиться поруч з житлом позивачки і суттєво пошкодила одну зі стін помешкання позивачки, в результаті чого в стіні утворився отвір, позивач постраждала, їй завдана матеріальна і моральна шкода, пошкоджено її квартиру, позивач звернулася до міліції, яка винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної, цією постановою доведена винність відповідачки з заподіянні шкоди позивачу. Вказаними діями, пов'язаними з порушеннями правил співмешкання сусідів, позивачу завдано значну матеріальну і моральну шкоду, він поніс витрати та інш..
Позивачка звернулася з заявою до міліції про притягнення відповідачки до відповідальності за пошкодження її майна та протиправні дії. Постановою дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27 лютого 2011 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю складу кримінального злочину. Постанова набрала законної сили та виконана.
В добровільному порядку шкода відповідачкою не відшкодована, виник спір і позивачка вимушена була звертатися з позовом до суду. Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільної справи та відмовного матеріалу, на думку суду, винним у вказаному пошкодженні житла позивачки і завданні їй шкоди є відповідачка ОСОБА_2 .. При цьому порушення нею правил переобладнання і перепланування житла, співмешкання громадян знаходилось у прямому причинно-слідчому зв'язку із наслідками у вигляді пошкодження житла позивача.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27 лютого 2011 року встановлено факт завдання діями вказаної особи (відповідач) шкоди позивачу, а також наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями ОСОБА_2 та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу і відповідно винність відповідача в завданні шкоди, ця вина встановлена і не оспорена.
Постанова дільничного інспектора міліції Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 27 лютого 2011 року відносно ОСОБА_2 набрала законної сили, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце винні дії відповідача, факт завдання ушкоджень позивачу, наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями відповідача і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що винними діями відповідача позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає (крім пошкодження житла) і в наступному: витрати на оплату експертизи, правову допомогу та судові витрати. Таким чином, в результаті винних дій відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому ... додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Таким чином неправомірними діями відповідача, пов'язаними з непарвомірним пошкодженням помешкання позивача, останній було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).
Суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду повністю: матеріальну шкоду - 4102 грн. 80 коп., витрати на експертизу в сумі 1200 грн. і на правову допомогу в сумі 2000 грн., оскільки ця шкода і всі вказані витрати підтверджені належними доказами в судовому засіданні, шкода настала.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі відповідачкою цього зроблено не було.
Крім матеріальної шкоди позивачу була завдана і моральна шкода, що полягає в наступному: на час та після події пошкодження житла позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись зі своєю родиною. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; сам факт перенесення події, фізичний біль та інш., безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну але й душевну біль і завдало глибокої душевної травми; особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач активна людина, а в результаті пошкодження житла вимушений був на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колишніми колегами по роботі; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди -в розмірі 1000 грн..
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, виходячі з вимог зазначених норм матеріального права витікає, що неправомірними діями відповідача, пов'язаними з пошкодженням житла сусідньої квартири позивачу було завдано моральної шкоди, яка знаходиться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і яка підлягає повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача), оскільки завдання шкоди було внаслідок правопорушення, тобто грубого порушення прав особи та законодавства в цілому; завдання шкоди здоров'ю позивача; завдання майнової шкоди позивачу; завдання збитків позивачу; вимушеність на протязі тривалого часу захищати свої порушені права; невірне ставлення до своєї поведінки з боку відповідача, який не здійснив дій, щодо відшкодування завданої шкоди і продовжує не визнавати свою вину.
Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідач ОСОБА_2 повинна довести, що її дiями не було порушено її права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.
Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-якi домовленості i зобов'язання стосовно вiдповiдача відносно завданої шкоди, предмета спору, а вiдповiдач не довів незаконність дій позивача. Твердження вiдповiдача про наявнiсть будь-яких iнших зобов'язань стосовно позовних вимог - є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки воно спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити: стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 4102 грн. 80 коп., витрати на експертизу в сумі 1200 грн. і на правову допомогу в сумі 2000 грн., витрати на судовий збір в сумі 83 грн. 03 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120 грн. та моральну шкоду 1000 грн., а всього 8505 грн. 83 коп., оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону і знайшли своє підтвердження в ході судового засідання.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41. 55, 124 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України; ст. ст. 3, 10, 11, 61, 81, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 4102 грн. 80 коп., витрати на експертизу в сумі 1200 грн. і на правову допомогу в сумі 2000 грн., витрати на судовий збір в сумі 83 грн. 03 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120 грн. та моральну шкоду 1000 грн., а всього 8505 грн. 83 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -