Справа № 367/2477/24
Провадження №2-з/367/59/2025
Іменем України
17 квітня 2025 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Якименка Миколи Миколайовича про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, -
16 квітня 2025 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Якименко М.М. подав заяву про забезпечення зустрічного позову у даній справі.
Заява про забезпечення зустрічного позову обґрунтована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження сина батько приділяє дитині увесь свій вільний час. Позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 самоусунулась від виховання сина, вийшла на роботу та з травня 2023 року майже зовсім не проводила з сином час, а з листопада 2023 року взагалі відсутня в його житті.
Представник зазначає, що 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 насильницьким способом із застосуванням сили, із залученням сторонніх осіб, викрала сина. Які наміри в неї були щодо ОСОБА_4 невідомо. Так, ОСОБА_2 скориставшись, тим, що ОСОБА_1 не було вдома, вчинила напад на будинок, де він проживав з ОСОБА_4 . У той час з дитиною була бабуся ОСОБА_4 - мати ОСОБА_1 . ОСОБА_5 . Декілька людей, в тому числі і ОСОБА_2 , незаконно потрапили в будинок, вибивши у ньому вікно, насильно утримували матір ОСОБА_1 та викрали малого ОСОБА_4 , сплячим та не одягненим у теплий одяг серед зими.
Батько зміг повернути сина додому, але з того часу є висока ймовірність повторних спроб викрадення сина, що завдасть малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шкоди.
Дитина малолітнього віку потребує сталого звичного їй середовища та сталого розпорядку дня. ОСОБА_4 звик до оточення, в якому знаходиться з народження. Саме батько з моменту народження сина і до цього часу забезпечує синові необхідний йому догляд, розпорядок дня, прогулянки, тощо.
Згідно з висновком фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на звернення його батька ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 09 вересня 2024 року: аналіз психологічного обстеження показав, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) має тісну, надійну прив'язаність та позитивну прихильність до батька, який є його опорним об'єктом і якого він чітко пов'язує з відчуттям захищеності та безпеки. Фігуру батька наразі сприймає як важливу і основну для себе, тяжіє до активного спілкування та боїться втратити можливість спілкуватися з ним.
Представник зазначає, що дитина перебуває у сталому середовищі, що є для неї безпечним і є прийнятним. Зміна місця проживання дитини з місця проживання з батьком на місце проживання з матір'ю є неможливою через те, що викличе у дитини значні психологічні травмівні зміни. Відібрання дитини від батька є неприпустимим через негативні психологічні наслідки для здоров'я дитини.
Представник ОСОБА_6 стверджує, що за таких обставин, на час розгляду в суді спору про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зміна місця проживання дитини неможлива та нашкодить дитині.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначає, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Зазначає, що батьки між собою не вирішили питання щодо місця проживання дитини і наразі такий спір перебуває на розгляді суду. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно і безперервно та за власним бажанням проживає разом з батьком. З метою не допустити травмування ОСОБА_4 , забезпечити малолітній дитині психологічний комфорт, відчуття захищеності і безпеки, в його найкращих інтересах на час розгляду справи в суді не змінювати місце проживання.
Представник наголошує, що в умовах воєнного стану мати ОСОБА_4 може вільно без згоди батька вивезти малолітню дитину за кордон. З урахуванням того, що в цей період права батька на виїзд за кордон обмежені, така зміна місця проживання дитини вкрай ускладнить та навіть унеможливить в подальшому виконання судового рішення у справі про визначення місця проживання дитини.
Звернення до суду із заявою про забезпечення позову є єдиною можливістю відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом захистити найкращі інтереси дитини та запобігти різкій зміні місця проживання дитини, яка завдасть їй психологічної шкоди і унеможливить виконання рішення в майбутньому, якщо таке буде ухвалене на користь батька, оскільки в нинішніх умовах мати має вільну можливість вивезти дитину з України.
Наразі, ОСОБА_1 має інформацію про те, що ОСОБА_2 готується до повторної спроби викрадення дитини і вивезення дитини з України.
Звертає увагу, що забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі №686/8535/20). Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21 (провадження № 61-11187св22).
Представник вважає, що у даному випадку заборона зміни місця проживання ОСОБА_4 , який наразі проживає з батьком, до моменту вирішення спору про визначення місця проживання дитини, є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи правову природу спору, найкращі інтереси малолітньої дитини та тривалість розгляду справи судом, а також з огляду на те, що сприяння забезпеченню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини - ОСОБА_4 особисто з його батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, щонайменше матері, відібрати і повністю обмежити та взагалі відгородити дитину від батька.
Враховуючи викладене, представник позивача за зустрічним позовом просить: в порядку забезпечення зустрічного позову заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так і із залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів по лінії матері дитини, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичним місцем проживання наразі якого є проживання разом з його батьком ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №367/2477/24 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення зустрічного позову, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача за зустрічним позовом, суд приходить до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пунктом 2 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом: заборони вчиняти певні дії.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 76).
У пункті 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
Під час оцінки та визначення найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базисні елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, провадження № 61-19210св20; від 31 жовтня 2024 року у справі № 686/23557/23, провадження № 61-6396св24; від 06 листопада 2024 року у справі № 756/8947/21, провадження № 61-6421св24).
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження № 61-17922св21) зазначено, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини. Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
Отже, під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини свого звернення із такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено.
Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.
Позивачка ОСОБА_2 у позовній заяві просить: визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 . Позов обґрунтовує тим, що у шлюбі з відповідачем народився син ОСОБА_3 , після народження дитини відносини між сторонами почали погіршуватися, відповідач застосовував домашнє насильство по відношенню до позивачки, зловживав алкогольними напоями, не виконував обов'язки із забезпечення сім'ї, внаслідок чого позивачка вимушена була вийти з декретної відпустки, 06 лютого 2024 року відповідач примусово насильницькими діями відібрав у матері дитину, перешкоджає зустрічам матері з дитиною, переховується, не виконує ухвалу про забезпечення позову. При цьому, позивачка зазначає, що створила належні житлово-побутові умови для дитини, має високооплачувану роботу, характеризується позитивно, любить свого сина та спроможна забезпечити всім необхідним.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 у зустрічній позовній заяві просить: визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 . Зустрічний позов обґрунтовує тим, що у шлюбі з відповідачкою народився син ОСОБА_3 , з моменту народження сина батько приділяє дитині увесь вільний час, до народження дитини батько працював і зробив заощадження, нездатність матері доглядати за новонародженим сином зумовили необхідність батькові звільнитися з роботи та взяти обов'язки по догляду за сином на себе, після того, як ОСОБА_2 вийшла на роботу, вона стала вести аморальний спосіб життя, самоусунулась від виховання сина, залишала його на старшу дочку, в цей час саме батько забезпечував сину все необхідне, і саме з батьком у нього тісний емоційний зв'язок. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 насильницьким способом із застосуванням сили та залученням сторонніх осіб, викрала сина, батько зміг повернути сина додому. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що є власником нерухомості, а також має заощадження, у зв'язку з чим має можливість забезпечити належне піклування і розвиток дитини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року у справі №367/2251/24 задоволено заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постановлено визначити місце та час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його матір'ю ОСОБА_2 за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка; зобов'язано батька дитини - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері дитини - ОСОБА_2 у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов'язків.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Таким чином, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року про забезпечення позову на час розгляду судової справи про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце та час спілкування малолітньої дитини з його матір'ю ОСОБА_2 за наступним графіком: щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка, та зобов'язано батька дитини - ОСОБА_1 передавати малолітню дитину матері дитини у зазначені вище дні для спілкування та виконання батьківських обов'язків.
При цьому, забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так і із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унеможливить виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2024 року про забезпечення позову, якою визначено графік спілкування малолітньої дитини з матір'ю, зобов'язано батька дитини передавати малолітню дитину матері щотижня з 17 години 00 хвилин четверга до 08 години 00 хвилин понеділка та не обмежено місце перебування матері з дитиною у зазначені дні, вказана ухвала набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.
Посилання представника позивача за зустрічним позовом у заяві на ту обставину, що наразі ОСОБА_1 має інформацію про те, що ОСОБА_2 готується до повторної спроби викрадення дитини і вивезення дитини з України - не підтверджені відповідними доказами.
Інші обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення зустрічного позову, а саме фактичні обставини справи, повинні бути досліджені судом на етапі розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання про забезпечення зустрічного позову.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача за зустрічним позовом на обставини та докази щодо зміни місця проживання інших дітей матерями, які мають судовий спір з батьками дітей щодо визначення місця проживання цих дітей, оскільки вони не стосуються даної справи.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про те, що в заяві про забезпечення зустрічного позову представником позивача за зустрічним позовом не наведено обґрунтованих та об'єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення зустрічного позову у визначений ним спосіб за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню про зобов'язання батька дитини передавати малолітню дитину матері у визначені дні без обмеження їх місця перебування; не доведено існування ризику вчинення дій матір'ю дитини чи іншими особами, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд -
Відмовити представнику позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокату Якименку Миколі Миколайовичу у задоволенні заяви про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кравчук