29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"25" квітня 2025 р. Справа № 924/380/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оксі Банк" м. Львів
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" м. Хмельницький
2. ОСОБА_1 с. Зіньківці Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 4 142 246,58 грн
До Господарського суду Хмельницької області 17.04.2025 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оксі Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 про стягнення 4 142 246,58 грн, з яких 4 000 000,00 грн заборгованість по строковому кредиту, 74 739,73 грн заборгованість по строкових процентах та 67 506,85 грн заборгованість по прострочених процентах. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про неналежне виконання умов кредитного договору з відкриття відновлювальної кредитної лінії №57/24-ВКЛ від 14.10.2024 та договору поруки №57/24-ВКЛ-П від 14.10.2024.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.04.2025, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/380/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 22 травня 2025 року.
До суду 23.04.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою останній просить забезпечити позов шляхом:
- накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 , в межах суми заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №57/24-ВКЛ від 14.10.2024, яка складає 4 142 246,58 грн, у тому числі: 4 000 000,00 грн - заборгованість по строковому кредиту; 74 739,73 грн - заборгованість по строкових процентах; 67 506,85 грн - заборгованість по прострочених процентах, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
- заборони Товариству з обмеженого відповідальністю "Петрікор Вайн" повного або часткового відчуження, будь-якої інші передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, а саме товарами в обороті за договором застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14 жовтня 2024 року без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк", а саме на наступні товари в обороті (алкогольна продукція), ринковою вартістю 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень 00 копійок без ПДВ, які належать позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф, та м.Хмельницький, проспект Миру, 85, відповідно до договору застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14 жовтня 2024 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що 14 жовтня 2024 року між ТОВ "Петрікор Вайн" (позичальник, заставодавець) та АТ "Оксі Банк" (банк, кредитор, заставодержатель) укладено кредитний договір з відкриття відновлювальної кредитної лінії №57/24-ВКЛ, на виконання якого банк надав відповідачу 1 грошові кошти в розмірі 4 000 000,00 грн на строк із 14 жовтня 2024 року по 13 жовтня 2025 року, а відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити фіксовану процентну ставку у розмірі 22% річних, а також комісії на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується: порукою ОСОБА_1 відповідно до договору поруки №57/24- ВКЛ-П від 14 жовтня 2024 року; заставою товарів в обороті (алкогольна продукція), ринковою вартістю 10 000 000,00 грн без ПДВ, які належать позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф, та м. Хмельницький, проспект Миру, 85, відповідно до договору застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14 жовтня 2024 року. Однак в порушення умов кредитного договору позичальник невчасно та не в повному обсязі здійснює повернення наданих йому кредитних коштів, а також не сплачує проценти за користування кредитними ресурсами та пеню. Банк неодноразово звертався до позичальника та поручителя з вимогами щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, проте такі вимоги не виконані. Загальний розмір заборгованості ТОВ "Петрікор Вайн" станом на 01.04.2025 перед АТ "Оксі Банк" складає 4 142 246,58 грн. Позивач вказує, що банк звертався до відповідача 1 з листом щодо проведення перевірки фактичної наявності предмету застави, однак відповідач 1 не надав банку будь-якої інформації та документів, на контакт не вийшов, уповноважених осіб для проведення банком перевірки фактичної наявності предметів застави за договором застави не направив. Працівниками баку було здійснено виїзд на адресу зберігання товарів, які є предметом застави за договором застави, з метою перевірки наявності та стану заставного майна. За результатами перевірки складено акт фіксації відсутності доступу до заставного майна товарів в обороті, що знаходяться в заставі банку за договорами застави товарів в обороті № 57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 та № 50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023 (адреса м. Хмельницький, проспет Миру, 85) та акт перевірки наявності та оцінки майна, переданого в заставу за договором застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023, № 57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 (адреса: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф). Таким чином, є всі підстави стверджувати, що позичальником не виконано вимогу статті 43 Закону України "Про заставу" та п.п.1.6., 1.7. договору застави товарів в обороті, та дає можливість стверджувати, що такі дії з боку відповідача 1 свідчать про намір цього товариства приховати від банку фактичну відсутність товарів в обороті у складських приміщеннях, визначених договором застави товарів в обороті. Тобто, є всі підстави обґрунтовано вважати, що з боку позичальника здійснені заходи, метою яких є приховування від банка як кредитора, місця зберігання товарів в обороті з метою уникнення зобов'язань із реального виконання умов укладеного кредитного договору. Водночас, ця обставина також обтяжена тим, що виконання кредитного договору з боку ТОВ "Петрікор Вайн" не здійснюється протягом тривалого часу. Крім того, позивач звертає увагу на невиконання ТОВ "Петрікор Вайн" обов'язку щодо повідомлення актуальної інформації про зміну у складі засновника зазначеного товариства. Заявник вважає, що вказані обставини дають об'єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та наявні підстави для забезпечення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2025 вказану заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
При розгляді заяви Акціонерного товариства "Оксі Банк" м. Львів про забезпечення позову суд враховує наступне.
Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства "Оксі Банк" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 57/24-ВКЛ від 14.10.2024 у розмірі 4142246,58 грн, з яких 4 000 000,00 грн заборгованість по строковому кредиту, 74 739,73 грн заборгованість по строкових процентах та 67 506,85 грн заборгованість по прострочених процентах.
Отже, виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду вищевказаної позовної заяви (за умови її задоволення), безпосередньо залежить від того, чи матимуть відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" та ОСОБА_1 необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 30.10.2024 у справі № 905/825/24, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Також Об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначила, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Позивач зазначає, що відповідач 1 не здійснював сплату за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії № 57/24-ВКЛ від 14.10.2024, в зв'язку із чим банк неодноразово письмово звертався як до позичальника, так і до поручителя з вимогами погасити наявну кредитну заборгованість та сплатити банку проценти за користування кредитними коштами і прострочені проценти. Однак такі вимоги щодо сплати кредитної заборгованості ані позичальником, ані поручителем виконані не були.
Також бак вживав заходів щодо перевірки наявності предметів застави за договором застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024. Так, позивачу було надіслано лист за вих. № 1030-281/БТ від 21.03.2025 з вимогою надання заставодавцем документів та доступу для огляду заставного майна, а саме: товарів в обороті (алкогольна продукція), ринковою вартістю 10 000 000,00 грн без ПДВ, які належать позичальнику на праві власності та знаходяться за адресами: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф, та м. Хмельницький, проспект Миру, 85. Граничний термін, встановлений банком, для надання документів та фактичного доступу до приміщень з метою перевірки фактичної наявності предметів застави товарів в обороті визначений до 31.03.2025. Проте відповідач 1 не надав банку будь-якої інформації та документів, на контакт не вийшов, уповноважених осіб для проведення банком перевірки фактичної наявності предметів застави за договорами застави не направив. В зв'язку із чим позивач склав акт фіксації відсутності доступу до заставного майна товарів в обороті, що знаходяться в заставі банку за договорами застави товарів в обороті № 57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 та № 50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023 (адреса м. Хмельницький, проспет Миру, 85) та акт перевірки наявності та оцінки майна, переданого в заставу за договором застави товарів в обороті №50/23-ВКЛ-ТО від 14.12.2023, № 57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 (адреса: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф).
Крім того, позивач звертає увагу, що станом на день укладення кредитного договору, договору застави учасником ТОВ "Петрікор Вайн" був ОСОБА_1 , директором (керівником) цього товариства - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, 05.03.2025 АТ "Оксі Банк" виявлено, що з 03.03.2025 в структурі власності ТОВ "Петрікор Вайн" відбулись зміни у складі засновника, власника частки у статутному капіталі/кінцевого бенефіціарного власника позичальника, про що не було повідомлено банк. На даний час учасником та керівником відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться інша особа: ОСОБА_3 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100.
З метою виконання банком функцій суб'єкта первинного фінансового моніторингу в частині проведення моніторингу ділових відносин з врахуванням ризик-орієнтованого підходу, що здійснюється у процесі таких відносин щодо наявної у банку інформації про позичальника, як клієнта банку, його діяльність/фінансових операцій та ризик, а також для підтвердження або спростування у банку сумнівів, що виникли у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних позичальника, банк листом від 05.03.2025 № 1031/229БТ звернувся до ТОВ "Петрікор Вайн" з вимогою терміново (протягом не пізніше трьох днів з дати отримання цього повідомлення) надати на адресу банку інформацію, необхідну для здійснення належної перевірки позичальника, як клієнта банку, а саме: повну розгорнуту інформацію (договори, акти, витяги з державних реєстрів, паспортні дані осіб тощо) щодо змін у відомостях про позичальника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зміни керівника, власника частки у статутному капіталі та кінцевих бенефіціарних власників позичальника, а також щодо інших можливих змін, які відбулись, в тому числі заповнену анкету-опитувальник юридичної особи-клієнта (резидента/не резидента), оскільки в банку відсутня підтверджена зі сторони позичальника актуальна інформація про зміну у складі засновника позичальника, оновлення якої вимагається умовами договорів, укладених між позичальником та банком, а також вимогами чинного законодавства України з фінансового моніторингу. Однак ця вимога з боку ТОВ "Петрікор Вайн" виконана не була.
Водночас, для мети забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 41/24-ВКЛ-П від 09.08.2024. Як зазначає позивач, поручитель ОСОБА_1 станом на день укладення договору поруки був єдиним учасником ТОВ "Петрікор Вайн". З боку ОСОБА_1 не було здійснено погашення заборгованості за договором поруки, не вчинено інших дій, спрямованих на погашення заборгованості юридичної особи (ТОВ "Петрікор Вайн"), єдиним учасником якої станом на день надання кредиту він був, на контакт з представниками банку зазначена особа не йде, вимоги банку про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, договором поруки не виконує.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Із матеріалів справи вбачається, що розмір коштів, які просить стягнути позивач з відповідачів, є досить значним. При цьому, обставини, на які вказує позивач, свідчать про недобросовісну поведінку ТОВ "Петрікор Вайн" щодо виконання останнім своїх договірних зобов'язань.
Суд зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у відповідачів присудженої до стягнення суми коштів. Арешт грошових коштів відповідачів має на меті подальше звернення стягнення на такі кошти у разі задоволення позову.
Вжиття таких заходів забезпечення позову є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Також приймається до уваги, що у випадку арешту коштів, таке майно залишається у власності відповідачів з метою недопущення здійснення розпорядження ним й уникнення виконання судового рішення у майбутньому.
Такий захід забезпечення позову не позбавляє відповідача 1 його права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджає займатися господарською діяльністю, а лише обмежує його право на період дії таких заходів вільно користуватися грошовими коштами в межах ціни позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що заходи забезпечення позову застосовуються виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідачів, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Таким чином, дослідивши викладені позивачем доводи і надані на підтвердження цих доводів докази, суд дійшов висновку щодо розумності, обґрунтованості вимог заявника в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки відповідачів, наявності зв'язку між таким заходом забезпечення позову і предметом заявлених вимог, та вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову в межах суми заборгованості, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Визначені позивачем заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду у випадку задоволення вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів боржника.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженого відповідальністю "Петрікор Вайн" повне або часткове відчуження, будь-якої іншої передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження майном, а саме товарами в обороті за договором застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14 жовтня 2024 року без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк", то суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №57/24-ВКЛ від 14.10.2024 був укладений договір застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору предметом застави є майно в обороті - алкогольна продукція у скляних пляшках виробництва: Австралія, Іспанія, Італія, Португалія, Франція в асортименті, а саме: сухі білі вина, сухі червоні вина, сухі рожеві вина, напівсолодкі білі вина, напівсолодкі червоні вина, напівсолодкі рожеві вина, сухі ігристі вина, які є власністю застоводавця - ТОВ "Петрікор Вайн", та знаходяться за адресами: м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Сім'ї Хохлових, буд 11/2, літера Ф, та м.Хмельницький, проспект Миру, 85.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.
При заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу (ст. 42 вищевказаного закону).
Статтею 43 Закону України "Про заставу" визначено, що у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.
Відповідно до п. 1.7 договору застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024 заставою за цим договором обмежується право заставодавця на розпорядження предметом застави обов'язком підтримання залишку товарів, кількість якого не зменшується. Обмеження (підтримання залишку товарів, кількість якого не зменшується) полягає в тому, що заставодавець має право реалізовувати (продавати, обмінювати та іншим чином передавати іншій особі у власність або в оренду, лізинг, позику, позичку чи іншим чином) товари, що складають предмет застави, лише за умови того, що у власності заставодавця за тією ж адресою, що зазначена в п. 1.1 договору, вже знаходяться товари, що можуть бути предметом застави згідно до п. 1.6 договору в кількості та критеріям зазначеним в п. 1.2 договору.
Таким чином, нормами чинного законодавства та вказаним договором застави передбачено обов'язок відповідача 1 забезпечувати наявність у його складських приміщеннях товарів, які є предметом застави.
Позивач просить заборонити відповідачу повне або часткове відчуження, будь-якої іншої передачі третім особам права власності та/або користування або розпорядження алкогольними напоями, які знаходяться в обороті без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк".
Суд приймає до уваги, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Петрікор Вайн" є оптова торгівля напоями.
Визначений у договорі застави товар (алкогольні напої - вино) є товаром швидкого обороту, високоліквідним (тобто реалізується в найкоротші строки). Тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Петрікор Вайн" здійснювати повне або часткове відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження алкогольною продукцією без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк" значно ускладнить здійснення відповідачем 1 своєї господарської діяльності.
Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів відсутності у складських приміщеннях відповідача 1 визначеного договором застави товару. Долучені до заяви про забезпечення позову акт фіксації відсутності доступу до заставного майна товарів в обороті від 31.03.2025 та акт перевірки наявності та оцінки майна переданого в заставу від 31.03.2025 містять лише відомості з приводу того, що складські приміщення, в яких зберігаються товари в обороті, зачинені та доступ до них неможливий.
Крім того, суд звертає увагу на положення п. 2.1.6 договору застави товарів в обороті №57/24-ВКЛ-ТО від 14.10.2024, відповідно до яких при порушенні заставодавцем умов цього договору щодо зберігання, підтримання залишку товарів, кількість якого не зменшується та належного використання предмету застави, заставодержатель вправі шляхом накладення на майно (склади та приміщення, де знаходиться таке майно) своїх знаків і печаток та складання відповідного акту, призупинити операції з ними до виправлення порушень, тобто трансформувати заставу товарів в обороті в тверду заставу.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Також з огляду на вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на усі рахунки відповідачів в межах суми заборгованості та зважаючи на встановлені судом вище обставини, суд вважає, що заборона ТОВ "Петрікор Вайн" здійснювати відчуження, будь-яку іншу передачу третім особам права власності та/або користування або розпорядження товарами в обороті за договором застави без письмової згоди та поза контролем (участю) АТ "Оксі Банк" буде суперечити приписам ч. 4 ст. 137 ГПК України стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, суд зазначає, що вищевказані заходи забезпечення позову не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів учасників, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову в цій частині.
Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Акціонерного товариства "Оксі Банк" про забезпечення позову від 22.04.2025 задовольнити частково.
2. Накласти арешт на всі відкриті в усіх банківських установах рахунки, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (код 44509310) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми заборгованості за кредитним договором з відкриття відновлювальної кредитної лінії №57/24-ВКЛ від 14.10.2024, яка складає 4 142 246,58 грн, крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом;
3. У задоволенні решти заяви відмовити.
4. За даною ухвалою:
Стягувач: Акціонерне товариство "Оксі Банк" (м. Львів, вул. Газова, 17, код 09306278).
Боржник 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрікор Вайн" (м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 85, код 44509310).
Боржник 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кам'янець-Подільським РВ УМВС України в Хмельницькій області 29.10.1999, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала є виконавчим документом і підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 25.04.2025 та дійсна для пред'явлення до виконання по 25.04.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Суддя Л.О. Субботіна