Постанова від 16.04.2025 по справі 913/353/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Харків Справа № 913/353/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Левицька А.В., довіреність № 1541-К-Н-О від 19.06.2023;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2 (апелянта): Репетя В.О., ордер серія ВІ №1246545 від 29.12.2024;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Халеп'я Обухівського району Київської області (вх. № 3157 Л/2),

на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 (повний текст складено 09.12.2024) у справі № 913/353/24 (суддя Шеліхіна Р.М.),

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінський асфальтобетонний завод", м. Кремінна Луганської області,

2) ОСОБА_1 , с. Халеп'я Обухівського району Київської області,

про стягнення 1068187,97грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінський асфальтобетонний завод" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.12.2020 в розмірі 1068187,97грн, з яких: 942627,00грн - заборгованість за кредитом; 76920,07грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 48640,90грн - заборгованість з комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником - ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" своїх зобов'язань за кредитним договором від 01.12.2020 (послуга "Кредитний ліміт на поточний рахунок") в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів і сплати у повному обсязі відсотків та комісії за користування кредитом. Оскільки виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечено порукою згідно з договором поруки від 24.06.2021 №Р1623053119241311864, укладеним між поручителем - ОСОБА_1 та кредитором АТ КБ "Приватбанк", позивач вважає, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 942627,00грн; заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 65687,09грн та заборгованість з комісії в сумі 48640,90грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт перерахування банком кредитних коштів відповідачу-1 (позичальнику) у межах наданого ліміту в загальній сумі 942627,00грн, які останнім своєчасно не були повернуті, та відповідно до умов договору за період з 05.07.2022 вказана заборгованість за кредитом віднесена до простроченої, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд встановив, що розрахунок заборгованість з комісії в розмірі 48640,90грн за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до фактичних правовідносин сторін та приписів діючого законодавства, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 76920,07грн, суд констатував, що позивач безпідставно застосував підвищену процентну ставку - 33%, замість основної ставки - 16,5% за період з 05.07.2022 по 31.07.2022. Здійснивши власний перерахунок розміру процентів за користування кредитом за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 за процентною ставкою - 16,5%, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в сумі 65687,09грн та, як наслідок, часткового задоволенні позовних вимог в цій частині.

Встановивши, що за укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" договором поруки від 07.06.2021 № Р1623053119241311864 відповідач-2 взяв на себе зобов'язання щодо виконання відповідачем-1 умов кредитного договору по поверненню кредиту, який наданий ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод", у тому числі включаючи сплату процентів та комісії за користування кредитом, місцевий господарський суд відзначив, що у відповідачів виник солідарний обов'язок сплатити позивачу загальну суму заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач-2 - ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі № 913/353/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до Канабаса С.М.

Апеляційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарським судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального законодавства в частині нез'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи, а саме:

- укладений між банком та відповідачем-2 договір поруки вже 3 роки як є припиненим, тому він не може бути підставою для звернення до ОСОБА_1 з вимогами за кредитним договором; зокрема, умови договору щодо строку поруки згідно п. 1.1. договору поруки поширюються на зобов'язання боржника з повернення кредиту в межах терміну кредитування у строк до 01.12.2021, а відтак в силу вимог ст. 533, ч. 1 ст. 559 ЦК України порука не може існувати після припинення основного зобов'язання, строк виконання якого визначено до 01.12.2021; при цьому, скаржник акцентує увагу на тому, що визначений у п. 4.1. договору строк дії поруки 15 років не скасовує законодавчу вимогу про те, що строк поруки обмежується строком виконання основного зобов'язання або його частини, щодо якого сторони домовилися в кредитному договорі;

- позивач не надав доказів зміни обсягу зобов'язань для відповідача-2 в частині виконання зобов'язань за договором поруки після 01.12.2021, будь-яких додаткових угод з цього приводу ОСОБА_1 не укладав та не узгоджував, як і не отримував від банку повідомлень про збільшення обсягу відповідальності;

- на розгляді Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №372/4997/24 про визнання договору поруки недійсним, у зв'язку із чим відповідач-2 подав до господарського суду клопотання про зупинення провадження у даній справі №913/353/24; проте, судом першої безпідставно відмовлено у його задоволенні та не враховано того, що судове рішення суду у справі №372/4997/24 має ключове значення для вирішення даного спору, оскільки виключно у такому спорі може бути встановлена відсутність об'єкту зобов'язання відповідача-2;

- суд першої інстанції не досліджував належним чином правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, здійснивши виключно його арифметичну перевірку відповідно до наданого позивачем розрахунку без врахування обставин справи та чинного законодавства; зокрема, визначаючи розмір процентів за ставкою 16,5 % за період з 05.07.2022 по 31.07.2022 у розмірі 65687,09грн, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що нарахування процентів за "користування кредитом" після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки можуть нараховуватися лише проценти за порушення грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України), однак не основна та навіть підвищена процентна ставка за користування кредитом;

- в свою чергу, проценти на залишок простроченої заборгованості, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не могли нараховуватися банком після введення воєнного стану в Україні з 22.02.2024 та підлягали списанню в силу приписів п. 18 Перехідних положень ЦК України, яким встановлено правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов'язань;

- оскільки після встановлення кредитного ліміту на рівні 0,00грн (09.05.2022) та після виходу кредиту на прострочення з 05.07.2022 позичальник не мав можливості здійснювати користування коштами, а отже банк не міг здійснювати управління таким фінансовим інструментом, тому у позивача відсутні підстави отримувати комісію в якості винагороди за управління фінансовим інструментом;

У контексті допущених судом першої інстанції процесуальних порушень скаржник, серед іншого, стверджує про те, що суд безпідставно відмовив відповідачу-2 у задоволенні клопотань: про витребування доказів, про зупинення провадження та про мирне врегулювання спору за участю судді.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додано клопотання про витребування доказів, в якому апелянт просить суд витребувати у відповідача-1 документи та інформацію згідно наведеного переліку.

Також, до апеляційної скарги додано клопотання про зупинення провадження у даній справі №913/353/24 до ухвалення та набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду Київської області у цивільній справі №372/4997/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору поруки недійсним.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 9797,19грн.

У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (вх.№721 від 16.01.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Канабаса С.М. на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, заперечень, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №913/353/24 на 06.03.2025 о 09:30 год.

05.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, просить відмовити у задоволенні клопотань апелянта про витребування доказів та про зупинення провадження у справі. Узагальнена позиція позивача ґрунтується на наступному:

- посилання ОСОБА_1 щодо припинення дії кредитного договору та поруки після закінчення строку кредитування (01.12.2021) спростовуються приписами ст. 204, ч. 4 ст. 559 ЦК України, ч. 4 ст. 179 ГК України та умовами укладених між сторонами правочинів, які пов'язують закінченням дії таких договорів саме з повним та належним виконанням зобов'язань сторонами; при цьому, порука припиняється на умовах укладеного договору - через 15 років;

- у даному випадку відсутня об'єктивна необхідність зупинення розгляду даної справи до закінчення розгляду справи №372/4997/24, оскільки зібрані докази є достатніми для встановлення та оцінки всіх обставин, які є предметом розгляду;

- доводи апелянта щодо поверхневого дослідження судом розрахунку позивача спростовуються наявними у справі доказами, а саме: розрахунком заборгованості та випискам по рахунках боржника, які були повно та всебічно оцінені судом, та з боку відповідачів не спростовані, своїх контррозрахунків не надано;

- щодо розміру комісії, заявленого до стягнення, позивач зазначає, що комісія сплачується за фактом наявності дебетового сальдо, що існувало на кінець будь якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітний місяць, тобто саме за період прострочення зобов'язання;

- відносно клопотання відповідача про витребування доказів, позивач зазначає, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступав не тільки поручителем за кредитним договором, а також був на той час директором ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод", який самостійно підтвердив той факт, що станом на 27.06.2022 позичальник не міг виконати зобов'язання за укладеним з АТ КБ "Приватбанк" кредитним договором, що підтверджується листом відповідача-1 №27/09-22 від 27.06.2022, підписаним - ОСОБА_1 , в якому зазначено, що заборгованість перед позивачем за договором станом на 27.06.2022 становить 100212,07грн, у т.ч. числі тіло кредиту - 942627,00грн, відсотки за кредитом - 59485,07грн, комісія 8487,24грн (що повністю відповідає розрахунку заборгованості, наданому Банком до позовної заяви); тобто, відповідач-2 об'єктивно обізнаний із наявністю боргу за кредитним договором, що виключає необхідність задоволення його клопотання про витребування додаткових доказів;

- стосовно клопотання відповідача-2 про врегулювання спору за участю судді, позивач вказав, що останнє не відповідало вимогам ч. 1 ст. 186 ГПК України, оскільки ані позивач, ані відповідач-1 не висловлювали своєї згоди на врегулювання спору, а тому підстави для задоволення даного клопотання відсутні;

- у зв'язку з наведеним, позивач вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.20254 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Репеті В.О. про участь у судових засіданнях по справі № 913/353/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної Канабаса С.М. на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 відбудеться 12.03.2025 об 11:00 год.

10.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Канабаса С.М. надійшли додаткові пояснення до відзиву АТ КБ "Приватбанк", в якому, окрім іншого, відповідач-2 ставить під сумнів справжність підписання та направлення наданого позивачем листа ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод"від 27.06.2022 №27/09-22, у зв'язку з чим просить витребувати у позивача оригінал електронної копії цього листа з відміткою АТ КБ "Приватбанк" про отримання та вхідним номером, або не враховувати зміст такого доказу при подальшому розгляді справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025, у зв'язку відпусткою суддів Лакізи В.В. та Терещенко О.І., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Канабаса С.М. на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 відбудеться 16.04.2025 о 11:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.04.2025 представник відповідача-2 (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до відповідача-2. Крім того, підтримав подані клопотання про витребування доказів та про зупинення провадження у справі.

Представниця позивача у судовому засіданні 16.04.2025 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Також заперечувала проти задоволення клопотання скаржника про витребування доказів та зупинення провадження.

Уповноважені представники відповідача-1 у судове засідання 16.04.2025 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-1, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши у судовому засіданні 16.04.2025 заявлене Канабасом С.М. клопотання (вх. б/н від 30.12.2024) про витребування у ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" доказів та інформації, яке було долучене скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого.

За приписами ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 2).

Як вбачається із поданого клопотання, Канабас С.М. просить витребувати у ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" наступні документи та інформацію:

- заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 01.12.2020 та усіх додатків, доповнень, додаткових угод (в т.ч. додаткової угоди на дострокове припинення договору), повідомлень про зміну умов тощо;

- документи, у т.ч. первинні, про отримання кредитних коштів за заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 01.12.2020;

- документи, у т.ч. первинні, які обліковують та відображають кожну операцію по погашенню кредиту за заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 01.12.2020;

- надати інформацію, чи укладалися з АТ КБ "Приватбанк" договори (угоди), спрямовані на забезпечення зобов'язань ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" за заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" №б/н від 01.12.2020 ? Якщо так, то які ? Надати належним чином завірені копії документів, що підтверджують укладення таких договорів (угод);

- надати власний деталізований розрахунок заборгованості ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" за заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 01.12.2020;

- чи укладалися договори поруки між АТ КБ "Приватбанк" та будь-якими іншими особами, зокрема ОСОБА_3 , на забезпечення зобов'язань за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод"? Якщо так, то які ? Надати належним чином завірені копії документів, що підтверджують укладення таких договорів;

- чи здійснювалися операції на погашення кредиту за заявкою на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" № б/н від 01.12.2020 ? Якщо так, то у якому розмірі? Надати належним чином завірені копії документів, що підтверджують погашення заборгованості;

- чи надавалися розпорядження на списання коштів з поточного рахунку ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" 26004000111802 (IBAN - НОМЕР_1 ) після 24.02.2022 ? Надати належним чином завірені копії документів, що підтверджують надання таких розпоряджень.

В контексті застосування приписів ст. 81 ГПК України суд апеляційної інстанції враховує, що однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є необхідність зазначення обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, а також заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. При цьому, обґрунтування таких обставин, аргументів та заходів покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів відповідач-2 зазначає, що дослідження судом цих доказів надасть можливість встановити: чи правильно позивачем визначено коло відповідачів; чи дійсно був виданий кредит у відповідному розмірі на запит відповідача-1; чи укладалися будь-які додаткові угоди, в т.ч. на зміну або припинення зобов'язання за кредитним договором від 01.12.2020; у якому розмірі була погашена заборгованість за кредитним договором б/н від 01.12.2020; чи надавалися розпорядження на отримання кредиту у період після оголошення воєнного стану в Україну та окупації м. Кремінна, що є місцезнаходженням відповідача-1.

За твердженням заявника, наведені відомості мають істотне значення для встановлення дійсних обставин та забезпечення повного та всебічного розгляду справи.

Водночас, за оцінкою апеляційного господарського суду, відповідач-1 у своєму клопотанні про витребування доказів не зазначив обґрунтованих обставин, які може підтвердити ці докази, та не навів переконливих аргументів, які вони (витребувані докази) можуть спростувати.

Апеляційним судом встановлено, що в ході розгляду справи судом першої інстанції на вимогу представника відповідача-2 представниця позивача надала до матеріалів справи цифровий диск з електронними доказами, а саме: кредитним договором - заявкою на отримання послуг (кредитний ліміт на поточний рахунок) від 01.12.2020, а також договором поруки № Р1623053119241311864 від 07.06.2021, підписаного електронними цифровими підписами сторін, у т.ч. ОСОБА_1 .

Зазначений цифровий диск з електронними доказами було досліджено господарським судом першої інстанції у судовому засіданні 02.12.2024 у присутності представника-2 та долучено до матеріалів справи (а.с. 70 т. 2).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявні необхідні виписки АТ КБ "Приватбанк" про рух коштів по рахункам ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод", що свідчить про відсутність необхідності витребування додаткових доказів щодо обставин виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли в межах правовідносин за кредитним та забезпечувальним правочинами.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, що узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.

При цьому, будь-якого документального підтвердження укладення ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" з АТ КБ "Приватбанк" додаткових угод або ж інших догорів поруки до кредитного договору від 01.12.2020, окрім договору поруки від 24.06.2021 №Р1623053119241311864, укладеного з поручителем - ОСОБА_1 , матеріали справи не містять та сторонами суду таких доказів не надано.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини виникли саме між позивачем та відповідачами за окремими кредитним договором та договором поруки, умовами яких чітко окреслено права та обов'язки сторін, виконання яких сторони мають підтверджувати та/або спростовувати наданими в ході розгляду справи доказами.

З урахуванням принципу диспозитивності та змагальності судочинства у цьому спорі на відповідачів, у т.ч. апелянта, як на особу, яка заперечує обґрунтованість та спростовує вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованість за кредитним договором, покладений обов'язок самостійно довести факт відсутності заборгованості перед позивачем, зокрема шляхом подання доказів сплати заборгованості за кредитним договором (відповідних платіжних доручень про перерахування грошових коштів тощо), або ж доказів на підтвердження того, що цей договір є припиненим чи відповідач-2 такий договір взагалі не укладав, або ж доказів недійсності такого правочину через його невідповідність вимогам закону.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обов'язку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу рівності та змагальності, визначеному ст.ст. 7, 13 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що частина документів, які відповідач-2 просить витребувати у відповідача-1 (щодо укладення/виконання кредитного договору та договору поруки, руху коштів по банківським рахункам позичальника тощо) була надана позивачем до матеріалів справи.

Самі лише посилання відповідача-2 на те, що запитувані докази можуть підтвердити правовий зв'язок між відповідачем-1 та будь-якими іншими особами - поручителями за спірним кредитним договором, є необґрунтованими, з огляду на відсутність доведення відповідачем участі таких осіб у спірних правовідносинах.

При цьому, відповідачем-2 не доведено того, що решта доказів, які він просить витребувати у відповідача-1 (щодо укладення інших забезпечувальних правочинів, надання відповідачем-1 власного контррозрахунку, видання розпоряджень на списання коштів тощо) можуть підтвердити саме ті обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, та/або спростувати доводи позивача в межах предмету та підстав заявленого позову про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та договором поруки, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі №913/353/24 до набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду Київської області у цивільній справі №372/4997/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору поруки від 24.06.2021 № Р1623053119241311864 недійсним, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що:

- предметом розгляду справи №372/4997/24 є недійсність договору поруки №P1623053119241311864 від 07.06.2021, який є підставою для солідарного стягнення заборгованості за кредитом у цій справі, у зв'язку з чим існує об'єктивна пов'язаність даної справи №913/353/24 із судовою справою №372/4997/24;

- у судовому рішенням по справі №372/4997/24 будуть встановлені обставини, що вплинуть на збирання та оцінку доказів у справі №913/353/24, а саме наявність підстав для визнання поруки недійсною та, як наслідок, відсутності підстав для солідарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- відповідач-2 звертався із відповідним клопотанням до суду першої інстанції, проте ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 безпідставно відмовлено в його задоволенні;

- з огляду на наведене, відповідач-2 просить зупинити провадження у справі №913/353/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 372/4997/24, що розглядається в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі. Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Тобто зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України можливе лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з'ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи.

Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судова колегія не вбачає підстав для зупинення провадження з підстав об'єктивної неможливості розгляду справи відповідно до ст. 227 ГПК України, оскільки зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів також зазначає й про те, що судове рішення у цивільній справі №372/4997/24 набере законної сили вже після винесення оскаржуваного рішення у даній справі №913/353/24, в той час як апеляційній перегляд останнього, з урахуванням обставин, встановлених в судовому рішенні у справі №372/4997/24, фактично призвів би до перегляду справи по суті виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог процесуального законодавства (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 922/52/18).

Також колегія суддів зауважує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Ураховуючи наведене та беручи до уваги те, що зібрані у справі докази дозволяли встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у цій справі, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Обухівського районного суду Київської області у цивільній справі №372/4997/24.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що у випадку визнання договору поруки від 24.06.2021 № Р1623053119241311864 недійсним, сторони не позбавлені права на перегляд рішення у цій справі №913/353/24 за нововиявленими обставинами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" до свого відзиву на апеляційну скаргу долучено лист ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" № 27/09-22 від 27.06.2022 (яким відповідач-2, перебуваючи на посаді керівника відповідача-1 визнав наявність заборгованості), що не подавався позивачем до суду першої інстанції та, відповідно, судом не надавалась оцінка такому документу як доказу при розгляді справи.

Колегія суддів враховує, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Відповідно до висновку щодо застосування ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Водночас, судова колегія зазначає, що відповідний документ позивачем був поданий разом з відзивом на апеляційну скаргу, при цьому, АТ КБ "Приватбанк" не наводить будь-яких виняткових випадків згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, які б свідчили про неможливість подання цього листа до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього

Оскільки позивачем не обґрунтовується неможливість подання цього документу до суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегією судів вказаний лист ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" №27/09-22 від 27.06.2022 не враховується при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-2 (апелянта), судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 16.05.2018 директором ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" Зеленським О.О. підписано заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк".

01.12.2020 через систему інтернет-клієнт-банкінг ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису заявку на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" та "Гарантовані платежі" (далі - кредитний договір).

У заявці зазначено, що підписанням цієї заявки клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу " 1.1. Загальні положення" та підрозділу " 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ "КБ "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією заявкою становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Підписанням цієї заявки клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок". Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в Приват24 для бізнесу. Примірник цієї заяви приєднання (цього договору) направлено клієнту у системі "Приват24 для бізнесу". Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом " 1.1. Загальні положення", а також підрозділом " 3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою: https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.

За умовами п. 3.2.1.1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта (далі - кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або договір) в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим договором терміни.

Розмір кредиту, який може бути наданий клієнту, складає від 10000 до 2000000 гривень (п. 3.2.1.1.2 кредитного договору).

Згідно з п. 3.2.1.1.3 кредитного договору банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

У пункті 3.2.1.1.7 кредитного договору сторони узгодили, що для повідомлення клієнта про розмір ліміту, його зміну та узгодження інших змін до цього договору, банк на свій вибір здійснює повідомлення клієнта: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, систему "Приват24 для бізнесу", SMS - повідомлення або інші засоби). Сторони узгодили, що банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту приєднання клієнта до договору. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених цим договором, за відсутності заперечень клієнта, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк у порядку, передбаченому п. 3.2.1.6.1 цього договору (п. 3.2.1.1.8. кредитного договору).

Пунктом 3.2.1.3.1 кредитного договору сторони передбачили, що обов'язковою умовою надання кредиту клієнту - юридичній особі є надання поручителем поруки за виконання клієнтом зобов'язань з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за користування лімітом на умовах, визначених цим договором. Умови поручительства визначаються у договорі поруки між банком та поручителем. Для державних та комунальних юридичних осіб підписання договору поруки не є обов'язковою умовою надання кредиту.

Відповідно до п. 3.2.1.3.2 кредитного договору у випадку невиконання клієнтом зобов'язань за кредитним договором, клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

За умовами п. 3.2.1.4.1. кредитного договору передбачено, що за управління фінансовим інструментом клієнт сплачує банку комісію, розмір якої визначено тарифами банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітний місяць. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

Пунктом 17 Тарифів передбачено комісію за користування кредитним лімітом у розмірі 0,5% (сплата щомісячно 1-го числа) від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня у будь-який з днів за попередній місяць.

Згідно з п. 3.2.1.4.2 кредитного договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

Пунктом 18 Тарифів передбачено щоденне нарахування процентів 16,5 % при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків проводяться 1-го числа кожного місяця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30 днів.

У пункті 3.2.1.4.3 кредитного договору сторони погодили, що сума заборгованості по кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, а сума заборгованості по кредиту, отриманого клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції "А" класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта. Погашення заборгованості по кредиту відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Відповідно до п. 3.2.1.4.4. кредитного договору сума заборгованості по кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього договору з наступного дня вважаються простроченими.

Пунктом 3.2.1.5.6. кредитного договору передбачено, що терміни позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, стягнення процентів за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Строк користування кредитом становить 12 місяців з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання клієнтом умов договору (п. 3.2.1.6.1 кредитного договору).

Згідно п. 3.2.1.6.2. кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту підписання клієнтом заявки та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Судом також встановлено, що 07.06.2021 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) укладений договір поруки № Р1623053119241311864 (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором, зокрема по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 (IBAN- НОМЕР_1 ) у розмірі 240000,00грн, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить - 2000000,00грн; по поверненню кредитору кредиту у строк до 01.12.2021 року, зазначених у заявці на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" кредитного договору та на умовах встановлених кредитним договором; по сплаті кредитору процентів за користування кредитом (п. 1.1 договору поруки).

За умовами п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки при укладенні цього договору поручитель дає свою згоду на збільшення зобов'язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Згода поручителя, що зазначена в цьому пункті, стосується щодо збільшення кредиту до максимального розміру кредитного ліміту, вказаного в п. 1.1 цього договору, розміру процентної ставки, в тому числі, підвищеного розміру процентної ставки у разі прострочення повернення кредиту, строку кредиту, розміру комісії, штрафу, неустойки. Додаткові узгодження про такі зміни та укладення окремої угоди з поручителем не потрібні. Про зміни кредитного договору, на які поручитель дав свою згоду згідно цього пункту договору, кредитор інформує поручителя в порядку, передбаченому п. 4.2 цього договору. У разі будь-яких змін, які не стосуються тих, що встановлені цим пунктом, сторони діють в порядку, передбаченому п. 4.2 цього договору.

Пунктом 1.5. договору поруки закріплено, що поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У відповідності до п. 2.1.2 договору поруки кредитор має право у випадку невиконання позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має направити поручителю вимогу із зазначенням невиконання(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення договірного списання, згідно п. 2.1.1 цього договору та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний позичальник у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).

Матеріалами справи підтверджується, що позичальнику банком були встановлені наступні кредитні ліміти на поточний рахунок: з 02.12.2020 - 100000,00грн, з 04.12.2020 - 200000,00грн, з 15.04.2021 - 220000,00грн, з 18.05.2021 - 240000,00грн, з 12.07.2021 - 280000,00грн, з 01.09.2021 - 580000,00грн, з 01.10.2021 - 650000,00грн, з 18.11.2021 - 1000000,00грн, з 01.03.2022 - 938621,34грн, з 07.03.2022 - 300000,00грн, з 21.03.2022 - 50000,00грн, з 09.05.2022 - 0,00грн, про що свідчить довідка № 20240524РВ0000000291 від 27.05.2024.

На виконання умов кредитного договору банком надавались позичальнику кошти з урахуванням встановлених кредитних лімітів.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що позичальник - ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" свої зобов'язання по кредитному договору не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув отримані кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість за кредитним договором станом на 27.05.2024 становить 1068187,97грн, з яких: 942627,00грн - заборгованість за кредитом; 76920,07грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 48640,90грн - заборгованість з комісії.

З огляду на неналежне виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань за кредитним договором, а також враховуючи умови договору поруки, укладеного з відповідачем-2, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Луганської області ухвалено оскаржуване рішення від 02.12.2024 у справі №913/353/24, яким позов задоволено частково; стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 942627,00грн; заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 65687,09грн та заборгованість з комісії в сумі 48640,90грн; у задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення процентів в сумі 11232,98грн) судом відмовлено, з підстав, що вказувалися раніше.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 509, 627 ЦК України та ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між АТ "ПриватБанк" та ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" правочин від 01.12.2020, оформлений у вигляді заяви на отримання послуг ("Кредитнй ліміт на поточний рахунок") є кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача-1 з приводу того, що підписуючи заяву про надання послуг від 01.12.2020 останній ознайомився, розумів і погодився з цією, а не з іншою редакцією Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "Приватбанк" за послугою "Кредитнй ліміт на поточний рахунок".

Також колегія суддів враховує, що в ході розгляду справи відповідачами не ставиться під сумнів відповідність поданих позивачем паперових копій електронних доказів (кредитного договору, банківським випискам по рахункам, договору поруки тощо) їх оригіналам.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що заявку від 01.12.2020 на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" сторони - АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" підписали належним чином, що підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 21, т. 1).

За цією заявкою від 01.12.2020 істотними є наступні умови кредитного договору: мета кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; максимальний розмір ліміту - 2000000,00грн; розмір відсоткової ставки - 16,5 % річних; строк надання кредиту - 12 місяців, тобто до 01.12.2021.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 кредитного договору АТ КБ "Приватбанк" зобов'язалося здійснювати обслуговування ліміту клієнта ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод", що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку у межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надавався під зобов'язання клієнта (відповідача-1 у справі) повернути його у визначений згідно графіку строк, сплатити проценти та комісії.

Відповідно до п. 3.2.1.1.5 кредитного договору ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Сторони узгодили, що Банк має право змінити розмір кредитного ліміту у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку (п. 3.2.1.1.6 кредитного договору).

До матеріалів справи позивач долучив довідку № 20240524РВ0000000291 від 27.05.2024, згідно якої ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" встановлені наступні кредитні ліміти на поточний рахунок: з 02.12.2020 - 100000,00грн, з 04.12.2020 - 200000,00грн, з 15.04.2021 - 220000,00грн, з 18.05.2021 - 240000,00грн, з 12.07.2021 - 280000,00грн, з 01.09.2021 - 580000,00грн, з 01.10.2021 - 650000,00грн, з 18.11.2021 - 1000000,00грн, з 01.03.2022 - 938621,34грн, з 07.03.2022 - 300000,00грн, з 21.03.2022 - 50000,00грн, з 09.05.2022 - 0,00 грн.

Судом також встановлено, що в межах наданого банком ліміту ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" було використані кредитні кошти в загальній сумі 942627,00грн, що підтверджується доданими до справи виписками по рахунку (а.с. 32-147 т. 1), які відповідно до ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, які здійснені протягом операційного дня, та є належним підтвердженням виконаних операцій.

Строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання клієнтом умов договору (п.п. 3.2.1.6.1).

Матеріалами справи підтверджується, що строк користування кредитом після 01.12.2021 продовжував дію ще на 12 місяців, тобто до 01.12.2022, оскільки відповідач-1 своєчасно та у повному обсязі виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сторони не мали будь-яких заперечень проти пролонгації умов договору .

У відповідності до п.п. 3.2.1.2.1 кредитного договору Банк зобов'язався здійснювати платежі клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту. При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використаного клієнтом кредиту в цей день.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з чим погоджується судова колегія, з банківських виписок по рахункам відповідача-1 за загальний період з 16.05.2018 до 28.05.2024 вбачається, що ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" використані кредитні кошти у межах наданого ліміту в загальній сумі 942627,00грн, які своєчасно згідно графіку погашення платежів не були повернуті, та відповідно до умов договору за період з 05.07.2022 указана заборгованість за кредитом банком віднесена до простроченої.

Факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів позичальнику відповідачами в ході розгляду справи не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами.

За умовами кредитного договору (п. 3.2.1.4.3) сума заборгованості по кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, у зв'язку з чим відповідач-1 повинен був погасити дебетове сальдо.

Проте, як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позичальник (відповідач-1), всупереч умовам кредитного договору, не здійснив погашення заборгованості по кредиту у встановлені строки та розмірі, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та відповідачами суду не надано.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання відповідачем-1 кредитних коштів, чого сторонами у встановленому порядку не спростовано, однак, доказів повернення у повному обсязі позичальником кредитних коштів матеріали справи не містять, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого господарського суду, що доводи позивача щодо факту існування у відповідача-1 заборгованості за кредитом у розмірі 942627,00грн, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у вказаній сумі підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за процентами за період дії договору, судова колегія враховує наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з умовами заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" та "Гарантовані платежі" розмір відсоткової ставки становить 16,5% річних.

У відповідності до п. 3.2.1.4.2 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.4.4 кредитного договору передбачено, що сума заборгованості по кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього договору з наступного дня вважаються простроченими.

За змістом п. 3.2.1.4.5. кредитного договору визначено, що у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку підвищені проценти, розмір яких встановлено тарифами банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по кредиту.

В заявці на отримання послуг від 01.12.2020 наведено тарифи: щоденне нарахування процентів при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Списання нарахованих відсотків проводиться 1-го числа кожного місця за попередній місяць. При безперервному користуванні не більше 30 днів - 16,5 % (п. 18 тарифів);

Проценти, у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати початку безперервного періоду, нараховуються починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, у котрому дебетове сальдо підлягало обнулінню (з моменту виникнення простроченої заборгованості) - 33% річних (п. 19 тарифів).

Як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором через припинення щомісячних платежів за графіком.

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків заборгованості та банківської виписки по рахунку ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" судом з'ясовано, що Банк нарахував позичальнику проценти за користування кредитом в межах дії договору кредитування.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 в сумі 76920,07грн, суд першої інстанції, із висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, встановив, що позивач необґрунтовано застосував підвищену процентну ставку - 33%, замість основної - 16,5% за період з 05.07.2022 по 31.07.2022, про що зазначив і сам позивач у додаткових поясненнях від 01.11.2024.

За розрахунком суду розмір процентів за користування кредитом за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 за процентною ставкою - 16,5% складає 65687,09грн.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є проценти за користування кредитом за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 в загальній сумі 65687,09грн.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-1 про відсутність у банка права нараховувати передбачені кредитним договором проценти після виходу кредитної заборгованості на прострочення з 05.07.2022, суд зазначає таке.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 зроблено висновок, що проценти за користування кредитом нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі, вони розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник, порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 3.2.1.4.2 кредитного договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.

Отже, кредитний договір передбачає закінчення терміну кредитування та можливість нарахування Банком процентів за користування кредитом саме до фактичного повернення кредитних коштів.

При цьому, як встановлено судом, умовами кредитного договору передбачено зобов'язання позичальника (відповідача-1) сплачувати на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від простроченої суми заборгованості, які (проценти) у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у розмірі, визначеному тарифами позивача (у даному випадку п. 18 Тарифу - 16,5%).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №911/168/23).

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами в сумі 65687,09грн за період з 02.03.2022 по 31.07.2022 здійснено саме у визначений договором період кредитування, що відповідає нормам чинного законодавства та висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Посилання відповідача-2 на закінчення строку кредитування з 05.07.2022 (тобто, з дати виходу кредиту на прострочення), колегія суддів відхиляє, з огляду на встановлені судом обставини продовження дії кредитного договору (строку кредитування) до 01.12.2022 та відсутності пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту та/або звернення з позовом до суду.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦКУкраїни.

Вказаних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Колегія суддів зазначає, що із доданого до позову розрахунку Банку вбачається, що проценти за кредитом нараховані позивачем за період з 02.03.2022 по 31.07.2022, тобто в межах строку кредитування та дії кредитного договору і до пред'явлення Банком вимоги до позичальника (у даному випадку подання позову), а тому здійснені правомірно, з дотриманням законодавчих норм, умов договору та вищенаведених правових позицій Верховного Суду.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції належним чином не було перевірено обґрунтованість розрахунку заборгованості по кредитному договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у наданому позивачем розрахунку зазначено всі необхідні вихідні дані для формування заявлених до стягнення сум, які узгоджуються із доданими документами, зокрема, умовами договору, графіком погашення платежів та виписками по банківським рахункам позичальника. На підставі цих доказів господарський суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунку процентів та комісії за користування кредитними коштами та встановив, що вони є частково неправильними (щодо застосування банком підвищеної відсоткової ставки 33%, замість основної 16,5%), а в решті розрахунки є арифметично вірними, відповідають умовам кредитного договору, обставинам справи та здійснені у відповідності до приписів чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №225/4626/15-ц, від 23.09.2019 у справі №910/10254/18).

У свою чергу, з боку відповідачів не було надано суду жодних доказів на спростування здійснених позивачем розрахунків заборгованості по кредитному договору, як і не було надано власних контррозрахунків.

Що стосується вимоги позивача про стягнення комісії за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 у сумі 48640,90грн, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до умов п. 3.2.1.4.1 кредитного договору за управління фінансовим інструментом клієнт сплачує банку комісію, розмір якої визначено тарифами банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітний місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо

За умовами п. 17 тарифів комісія за користування кредитним лімітом становить 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня у будь-який з днів за попередній місяць та сплачується щомісячно 1-го числа.

Відповідно до Тарифів до Умов в редакції станом на 01.06.2021 комісія за користування кредитним лімітом (сплата щомісячно 1-го числа) від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня у будь-який з днів за попередній місяць, встановлена у розмірі 0,3 %.

За розрахунком позивача розмір комісії за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 склав 48640,90грн.

Апеляційним господарським судом перевірено наданий позивачем розрахунок комісії за користування кредитом за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 та встановлено, що нарахування комісії за вказаний період здійснювалось банком у відповідності до умов договору та є обґрунтованим.

Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією за користування кредитом за період з 01.04.2022 по 30.04.2024 в сумі 48640,90грн є обґрунтованою та доведеною, а тому правомірно задоволена місцевим судом.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 про неправомірність нарахування комісії після 09.05.2022 (встановлення кредитного ліміту на рівні 0,00грн), колегія суддів відхиляє, з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору (п. 3.2.1.4.1), які прямо передбачають можливість щомісячного нарахування банком комісії за управління фінансовим кредитом за наявності дебетового сальдо, що існувало на кінець будь якого банківського дня на поточному рахунку клієнта за звітний місяць.

Враховуючи, що у заявлений позивачем період з 01.04.2022 по 30.04.2024 заборгованість за кредитним договором позичальником не сплачувалась, отже дебетове сальдо не зменшувалось, і строк дії кредитного договору було пролонговано на наступний річний термін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що банк мав право нараховувати комісію за користування фінансовим інструментом у заявлений в позові період.

Щодо солідного стягнення заборгованості, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступне.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" за кредитним договором, 07.06.2021 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки №Р1623053119241311864, відповідно до п.1.1. якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором:

- по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 (IBAN- НОМЕР_1 ) у розмірі 240000,00грн, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить - 2 000 000,00грн;

- по поверненню кредитору кредиту у строк до 01.12.2021 року, зазначених у заявці на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" кредитного договору та на умовах встановлених кредитним договором;

- по сплаті кредитору процентів за користування кредитом;

- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил;

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і клієнт, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним договором, не потребують. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, у тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій, передбачених у Кредитному договорі (п. 1.3 договору поруки).

Згідно з п. 1.4 договору поруки, при укладанні цього Договору Поручитель дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Кредитним договором в розмірі таких збільшень. Згода Поручителя, що зазначена в цьому пункті, стосується щодо збільшення кредиту до максимального розміру кредитного ліміту, вказаного в п. 1.1 цього Договору, розміру процентної ставки, в тому числі, підвищеного розміру процентної ставки у разі прострочення повернення кредиту, строку кредиту, розміру комісії, штрафу, неустойки. Додаткові узгодження про такі зміни та укладення окремої угоди з Поручителем не потрібні. Про зміни Кредитного договору, на які Поручитель дав свою згоду, згідно цього пункту Договору, Кредитор інформує Поручителя у порядку, передбаченому п. 4.2 цього Договору. У разі будь-яких змін, які не стосуються тих, що встановлені цим пунктом, сторони діють у порядку, передбаченому п. 4.2 цього Договору.

За положеннями п. 1.5 договору поруки, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений та заперечень до нього немає.

У відповідності до п. 4.1 договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

За умовами цього договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання позичальником відповідних зобов'язань солідарно.

Приписами ст. 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.

Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Як встановлено апеляційним судом, поручитель у п. 1.5 договору поруки засвідчив, що він ознайомлений з умовами кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, в порушення вищезазначених норм ЦК України, умов кредитного договору від 01.12.2020, договору поруки від 24.06.2021 №Р1623053119241311864 не здійснили погашення заборгованості за кредитом у сумі 942627,00грн, за процентами у сумі 65687,09грн та комісії в сумі 48640,90грн, отже позовні вимоги щодо солідарного стягнення зазначеної суми є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про припинення поруки після закінчення строку кредитування з 01.12.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії кредитного договору врегульовано у п. 3.2.1.6.1., відповідно до якого строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов Договору. При цьому, у п. 3.2.1.6.2. кредитного договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заявки та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором.

Матеріали справи підтверджується, що станом на 01.12.2021 відповідач-1 належним чином виконував умови кредитного договору, своєчасно та в повному обсязі сплачував кредитні кошти згідно графіку платежів та не мав заперечень щодо продовження строку дії договору, у зв'язку з чим строк користування кредитом було автоматично продовжено ще на 12 місяців, тобто до 01.12.2022, що відповідає умовам п. 3.2.1.6.1 кредитного договору.

Як вже зазначалося раніше, згідно з п. 1.4 договору поруки, при укладанні цього договору поручитель дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Кредитним договором в розмірі таких збільшень. Разом з цим, за умовами п. 4.2. договору поруки поручитель погодився, що зміни, які стосуються збільшення кредиту до максимального розміру кредитного ліміту, вказаного в п. 1.1. цього договору не потребують додаткового інформування.

Тобто, виходячи з системного аналізу умов п.п. 1.4., 4.2 договору поруки слід дійти висновку, що поручитель надав згоду кредитору про збільшення кредиту до максимального розміру ліміту (2000000,00грн) без необхідності додаткового інформування про це банком.

Відповідно до п. 3.2.1.3.2 кредитного договору у випадку невиконання клієнтом зобов'язань за кредитним договором, клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Долученими до матеріалів справи доказами підтверджено факт невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору щодо повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, у зв'язку з чим відповідно до п. 3.2.1.3.2 кредитного договору у відповідача-2 виник солідарний обов'язок сплатити загальну суму заборгованості за кредитним договором.

При цьому судова колегія відзначає, що умовами п. 4.1. договору поруки передбачено її припинення через 15 років після укладення договору поруки, які на даний час не сплили, або належним виконанням боржником чи поручителем зобов'язань, якого також не відбулося. Отже, обставини, що зумовлюють припинення поруки в даному випадку відсутні.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відповідач-2 поручився перед кредитором лише за частину зобов'язань відповідача-1, які виникли в межах строку кредитування до 01.12.2021 та не погоджував будь-яких змін на його продовження, оскільки, як встановлено судом, по-перше: умови кредитного договору передбачають його автоматичну пролонгацію (у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та за відсутності заперечень банку та позичальника щодо продовження дії договору); по-друге, у відповідності до умов договору поруки поручитель надав згоду на продовження дії кредитного договору та на збільшення кредитного ліміту до максимального розміру без необхідності додаткового інформування про це банком; по-третє, з огляду на презумпцію правомірності кредитного та забезпечувального правочинів, у даному випадку порука припиняється лише зі сплином 15 років після укладення договору поруки.

Крім того, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що забезпечене порукою зобов'язання станом на момент звернення банку з позовом до суду не припинялось, а зміна зобов'язання не відбувалась без згоди поручителя, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 , будучи як поручителем, так і керівником ТОВ "Кремінський асфальтобетонний завод" у період 2021 - 2023 роки (коли відбувалося часткове погашення заборгованості та в період прострочення виконання зобов'язань починаючи з липня 2022 року), мав усвідомлювати свої дії як при виконання кредитного договору від імені юридичної особи, так і при підписанні договору поруки від власного імені.

Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що станом на дату звернення банку з позовом до суду порука не припинилась, адже основне зобов'язання не припинилося, а передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України підстави для припинення поруки за договором відсутні, а також те, що кредитор звернувся з вимогою про солідарне стягнення заборгованості в межах строків встановлених договором поруки.

За приписами ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене вище, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту порушення позичальником договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по кредиту у сумі 942627,00грн, процентам за користування кредитом у сумі 65687,09грн та комісії у сумі 48640,90грн є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача-2 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у дані справі до закінчення розгляду Обухівським районним судом Київської області цивільної справи №372/4997/24, предметом спору в якій є визнання недійсним договору поруку, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №372/4997/24, оскільки не встановлено наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Апелянтом в межах розгляду цієї справи не було наведено жодних доводів та не надано суду доказів недійсності договору поруки через його невідповідність вимогам закону.

Крім того, судова колегія зазначає, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №372/4997/24, місцевий господарський суд мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи на підставі наявних доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вирішення даного спору про стягнення заборгованості за кредитним договором є можливим без зупинення провадження до закінчення вирішення спору у справі №372/4997/24 про визнання договору поруки недійсним, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У частинах 1, 2 ст. 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду

В контексті викладеного, обов'язок доказування і подання доказів покладено законом саме на учасника справи (заявника), а не на суд.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо недотримання судом першої інстанції зазначених вище положень процесуального законодавства, оскільки, як встановлено судом, в ході розгляду справи позивачем до суду першої інстанції було подано частину доказів, які просив витребувати відповідач-2, а в частині витребування інших доказів суд обґрунтовано залишив клопотання без задоволення у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування заявником того, які обставини можуть підтвердити ці документи, та доказів направлення такого клопотання іншим сторонам по справі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Оскільки в матеріалах справи відсутня згода позивача та відповідача-2 на врегулювання спору за участю судді, апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта стосовно недотримання місцевим господарським судом такої процедури.

Відносно посилання апелянта на те, що у наданій представницею АТ КБ "Приватбанк" Левицькою А.В. довіреності № 1541-К-Н-О від 19.06.2023 не передбачено повноважень на відмову від врегулювання спору за участю суддів та від підписання мирової угоди, колегія суддів зазначає таке.

Проаналізувавши зміст цієї довіреності, судом встановлено, що представниця позивача має право подавати, підписувати та підтримувати, зокрема, клопотання, пояснення, заяви, заперечення та інші документи від імені Банку. При цьому, до переліку виключень обсягу прав представника такі повноваження як відмова від врегулювання спору за участю судді не входить.

Зазначене свідчить, що представниця позивача мала повноваження від імені Банку здійснювати процесуальні права, у тому числі відмовитися від врегулювання спору за участю судді. Крім того, як вже зазначалося, відповідач-1 своєї згоди на застосування відповідної процедури врегулювання спору також не надавав.

Доводи апеляційної скарги відповідача-2 наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення в даній справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Канабаса С.М. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Канабаса Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 у справі №913/353/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 25.04.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль