16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 161/20048/24 пров. № А/857/1146/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції,
на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року (суддя - Мазур Д.Г., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного рішення - 10.12.2025),
в адміністративній справі №161/20048/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції,
про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі,
встановив:
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила: 1) визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА №1590164 по справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 2) провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП закрити; 3) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок; 4) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Просив залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2024 позов задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2024 року серії ЕГА № 1590164, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП закрито. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, за відсутності повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та невірним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт, що в телефонній розмові позивача з відповідальною особою (поліцейським) Луцького ГУП ГУНП у Волинській області позивач зазначала, що працівники поліції та Служби безпеки України неодноразово перебували на території ТЦ «Порт Сіті» та на думку позивача дана обставина знижує чисельність відвідувачів ТЦ «Порт Сіті». Тому скаржник вважає, що позивач в повній мірі розуміла ситуацію, що склалась, проте безпідставно здійснювала дзвінки на лінію «102» з метою виклику працівників патрульної поліції. Судом першої інстанції при прийняті рішення не було взято до уваги той факт, що позивач здійснювала реєстрацію на лінію «102» та повідомляла, що є необхідне прибуття саме працівників поліції, щоб встановити, фактично, інших працівників поліції. Дану обставину вважаємо такою, що не встановлювалась судом першої інстанції. На переконання апелянта, інспектором правомірно складено оскаржувану постанову та зазначаємо, що позивач в дійсності о 21 год. 01 хв. здійснювала черговий дзвінок на лінію «102» з метою виклику працівників поліції, хоча розуміла, що на території ТЦ «Порт Сіті» вже перебувають працівники поліції та Служби безпеки України. В діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Інспектор мав всі законні підстави для складання адміністративних матеріалів по справі, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. Доводи позивача, що викладені в позовній заяві, безпідставні та необґрунтовані, проте дані доводи взяті судом першої інстанції до уваги та враховані під час винесення рішення по справі. Також не погоджується апелянт і стосовно задоволених судових витрат. Вважає за необхідне наголосити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення суми судових витрат у розмірі 4000 грн., адже дана категорія справи не передбачає значної затрати часу представником позивача. Одночасно наголошує, що сам факт сплати коштів ОСОБА_1 представнику не може бути доказом понесений саме таких судових втрат. Судом має бути встановлено реальний розмір понесених судових витрат шляхом врахування критеріїв складності справи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 10.12.2024 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
20 жовтня 2024 року інспектором 1 батальйону 3 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Волинській області старшим лейтенантом поліції Косинським М.Ф. відносно ОСОБА_1 винесено постанову ЕГА № 1590164 по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 7, 26). '
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 20.10.2024 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме виклик на лінію 102 о 21:01 та повідомила, що на території ТРЦ «Порт Ciті», а саме на вході, перебувають люди в балаклавах. Прибувши о 21:04 даний факт не підтвердився. Таким чином ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому постанова ЕГА № 1590164 по справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби то для зупинення вчинення правопорушення, знаючи про те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.
Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8, 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Колегія суддів враховує, що у своїх поясненнях позивач стверджує, що виклик екіпажу патрульної поліції був зумовлений необхідністю перевірки законності перебування на території ТРЦ «ПортСіті» озброєних чоловіків в військовому (камуфльованому) одязі без розпізнавальних знаків.
У розглядуваній справі на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови за допущене позивачем адміністративне правопорушення, що виразилось у завідомо неправдивому виклику на лінію «102» щодо виклику поліції відповідач надав суду відеозапис нагрудного відеореєстратора інспектора (відеозапис ехроrt- 0mvш7k від 20.10.2024) (а.с. 28), з огляду якого видно, що ОСОБА_1 надавала свої пояснення з приводу виклику екіпажу патрульної поліції та пояснила, що такий виклик був зумовлений бездіяльністю органів поліції в частині неприбуття за попередніми викликами на лінію «102». Присутній на відео начальник служби охорони ТРЦ «Порт Сіті» ОСОБА_2 також пояснив, що він особисто здійснював виклик на лінію «102» з повідомленням про перебування на території поблизу ТРЦ «Порт Сіті» озброєних чоловіків в військовому (камуфльованому) одязі без розпізнавальних знаків. Через деякий час (о 19 годині 34 хвилини), на мобільний телефон ОСОБА_2 з номеру НОМЕР_1 надійшов дзвінок і невстановлена особа повідомила, що екіпаж патрульної поліції за його викликом виїжджати не буде.
Суд також встановив, що враховуючи відсутність реагування на виклик поліції, начальником служби охорони представник ТОВ «Порт Сіті Груп» ОСОБА_1 о 19 годині 49 хвилин зі свого службового телефону (номер НОМЕР_2 ) здійснила дзвінок на лінії «102» із повідомленням про перебування на території поблизу ТРЦ «Порт Сіті» озброєних чоловіків в військовому (камуфльованому) одязі без розпізнавальних знаків. Однак і даний виклик залишився без реагування.
О 20 годині 40 хвилин ОСОБА_1 повторно зателефонувала на лінію «102» і повідомила, що екіпаж поліції на виклик так і не прибув та повторно попросила прислати екіпаж поліції для відібрання пояснень та з'ясування правомірності перебування на території ТРЦ «Порт Сіті» озброєних чоловіків.
Близько 20 години 54 хвилини на телефон ОСОБА_1 з номеру НОМЕР_3 надійшов дзвінок від оперативної чергової Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 , яка повідомила, що екіпаж поліції на виклик нібито вже прибував, після чого почала погрожувати притягненням ОСОБА_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві виклики (аудіозапис розмови міститься в додатках до позовної заяви).
Враховуючи, що всі попередні виклики поліції були проігноровані, о 21 годині 01 хвилині ОСОБА_1 вчергове зателефонувала на лінію «102» із вимогою про прибуття екіпажу поліції.
Вказані пояснення ОСОБА_1 є послідовними та повністю відображаються в доданому до відзиву відеозаписі із нагрудного відеореєстратора інспектора.
Проте, приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, інспектор поліції не перевірив інформацію щодо неодноразового виклику працівниками ТОВ «Порт Сіті» поліції та бездіяльності працівників поліції щодо ігнорування вказаних викликів.
Колегія суддів зауважує, що диспозиція статті 183 КУпАП передбачає наявність умислу щодо усвідомлення неправдивості виклику поліції.
Однак, як встановлено судом і такі обставини підтверджуються матеріалами справи про відсутність в ОСОБА_1 умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови, без належного встановлення усіх обставин.
На підставі встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до переконання про правильний висновок суду першої інстанції, що оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, оскаржувана постанова ЕГА № 1590164 по справі про адміністративне правопорушення від 20.10.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи у вказаній частині щодо надання правової оцінки оскаржуваній постанові відповідача всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду у цій частині винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду у вказаній частині.
Колегія суддів також враховує, що судом першої інстанції вирішено питання про розподіл понесених позивачем судових витрат у вигляді сплати судового збору і витрат на професійну правничу допомогу та апелянт (відповідач) не погодився із висновками суду щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., які вважає надмірними, неспівмірними із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із абз.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 10.12.2024 року у справі Луцьким міськрайонним судом Волинської області рішення, яким позов задоволено.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень 00 копійок.
До позовної заяви додано: ордер серії АС № 1115174 на надання правничої допомоги від 29.10.2024; копію Договору №21/10 про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2024 року; копію квитанції про оплату правничої допомога за договором про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2024 року № 21/10.
Відповідно до п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2024 року № 21/10 за надання Об'єднанням правової допомоги, Клієнт сплачує гонорар в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень. Згідно з п. 5.3 Договору оплата за послуги передбачені в п. 5.1. даного договору здійснюється Клієнтом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Об'єднання не 10 (десяти) робочих днів з дати підписання даного Договору.
На виконання умов Договору позивачем було проведено оплату визначеного Договором гонорару в сумі 6000 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції про оплату правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2024 року № 21/10.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, зокрема факт оплати позивачем гонорару в розмірі 6000 грн. за отриману правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовними вимогами та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності. Адміністративні справи такої категорії являються поширеними у судовій практиці, із уже сформованими правовими позиціями у подібних правовідносинах. Тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів вважає, що представником позивача адвокатом Лягутко О.Ю. адвокатського об'єднання «Юридична компанія «О.Легіс»» на підготовку та подання позовної заяви із вимогами до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі - з погодинною ставкою 1000 грн. без ПДВ завищено гонорар у сумі 6000 грн, оскільки як уже було вказано вище, вказана категорія справи не є складною. Достатнім часом для підготовки та подання позову у вказаній категорії справи про визнання протиправною та скасування постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення лише щодо одного епізоду спірних правовідносин з невеликим обсягом доказової бази - є не більше 1,5 годин, а отже витрати на підготовку та подання позовної заяви у вказаній справі об'єктивно складають не більше 1500 грн..
Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 1500 гривень.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі положень статті 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, а саме, в абзаці п'ятому резолютивної частини рішення суду формулювання «4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок» змінити на «1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок».
У решта частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції - задоволити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року в адміністративній справі №161/20048/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі - змінити, а саме, в абзаці п'ятому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок» змінити на «1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок».
У решта частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року в адміністративній справі №161/20048/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 25.04.2025 року