15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/8555/24 пров. № А/857/6916/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2024 року у справі № 260/8555/24 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,-
суддя у І інстанції Калинич Я.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
20 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, ВПВР УЗПВР у Закарпатській області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринця О.І. про накладення штрафу від 05.12.2024 року у розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні №75356466.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду виконано відповідно до вимог чинного законодавства, однак державний виконавець в рамках виконавчого провадження ВП №75356466 по справі №260/1869/24 безпідставно надає правову оцінку діям Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо правомірності виконання судового рішення у судовій справі №260/1869/24, що стало підставою прийняття оскаржуваної постанови. Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою про накладення штрафу від 05.12.2024 року №75356466, позивач звернувся до суду першої інстанції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що після набрання рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року по справі №260/1869/24 законної сили ГУ ПФУ в Закарпатській області виконано це рішення суду в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Скаржник зауважує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Таким чином, постанова про накладення штрафу від 05.12.2024 винесена необґрунтовано та без з'ясування усіх обставин справи. Проте, судом першої інстанції фактичним обставинам спору правової оцінки взагалі не надано.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи слідує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області перебуває виконавче провадження за № 75356466, з примусового виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №260/1869/24, яким зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року, з урахуванням проведених виплат.
10 червня 2024 року Закарпатським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №260/1869/24/2024.
На підставі вказаного виконавчого документу, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 червня 2024 року відкрито виконавче провадження ВП №75356466 щодо виконання вказаного судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.
Позивач листом від 02 липня 2024 року №0700-0504-5/41548 повідомив відповідача про те, що з 01 липня 2024 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення, а саме здійснено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року без обмеження її максимальним розміром та відновлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01 липня 2021 року згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/1869/24. З 01 липня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована заборгованість в розмірі 177601,05 грн. за період з 01 липня 2021 року по 30 червня 2024 року облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , та буде виплачено в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, як вбачається із заяви стягувача від 08 липня 2024 року, в якій зазначено, що рішення №260/1869/24 боржником не виконано та ГУ ПФУ у Закарпатській області.
Згідно проведеного розрахунку станом 01 серпня 2021 року, підсумок пенсії (з надбавками) становить 25568,03 грн. В даному перерахунку вже відсутнє нарахування щомісячної доплати 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. №713. В перерахунку підсумок пенсії повинен становити 27568,03 грн. Згідно копії перерахунку пенсії встановлено, що з 01 липня 2024 розмір пенсії повинен складати 32271,27 грн., а фактично виплачується ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром в розмірі 25568,03 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 липня 2024 року в рамках виконавчого провадження ВП №75356466 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв'язку з невиконанням рішення суду і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №260/4801/24, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. відмовлено.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.12.2024 року виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/1869/24.
Вважаючи вказане рішення відповідача щодо накладення штрафу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України №1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, 05.12.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гаринцем О.І. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. у виконавчому проваджені ВП № 75356466 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Як слідує із досліджених судом доказів, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №260/4801/24, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. відмовлено.
Зазначеним рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі №260/4801/24, яке набрало законної сили встановлена правомірність накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1869/24.
Крім того, колегія суддів досліджуючи матеріали справи під час розгляду апеляційної скарги ГУ ПФУ в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року не встановила будь-яких інших доказів виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1869/24, а також відповідачем таких суду не було надало.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що рішення суду у справі №260/1869/24, на підставі якого видано 10.06.2024 року виконавчий лист № 260/1869/24, ГУ ПФУ в Закарпатській області не виконано, оскільки не здійснено виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії виходячи із суми 2000,00 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» №713 від 14.07.2021 року.
Колегія суддів дійшла висновку з урахуванням матеріалів справи та доводів апелянта, що вказані обставини свідчать про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поважних причин невиконання судового рішення, а тому оскаржувану постанову відповідача від 05.12.2024 про накладення штрафу в сумі 10200 грн. державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2024 року у справі № 260/8555/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.