Справа № 500/1541/25
25 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2025 №056350012807 щодо відмови в призначенні пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за виключенням підтвердженого страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 01.11.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 з 11.03.1990 по 01.03.1992, з 22.01.1998 по 12.05.1998; до загального трудового (страхового) стажу на пільгових умовах безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку військової агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській, Донецькій областях України в періоди з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; в Донецькій та Дніпропетровській областях з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024, з розрахунку - один місяць служби за три місяці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що маючи намір оформити дострокову пенсію за віком, як учасник бойових дій, відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач, 11.02.2025 звернувся із письмовою заявою та відповідним пакетом документів до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2025 №056350012807 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, що слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, подав 01.04.2025 до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
07.04.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки у нього відсутній необхідний стаж роботи. Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.07.1983, а саме: з 11.03.1990 по 01.03.1992, оскільки різниця в даті звільнення з датою наказу на звільнення більше місяця, відсутня печатка підприємства, що засвідчує запис про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та з 22.01.1998 по 12.05.1998, оскільки назва підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення не відповідає підприємству при зарахуванні на роботу.
Вказують, що позивачу, для підтвердження спірного періоду роботи необхідно надати довідки про періоди роботи з 11.03.1990 по 01.03.1992, з 22.01.1998 по 12.05.1998 та реорганізацію підприємства у разі зміни назви.
Отже, у пенсійного органу відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до ЗУ №1058-IV.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , 11.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області 19.02.2025 прийняло рішення №056350012807 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Як слідує із вказаного рішення страховий стаж позивача становить 23 роки 11 місяців 05 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.07.1983, а саме: з 11.03.1990 по 01.03.1992, оскільки різниця в даті звільнення з датою наказу на звільнення більше місяця, відсутня печатка підприємства, що засвідчує запис про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та з 22.01.1998 по 12.05.1998, оскільки назва підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення не відповідає підприємству при зарахуванні на роботу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дії (рішення) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII встановлено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначено перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних: від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
При цьому, суд враховує, що за змістом абзацу другого частини першої статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення №530.
За змістом пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Також, підпунктом «а» пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці, зокрема час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Системний аналіз наведених норм права в їх взаємозв'язку із статтею 57 Закону №1788-XII дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
За змістом правозастосування, яке міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а, зарахування до спеціального та пільгового стажу періоду проходження військової служби в потрійному розмірі є належним правозастосуванням вказаних нормативних положень.
Участь у бойових діях в умовах повномасштабного вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, підтверджується довідками згідно Додатку №6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі Порядок №413) «про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України».
Вказане має значення в аспекті визначення правової підстави для обчислення періоду військової служби в трикратному розмірі.
Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.06.2021 по справі №340/576/19.
Суд встановлено, що на час звернення з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст.115 Закону № 1058 позивач досяг віку 55 років.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.04.2019, виданого Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Як вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2024 № 08/4951, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проходив військову службу в лавах Збройних Сил в такі періоди: строкову з 25.05.1984 по 23.05.19868; за контрактом з 01.10.2018 по 30.10.2024, підстава - облікова картка до військового квитка НОМЕР_4 .
Також, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2015 №01/519 позивач проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій за його безпосередньої участі в Антитерористичній Операції, а саме з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 14.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019, з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021 та з 17.08.2021 по 23.02.2022.
Як видно з довідки військової частини НОМЕР_5 Міністерства оборони України від 23.07.2019 №1103 (Додаток 4 до Порядку) старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019, з 22.07.2019 по теперішній час (день видачі зазначеної довідки 23.07.2019) брав участь у здійсненні заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях.
Аналогічно, довідкою зазначеної військової частини НОМЕР_5 від 10.09.2024 № 463 підтверджено період участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військової агресією рф проти України, перебуваючи в період з 24.02,2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022 в Донецькій, Дніпропетровській областях.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 30.10.2024 №306, старшого солдата ОСОБА_1 , водія - санітара хірургічного відділення військової частини НОМЕР_5 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від ІЗ жовтня 2024 року № 40-РС відповідно пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку за підпунктом “а» (за віком), вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та знято з усіх видів забезпечення.
Поряд із цим, як слідує із матеріалів справи, а саме форми РС-право періоди військової служби позивача в періоди з 2018 по 2024 роки зараховано до його страхового стажу в одинарному розмірі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів військової служби в періоди з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024 в одинарному розмірі.
Отже, зарахування пенсійним органом позивачу до загального та пільгового стажу роботи згідно статті 114 Закону №1058 в одинарному розмірі часу проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією рф проти України з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024 є необґрунтованим та безпідставним.
Тому, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди військової служби в особливий період з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024, з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Також, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії Пенсійним фондом при прийнятті рішення про відмову в такому призначенні до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.07.1983, а саме:
- з 11.03.1990 по 01.03.1992, оскільки різниця в даті звільнення з датою наказу на звільнення більше місяця, відсутня печатка підприємства, що засвідчує запис про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;
- з 22.01.1998 по 12.05.1998, оскільки назва підприємства на печатці, що засвідчує запис про звільнення не відповідає підприємству при зарахуванні на роботу.
Таку ж позицію викладено і у відзивах на позов.
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступних доводів.
Як встановлено матеріалами справи, при поданні заяви про призначення пенсії 11.02.2025, позивач надав рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 06.12.2024 по справі №608/2816/24, яке набрало законної сили 07.01.2025, про встановлення факту належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.07.1983, у зв'язку з не відповідністю прізвища зазначеного у трудовій книжці з паспортними даними.
Відповідно до записів № 10, №12, №15 та №16 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 року, підтверджується факт прийняття на роботу та звільнення позивача з відповідних посад.
Згідно із ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Виходячи з цього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині та зобов'язати пенсійний орган зарахувати періоди роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , зокрема, з 11.03.1990 по 01.03.1992 та з 22.01.1988 по 12.05.1998 до страхового стажу, що враховується при призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках.
Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо позовної вимоги зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.11.2024, то суд зазначає, що обрахунок стажу та призначення пенсії за віком відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду України.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто призначення, нарахування та виплата пенсії є повноваженням пенсійного органу. У даному випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, оскільки на підставі висновків суду відповідач повинен здійснити обрахунок страхового стажу позивача та за умови достатності такого стажу прийняти відповідне рішення про призначення пенсії.
Відтак, позов в частині зобов'язання призначити пенсію до задоволення не підлягає.
Статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
В межах розгляду даної адміністративної справи, позивачем оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2025 щодо розгляду його заяви від 11.02.2025, а тому, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, саме його слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 з 11.03.1990 по 01.03.1992; з 22.01.1998 по 12.05.1998 та зарахувавши періоди проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією рф проти України з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024 в розрахунку один місяць служби за три місяці, та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваних дій.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.02.2025 №056350012807 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області:
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV;
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи (відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.1983) з 11.03.1990 по 01.03.1992, з 22.01.1998 по 12.05.1998, та періоди проходження військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави з 01.10.2018 по 02.02.2019, з 07.02.2019 по 01.04.2019, з 12.04.2019 по 17.04.2019, з 18.05.2019 по 02.07.2019. з 22.07.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 20.02.2020, з 06.03.2020 по 06.11.2020, з 17.12.2020 по 15.02.2021, з 02.03.2021 по 02.08.2021, з 17.08.2021 по 23.02.2022; з 24.02.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 12.10.2022, з 13.10.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 30.10.2024, в розрахунку один місяць служби за три місяці;
- прийняти відповідне рішення за заявою, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під.,2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344);
третя особа:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769) .
Головуючий суддя Баб'юк П.М.