25 квітня 2025 року м. Рівне №460/14680/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якій просить суд: зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990 та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі ім. Горького Гощанського району Рівненської області з 1981 по 1982 роки.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що направив до відповідача копію трудової книжки та довідки, після їх опрацювання працівниками відповідача повідомили позивача що трудовий стаж станом на 21.08.2024 становить 30 років 09 місяців 14 днів. Також в листі відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.1981 по 20.08.1982 на посаді різноробочого будівельної бригади колгоспу ім. Горького ( копія довідки з Трудового архіву Гощанської селищної ради додається), період роботи з 20.09.1988 по 09.02.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівського СПТУ-16. Окрім того позивач зазначає, що звернувся до відповідача 09.10.2024 із заявою про причину не зарахування вищевказаного періоду роботи до загального стажу. 06.11.2024 року вих.№12824-11936/К-02/8-1700/24 отримав відповідь, в якій зазначалося, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі-Закон), починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років, що в разі надання додаткових документів про страховий стаж визначених Порядком №637, питання щодо врахування до страхового стажу період роботи з 01.10.1981 по 20.08.1982 на посаді різноробочого будівельної бригади колгоспу ім.Горького, період роботи з 20.09.1988 по 09.02.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівського СПТУ-16 буде розглянуто повторно з урахуванням таких наданих документів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив до суду, в якому вказав, що підстав для зарахування стажу позивача немає, оскільки первинними документами не підтверджено, зазначений стаж позивача. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просять відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду закрито провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнати довідку трудового архіву Гощанської селищної ради №503 від 20.08.2024 такою, що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09.10.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про причину не зарахування періоду роботи з 01.10.1981 по 20.08.1982 на посаді різноробочого будівельної бригади колгоспу ім.Горького, та період роботи з 20.09.1988 по 09.02.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівського СПТУ-16 до загального стажу.
06.11.2024 року вих.№12824-11936/К-02/8-1700/24 отримав відповідь з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі-Закон), починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Також зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01.10.1981 по 20.08.1982 оскільки в архівній довідці від 20.08.2024 №503 зазначено ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним позивача, відповідно підстав для зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі у 1981 - 1982 роках немає, період роботи з 20.09.1988 по 09.02.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівського СПТУ-16 не зарахований оскільки у записі про прийняття відсутня підстава внесення запису у графі 4 «на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)», що не відповідає вимогам Інструкції.
Не погоджуюсь з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд повторно зазначає, що згідно з вимогами статті 62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
Відповідачем не зараховано до страхового стажу період з 1981 по 1982 у зв'язку з тим, що в архівній довідці скорочено по-батькові заявника.
Суд не погоджується з такою позицією органів Пенсійного фонду України з огляду на наступне.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи до 1 січня 2004 року є трудова книжка, а інші документи беруться до уваги лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
Доводи відповідача про те, що вказаний стаж не можна зарахувати, безпідставні, оскільки на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 10.12.2020 у справі №195/851/17.
Тому, підстав для не включення до страхового стажу періодів роботи позивача з 1981 по 1982 в колгоспі ім. Горького Гощанського району Рівненської області, у відповідача не було.
Крім того, як вбачається з спірної довідки №503 від 20.08.2024, адресатом зазначено ОСОБА_1 , а відтак, доводи відповідача щодо не зазначення на змістом довідки повного по-батькові заявника є необґрунтованими.
Таким чином, дії органів Пенсійного фонду України щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 1981 по 1982 є протиправними, і такі періоди підлягають включенню до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990, суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Запис № 6 - 7 з 20.09.1988 по 09.02.1990 позивач працював на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16.
Як стверджує відповідач, підставами для не зарахування до страхового стажу позивача вказаний вище період роботи є той факт, що у записі про прийняття відсутня підстава внесення запису у графі 4 «на підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)», що не відповідає вимогам Інструкції.
При цьому, суд зазначає, що запис щодо трудової діяльності позивача, який не зарахований до його страхового стажу внесено чітко про період його роботи та звільнення, в яких прослідковується наявність відтиску печатки підприємств, дата і номер наказу.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях на час первісного заповнення вказаної трудової книжки визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Пунктом 1.1 Інструкції №162 визначено, що трудова книжка являється основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали більше 5 днів, в тому числі па сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» та цією Інструкцією.
За змістом пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, трудові книжки ведуться на підприємствах, установах та організаціях керівником або уповноваженою ним особою в порядку встановленому чинним на момент заповнення трудової книжки нормативно-правовим актом, який регулює порядок заповнення трудових книжок.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов'язок по заміні печаток і штампів цих підприємств. Тому невиконання роботодавцем наведених обов'язків не повинно позбавляти працівника його конституційного права на соціальний захист.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення первинних бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, суд вважає протиправною поведінкою відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 20.09.1988 по 09.02.1990 на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16.
З практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Правову позицію щодо вирішення питання призначення пенсії висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправні дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з 1981 по 1982 відповідно до архівної довідки від 20.08.2024 №503 та період роботи позивача на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні по (з повним дослідженням відповідності позивача всім критеріям призначення пенсії), а саме шляхом зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 1981 по 1982 відповідно до архівної довідки від 20.08.2024 №503 та період роботи позивача на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990 до страхового стажу.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1981 по 1982 відповідно до архівної довідки від 20.08.2024 №503 та зарахувати період роботи на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 1981 по 1982 відповідно до архівної довідки від 20.08.2024 №503 та зарахувати період роботи на посаді секретаря комітету комсомолу Квасилівської СПТУ-16 з 20.09.1988 по 09.02.1990.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 квітня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя У.М. Нор